Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/2177/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/2177/19 Номер провадження 22-ц/814/2249/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М., розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрофірма «Славутич», за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення коштів за вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Павлійчук А.В. в м. Глобине із складанням повного тексту рішення 16.08.2021 року ,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29.05.2019 року, залишенем без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2019 року по справі № 527/1466/18 було визнано її звільнення від 06.11.2017 року незаконним та поновлено її на посаді головного бухгалтера ПП «Агрофірма «Славутич». Наказом № 354 від 18.06.2019 року ПП «Агрофірма «Славутич» її було поновлено на посаді головного бухгалтера, однак відповідного запису в трудову книжку не здйснено. Згідно Наказу № 355 від 20.06.2019 року «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису» внесені зміни до штатного розпису ПП «Агрофірми «Славутич з 28.08.2019 року, скоротивши одну штатну одиницю головного бухгалтера. Наказом № 359 від 28.08.2019 року звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ПП «Агрофірма «Славутич» на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП за відсутності в ПП «Агрофірма «Славутич» вільних посад. Збільшивши позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ ПП «Агрофірми « Славутич» № 359 від 28.08.2019 року про її звільнення,визнати незаконним звільнення з посади головного бухгалтера ПП «Агрофірми «Славутич»; поновити на цій посаді з дати звільнення, а саме з 28.08.2019 року та стягнути з ПП «Арофірми «Славутич» середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30.05.2019 року по 15.12.2020 року включно в сумі 57 746,04 грн., моральну шкоду 50 000 грн., понесені витрати на проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди у сумі 4000 грн. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Приватного підприємства Агрофірми «Славутич». Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» № 359 від 28.08.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Приватного підприємства Агрофірми «Славутич» з дати звільнення, а саме з 28.08.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства Агрофірми «Славутич» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що при розгляді справи № 527/1466/18 суди обраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу не мали можливості визначити розмір середньомісячної заробітної плати за останні 2 календарних місяці роботи та обґрунтовано взяли за основу отриманий позивачем дохід в 3 кварталі 2017 року, згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб- платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, та дійшли висновку , що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 3200 грн. Тому вказаний розрахунок має бути використаний і у даній справі. Крім того, висновок соціально-психологічного дослідження № 24-11-20 стосується розгляду даної справи, оскільки документально підтверджує наявність моральної шкоди, яка отримана внаслідок вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, та її розмір. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29.05.2019 року, залишеним без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2019 року по справі № 527/1466/18 визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ПП Агрофірми «Славутич». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ПП Агрофірми «Славутич» з дати звільнення, а саме з 06.11.2017 року. Стягнуто з ПП Агрофірма «Славутич» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2017 року по 29.05.2019 року включно в сумі 57 746,04 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць відповідно допущено до негайного виконання. Згідно постанови державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 04.06.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59257043 на підставі виконавчого листа виданого Глобинським районним судом Полтавської області 31.05.2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ПП Агрофірми «Славутич» з дати звільнення , а саме з 06.11.2017 року. 18.06.2019 року згідно наказу № 354 «Про виконання рішення суду» ПП Агрофірма «Славутич» внесла зміни до штатного розпису ПП Агрофірма «Славутич», ввівши в нього посаду головного бухгалтера з посадовим окладом в розмірі 4200 грн. в місяць. Затвердили посадову інструкцію головного бухгалтера ПП Агрофірми «Славутич». Поновили ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ПП Агрофірми «Славутич» з 06.11.2017 року. Наказом № 355 «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису у зв`язку із змінами в виробничо господарській діяльності підприємства» від 20.06.2019 року ПП Агрофірмою «Славутич» вніс зміни до штатного розпису ПП Агрофірма «Славутичу» з 28 серпня 2019 року, скоротивши одну штатну одиницю головного бухгалтера. 28.08.2019 року ПП Агрофірмою «Славутич» винесено наказ № 359 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП. Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем обов`язок по працевлаштуванню ОСОБА_1 виконаний не був, що вказує на порушення останніми встановленого порядку вивільнення позивача. Не надано існуючого на підприємстві штатного розпису працівників. Також, не надано відповідачем доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про наявність на підприємстві вакантних посад і відповідно можливість її працевлаштування. Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на роботі і рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується. Разом з тим, районний суд, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30.05.2019 року по 15.12.2020 року в сумі 57 746,04 грн. зазначив, що не може взяти до уваги середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 148,83 грн., оскільки вона розраховувалась судом в рішенні Глобинського районного суду Полтавської області від 29.05.2019 року за інший період, який не відносить до періоду, заявленого в збільшених позовних вимогах. Колегія суддів не може погодитись з даним твердженням районного суду. Так, предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30.05.2019р., тобто періодом, який не охоплювався вищевказаним рішенням. Обгрунтовуючи дані вимоги, позивач виходила із середньомісячної заробітної плати 3200 грн та відповідно середньоденної -148,83 грн. ПП Агрофірма «Славутич» в ході розгляду справи не спростувані надані позивачем розрахунки, як і не надано доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі, визначеним наказом № 354 від 18.06.2019р., яким її посадовий оклад встановлено в розмірі 4200 грн. в місяць. У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення. Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( ч.2 ст.235 цього ж Кодексу). Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Тому, в межах заявлених позовних вимог колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30.05.2019р. по 15 грудня 2020 року в сумі 57 746,04 грн. (148,83 х 388 днів фактичного вимушеного прогулу) з врахуванням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету. Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Незаконність звільнення позивача з займаної посади, тривале невиконання рішення суду про поновлення її на роботі, об`єктивно свідчать про моральні страждання ОСОБА_1 , що дає підстави в силу приписів ст.23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України для їх відшкодування. Згідно висновку соціально-психологічного дослідження № 24-11-20 моральної шкоди потерпілого від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 завдана моральна шкода через порушення трудових прав в період з 06.11.2017 року по 26.09.20219 року внаслідок незаконного звільнення, підтвердженого рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в цивільній справі № 527/1466/18 та подальшого невиконання постанови Полтавського апеляційного суду від 26.09.2019 року про поновлення на роботі та пов`язаних з цим негативних наслідків. Колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити вказані позовні вимоги та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 через порушення її трудових прав 20 000 грн. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2021 року в частині незадоволених вимог та прийняттям нового рішення в цій частині та стягнення з приватного підприємства «Арофірми «Славутич» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30.05.2019 року по 15.12.2020 року включно в сумі 57746,04 грн. та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно квитанції 0.0.1918501639.1 за соціально-психологічного дослідження № 24-11-20 моральної шкоди потерпілого від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 сплатила 4000 грн. (а.с. 143). Частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з ПП Агрофірма «Славутич» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн. та на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди у сумі 4000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, прийняти нове рішення в цій частині. Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства «Арофірма «Славутич» на користь ОСОБА_1 : - середній заробіток за час вимушеного прогулу та при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30.05.2019 року по 15.12.2020 року включно в сумі 57746,04 грн. ( з врахуванням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету), - у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., - у відшкодування витрат на проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди 4000 грн. Стягнути з приватного підприємства «Агрофірми «Славутич» на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн. В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21.10.2021 р. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: С. Б. Бутенко Л.М. Хіль