Постанова 4852 № 340/5896/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 340/5896/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року (суддя Притула К.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 04.09.2023 року) в справі №340/5896/22 за позовом ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні, оплати невикористаної відпустки, допомоги на оздоровлення та моральної шкоди,- в с т а н о в и в: 26.12.2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі по тексту відповідач або селищна рада), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з 02 березня 2021 року по 31 липня 2022 року у розмірі 102000 грн. з покладанням на відповідача обов`язку нарахувати та перерахувати до бюджету всі належні до сплати податки та обов`язкові платежі; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день прострочення розрахунку, виходячи з розрахунку 307,69 грн. на день; стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану відпустку за 2021, 2022 роки у розмірі 7487,00 грн. з покладанням на відповідача обов`язку нарахувати та перерахувати до бюджету всі належні до сплати податки та обов`язкові платежі; стягнути на свою користь допомогу на оздоровлення за 2021, 2022 роки у розмірі 12000 грн. з покладанням на відповідача обов`язку нарахувати та перерахувати до бюджету всі належні до сплати податки та обов`язкові платежі; стягнути з відповідача на свою користь матеріальну компенсацію заподіяної їй моральної шкоди у розмірі 50000 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 02 березня 2021 року по 31 липня 2022 року у розмірі 108306,88 грн. з покладанням на відповідача обов`язку нарахувати та перерахувати до бюджету всі належні до сплати податки та обов`язкові платежі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про замовлення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не повністю відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказувала, що відповідно умов ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно довідки про доходи № 01-27/1796/1 від 04.08.2022 року вбачається, що розмір заробітної плати за два останні місяці роботи в Новостародубській сільській раді Петрівського району (січень, лютий 2021 року) становив 6000 грн. на місяць, кількість робочих днів у січні та лютому 2021 року становила 19 та 20 відповідно. Розмір мого середньоденного заробітку за два останні місяці перед звільненням становить: (6000 грн. + 6000 грн.): (19 днів + 20 днів) = 307 грн. 69 коп. на день і саме така сума підлягала стягненню з відповідача на її користь за кожен день затримки розрахунку при звільненні. Апелянт вказувала, що згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України, право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку виникає у працівника з дня звільнення, тобто у її випадку - з 05 серпня 2022 року. Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи. Для виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні відпустки терміну давності не встановлено, тобто якщо працівник не брав щорічні та «дитячі» відпустки кілька років, під час звільнення компенсацію надають за всі роки. Тривалість щорічної відпустки складає 30 календарних дні, тобто має право на компенсацію невикористаної відпустки за 2021, 2022 роки у розмірі 6000 грн. х 12 міс. : (365 кал. днів 2021 року + 212 кал. днів 2022 року) х (30 днів + 30 днів) = 7487 грн. 00 коп. Апелянт зазначала, що надані відповідачем в обґрунтування власних доводів щодо законності невиплати на її користь компенсації невикористаної відпустки копія довідки про використанні відпуски, копія листа про нараховані суми при звільненні, копія листа про додаткові нарахування при звільненні, копія особового рахунку, копія відомості нарахування розрахункових, копії розрахунків відпуски, копії платіжних доручень та відомостей про зарахування не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вона в повному обсязі не використала основну відпустку у 2021 році, а також основну та додаткову відпустки у 2022 році. Апелянт вказувала, що вважає доведеними завдання їй моральних чи фізичних страждань відповідачем та відповідно право на стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Апелянт вказувала, що незаконними діями Петрівської селищної ради їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних та навіть фізичних стражданнях, яких зазнала та продовжує зазнавати у зв`язку з порушенням конституційного права на працю та отримання гідної винагороди за працю. З метою забезпечення себе та своєї сім`ї була вимушена вишукувати додаткові засоби, братися до роботи, протипоказаної за віком та станом здоров`я, позичати кошти у близьких та знайомих тощо. Завдану відповідачем моральну шкоду оцінила у 50000 грн., та вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди таким, що повністю відповідає глибині душевних страждань, дотрималась вимог розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі №340/1504/21 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02 березня 2021 року. Розпорядженням від 01.08.2022 року Петрівським селищним головою видано розпорядження №123-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано розпорядження від 01 березня 2021 року №137/ОС «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Петрівська селищна рада Кіровоградської області, з 02 березня 2021 року. Заробітна плата за період з 02 березня 2021 року по 31 липня 2022 року ОСОБА_1 не виплачена. З матеріалів справи вбачається, що позивача на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Петрівська селищна рада Кіровоградської області поновлено лише 01.08.2022 року, що у свою чергу свідчить про затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст.236 Кодексу законів про працю України. Відповідно до довідки про доходи №01-27/1796/1 від 04.08.2022 року, розмір заробітної плати протягом останніх двох місяців, що передували звільненню (січень, лютий 2021) становив 6000 грн. на місяць, кількість робочих днів у січні та лютому 2021 становила 19 та 20 відповідно, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за останні місяці перед звільненням становить (6000 грн. + 6000 грн.) : (19 днів + 20 днів) = 307 грн. 69 коп. Кількість робочих днів за період з 02 березня 2021 року по 31 липня 2022 року становить 352 днів, таким чином, середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, за період з 02.03.2021 по 31.07.2022, складає 108306,88 грн. (352 роб.дні х 307,69 грн.). Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Суд першої інстанції вказував, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження. Суд першої інстанції вказував, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за кожен день прострочення розрахунку, виходячи з розрахунку 307 грн. 69 коп. на день, є передчасними, та такі вимоги фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться у майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати. Суд першої інстанції вказував, що допомога на оздоровлення виплачуються за заявою працівника, лише при наданні посадовій особі місцевого самоврядування основної щорічної відпуски. ОСОБА_1 не перебувала у щорічній відпустці, з відповідною заявою не зверталась, тому відсутні підстави для стягнення на користь позивачки не нарахованої та не виплаченої щорічної разової матеріальної допомоги на оздоровлення. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вказував, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Позивачем не було надано доказів, які б підтверджували завдання їй моральних чи фізичних страждань відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. слід відмовити. Відповідно до матеріалів справи рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 340/1504/21 визнано протиправним та скасовано розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області №137/ОС від 01.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби сільської ради Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02.03.2021 року, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 року апеляційну скаргу Петрівської селищної ради Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №340/1504/21 повернуто. Встановлено, що розпорядженням Петрівським селищним головою видано розпорядження від 01.08.2022 року №123-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано розпорядження від 01.03.2021 року №137/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Петрівська селищна рада Кіровоградської області з 02.03.2021. Заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 року по 31.07.2022 року не нараховано та не виплачено. Встановлено, що розпорядженням Петрівського селищного голови Олександрійського району Кіровоградської області від 05.08.2022 року №135-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено та вирішено виплатити компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2021 рік тривалістю 11 календарних днів. 10.08.2022 року головою Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області винесено розпорядження №136-к «Про внесення змін до розпорядження селищного голови від 08 серпня 2022 року №135-к», яким вирішено виплатити компенсацію за невикористані додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік тривалістю 9 календарних днів та частину щорічної основної відпуски за 2020 рік тривалістю 6 календарних днів. Згідно копії довідки від 09.08.2022 року № 710 про використанні відпустки, ОСОБА_1 за період з 23.05.2019 року ро 22.05.2020 року використано частину щорічної основної відпуски 14 календарних днів з 10.02.2020 року по 23.02.2020 року та 10 календарних днів з 30.06.2020 року по 09.07.2020 року, невикористана в сільській раді щорічна відпускав 6 календарних днів та додаткова відпустка 9 календарних днів за 2020 рік. Відповідно листа Петрівської селищної ради від 05.08.2022 року № 4 та листа від 10.08.2022 року № 6 ОСОБА_1 повідомлено про виплату їй компенсації за невикористані частини відпусток. Надано копії розрахункових листів та копії платіжних доручень про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за період 2021 2022 роки. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 340/1504/21, вона має право на нарахування та отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №01-27/1796/1 від 04.08.2022 року, розмір заробітної плати протягом останніх двох місяців, що передували звільненню (січень, лютий 2021) становив 6000 грн. на місяць, кількість робочих днів у січні та лютому 2021 становила 19 та 20 відповідно. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні місяці перед звільненням становить (6000 грн. + 6000 грн.) : (19 днів + 20 днів) = 307 грн. 69 коп. Кількість робочих днів за період з 02 березня 2021 року по 31 липня 2022 року становить 352 днів. Середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, за період з 02.03.2021 року по 31.07.2022 року, складає 108306,88 грн. (352 роб.дні х 307,69 грн.). Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. Для виплати роботодавцем, у даному випадку відповідачем, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, затримки виплати середнього заробітку під час вимушеного прогулу, така сума має бути нарахована та виплачена. Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Встановлено, що розпорядженням Петрівським селищним головою видано розпорядження від 01.08.2022 року №123-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано розпорядження від 01.03.2021 року№137/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста ІІ категорії землевпорядної служби Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Петрівська селищна рада Кіровоградської області з 02.03.2021. Тобто Петрівська селищна рада погоджується щодо несвоєчасно виконання рішення суду та існування затримки щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, поновлення відбулось 01.08.2022 року. Проте за час невиконання рішення та поновлення на посаді 01.08.2022 року ОСОБА_1 має отримати середній заробіток. Відповідно розпорядження Петрівського селищного голови Олександрійського району Кіровоградської області від 05.08.2022 року №135-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачеві виплачено компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2021 рік тривалістю 11 календарних днів. Розпорядження від 10.08.2022 року №136-к «Про внесення змін до розпорядження селищного голови від 08 серпня 2022 року №135-к», вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік тривалістю 9 календарних днів та частину щорічної основної відпуски за 2020 рік тривалістю 6 календарних днів. Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Допомога на оздоровлення виплачуються за заявою працівника у разі коли працівник йде у основну щорічну відпуску. Тим більше, допомога на оздоровлення працівнику не є обов`язковою та безумовною виплатою. Позивач не перебувала у щорічній відпустці, з відповідною заявою про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення не зверталась. Позивач вказує, що від дій Петрівської селищної ради щодо несвоєчасної виплати коштів середнього заробітку зазнала моральних страждань, тривала боротьба за своє право виснажує, викликає психічне напруження, викликає розчарування в діяльності органу влади. Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. З доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі, не можливо встановити причинний зв`язок необхідності стягнення моральної шкоди з не нарахуванням їй коштів середнього заробітку після поновлення на посаді. Моральна шкода визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи з цього суд вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди, не доведено наявність у минулому моральних страждань саме через дії селищної ради. Позивач не надає об`єктивних доказів морального розладу, психічного захворювання спричиненого протиправними діями відповідачів, зокрема відсутні лікарські документи, рецепти лікарів на заспокійливі засоби, докази лікування від психічних розладів тощо. Не обґрунтовано заявлену суму, яку позивач просить стягнути. Відсутні задокументовані, медично підтверджені висновки наявності у ОСОБА_1 моральних, психічних розладів. Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. При ухваленні рішення у частині вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.05.2021 року у справі № 320/2523/19, від 18.01.2021 року у справі №826/12941/15, від 21.10.2020 року у справі № 580/1881/19, від 02.09.2020 року у справі № 1340/4056/18, від 18.06.2020 року у справі №339/183/16-а, від 18.12.2019 року у справі №826/18484/16, від 18.11.2019 року у справі №820/5044/18, від 18.11.2019 року у справі №1340/4560/18. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року в адміністративній справі №340/5896/22 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова