Постанова 4856 № 240/20231/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20231/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 07 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгазтрейд" до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлгазтрейд", звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (відповідача), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 6 листопада 2020 року №№13/1, 13/2, 13/3, 13/4, 13/5. Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 6 листопада 2020 року №№13/1, 13/2, 13/3, 13/4, 13/5 до ухвалення остаточного рішення у справі. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2020 заяву про забезпечення позову задовольнив. Вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 6 листопада 2020 року №№13/1, №13/2, №13/3, №13/4, №13/5 до ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи № 240/20231/20. Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити. Вважає, що відсутні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 6 листопада 2020 року №№13/1, 13/2, 13/3, 13/4, 13/5 до ухвалення остаточного рішення у справі. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень, а саме: на те що частиною 5 статті 30 Закону України 2 грудня 2010 року №2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлений вичерпний перелік випадків у яких застосовується тимчасова заборона надання продукції на ринку, а саме: у разі прийняття рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження. Відповідачем було застосовано тимчасову заборону надання продукції на ринку через формальну невідповідність супровідної документації на продукцію, що не передбачено статтею 30 Закону України 2 грудня 2010 року № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Окрім того, проведення відповідачем планової перевірки позивача з питань характеристик продукції - автомобільного пального, що реалізується на АЗС, яка належить позивачу, під час дії карантину є незаконним. З огляду на те, що перевірка була проведена незаконно, тому оскаржувані позивачем рішення відповідача, прийняті за її результатами, повинні бути визнані незаконними та скасовані. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, усі інші передбачені законом дозвільні документи для вказаної діяльності. Не зважаючи на те, що під час карантину всупереч заборон, встановлених в законах, направлених на запобігання поширенню СОVID-19, відповідач запанував перевірку з питань ринкового нагляду, позивач допустив інспекторів до перевірки, надав перевіряючим усі необхідні документи, забезпечив повний доступ до об`єкту торгівлі та палива, що реалізується, оскільки був впевнений, що жодних порушень у господарській діяльності немає. Реалізація палива позивачем здійснюється з дотриманням усіх вимог законодавства, у тому числі щодо якості продукції, що реалізується. На АЗС на час перевірки позивач здійснював реалізацію палива Мозирського НПЗ (Беларусь) та Можекяйського НПЗ (Литва). Жодної невідповідності показників палива, що реалізується позивачем, вимогам нормативних документів та регламенту виявлено не було. Також зазначає, що в акті перевірки були описані лише окремі недоліки в оформленні супровідних документів на якість продукції, що за жодних умов не може свідчити про небезпеку чи загрозу цієї продукції для споживачів. Проте оспорювані рішення повністю заблокували господарську діяльність позивача на АЗС, оскільки оскаржуваними рішеннями зупинено торгівлю пальним на АЗС позивача. Такими рішеннями позивачу заподіюється шкода, оскільки позивач втратив дохід від своєї діяльності, але водночас зобов`язаний виконувати свої обов`язки перед контрагентами, працівниками та бюджетом. У разі виконання оспорюваних рішень, як у частині тимчасової заборони реалізації продукції, так і в частині усунення формальної невідповідності, поновлення у повній мірі порушених прав та інтересів позивача, навіть у разі задоволення позову, є неможливим. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, що є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні. Як зазначено судом першої інстанції, згідно заяви про забезпечення позову у разі виконання оспорюваних рішень, як у частині тимчасової заборони реалізації продукції, так і в частині усунення формальної невідповідності, поновлення у повній мірі порушених прав та інтересів позивача, навіть у разі задоволення позову, є неможливим. Отже, з матеріалів справи, наявних у суду першої інстанції на час розгляду заяви, наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, на час розгляду заяви існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, тобто невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Отже, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб у цій частині, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту. Задоволення заяви позивача у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Колегія суддів, виходячи із конкретних обставин даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.