Окрема думка КЦС ВС № 193/148/21

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2024 року в справі № 193/148/21 (провадження № 61-11098св23) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО МАКСІМУС» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Свої позовні вимоги мотивував тим, що ТОВ «АГРО МАКСІМУС» користується належними йому трьома земельними ділянками без законних на те підстав, на підставі договорів оренди, які він не укладав. У добровільному порядку повернути земельні ділянки відмовляється. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «АГРО МАКСІМУС» усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами: 1225255100:02:003:0020, 1225255100:02:003:0021 та 1225255000:02:003:0023, шляхом повернення цих земельних ділянок їхньому власнику ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 8,25 га з кадастровим номером 1225255100:02:003:0020 від 25 серпня 2016 року та рішення про державну реєстрацію такого речового права від 12 вересня 2016 року за № 31342381. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 8,37 га з кадастровим номером 1225255100:02:003:0021 від 25 серпня 2016 року та рішення про державну реєстрацію такого речового права від 12 вересня 2016 року за № 31341963. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 9,64 га з кадастровим номером 1225255000:02:003:0023 від 25 серпня 2016 року та рішення про державну реєстрацію такого речового права від 12 вересня 2016 року за № 31342171. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові у зв`язку з його недоведеністю. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті постанову апеляційного суду залишено без змін. Колегія суддів вважала, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, яким у цьому випадку має бути звернення до суду з вимогою про визнання відсутнім права оренди. З такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодитися не можу йвідповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку. Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом повернення їх у його власність, а також про скасування державної реєстрації договорів оренди та рішень про державну реєстрацію прав. Статтею 391 ЦК України визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію прав не є належним способом захисту порушеного права. Водночас вимоги позивача проповернення земельних ділянок Верховний Суд жодним чином не оцінював, вважаючи їх похідними. Однак такі позовні вимоги не є похідними вимогами, адже їх задоволення не залежить від задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди чи рішень про державну реєстрацію прав оренди. Метою звернення ОСОБА_1 до суду є відновлення його права власника на розпорядження та користування своїми земельними ділянками. Відповідно рішення суду про усунення перешкод позивачу в користуванні його земельними ділянками шляхом повернення йому цих земельних ділянок забезпечило б реальне відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду. Більше того, можливість захисту порушеного права саме в такий спосіб неодноразово підтверджувалася Верховним Судом. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, з урахуванням уточнення, внесеного постановою від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, зробила висновок про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. З огляду на викладене вважаю, що підстав для відмови в позові через обрання позивачем неналежного способу захисту не було. До того ж не можу погодитися з запропонованим колегією суддів способом захисту - відсутність права оренди. Такий спосіб захисту не закріплений законом. Не є тотожним та не охоплюється передбаченим статтею 16 ЦК України способом захисту - визнання права, адже поняття «наявність права» та «відсутність права» є протилежними. Суддя М. Ю. Тітов