Постанова 4852 № 340/1747/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/1747/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М. розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року (суддя Сагун А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення середнього заробітку, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03.09.2020 по 07.04.2021 включно, в розмірі 408, 088,50 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов задоволено частково. Суд вирішив Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03.09.2020 по 07.04.2021 включно, в розмірі 151 395,00 грн. (сто п`ятдесят одна тисяча триста дев`яносто п`ять грн.) В задоволенні інших вимог відмовити. Позивачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду скасувати в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, невірно з`ясовано обставини справи. Зазначено, що суд першої інстанції невірно встановив розмір середньоденної заробітної плати, не врахував надбавку за інтенсивність праці та коефіцієнт підвищення, який становить 1,09. Міністерством юстиції України також була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначено, що суд першої інстанції не врахував відсутність відкритого виконавчого провадження, що свідчить про поважність причин невиконання рішення суду та неможливість застосування санкцій, передбачених статтею 236 КЗпП України. Також зазначено про відсутність посади на яку позивача по справі було поновлено у зв`язку повною ліквідацією державного органу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, відсутність особистого звернення позивача до міністерства юстиції України з метою виконання рішення суду. Також зазначено, що суд першої інстанції безпідставно застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Позивач направив заяву про розгляд справи без його участі. Представник Міністерства юстиції України апеляційну скаргу відповідача підтримав. Представник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просив апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 340/221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №4169/к від 23.12.2019 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; допущено негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 20186 гривень за час вимушеного прогулу за один місяць. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 постановлено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: Стягнути із Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 гривень, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. В інший частині рішення суду залишити без змін. Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/221/20 видано виконавчий лист від 02.09.2020 (в порядку негайного виконання), за яким боржника Міністерство юстиції України зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року. Боржником у виконавчому листі є Міністерство юстиції України. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 340/221/20 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 виконано не було. Позивач звернувся з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку Міністерством юстиції України виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України. Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції зазначив, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/221/20 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Верховного суду від 20 вересня 2021 року було касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області задовольнити частково. Змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 340/221/20 у резолютивній частині, виклавши пункт третій у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 27 грудня 2019 року.». В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 340/221/20 залишити без змін. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що рішення по справі № 340/221/20 Міністерством юстиції виконано не було, оскільки належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків Судом першої інстанції вірно було зазначено, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України вказаного не спростовують. Позивач на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку Міністерством юстиції України (боржником згідно з виконавчим листом у справі №340/221/20) виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України. Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/221/20 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі. Вірність розрахунку було підтверджено судом касаційної інстанції в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року. Верховним Судом було зазначено, що суд першої інстанції під час обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 27 грудня 2019 року по 02 вересня 2020 року) правомірно застосував коефіцієнтів підвищення посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. №15» від 15 січня 2020 року №

16. Щодо надбавки за інтенсивність праці, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року не передбачено обчислення середньої заробітної плати з урахуванням виплат, які не були проведенні у період, за який обраховується середня заробітна плата ( за останні два місяці роботи). Таким чином, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення середнього заробітку залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 03 листопада 2021 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш