Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1995/23
від 28.02.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" лютого 2024 р. Справа№ 911/1995/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Козир Т.П. Мальченко А.О. Секретар судового засідання: Мельничук О.С., За участю представників сторін від позивача - Єграшина Т.Г., від відповідача - Крайкова О.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 (повний текст рішення складено 19.12.2023) у справі № 911/1995/23 (суддя Заєць Д.Г.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач порушував умови договору, а саме оплачував електричну енергію з запізненням, тому позивач нарахував пеню. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач нараховує пеню за період в якій діє заборона на її нарахування, встановлена Постановою №332. Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року може бути предметом спору. Скаржник зазначає, що цей договір не оспорюється ні позивачем, ні відповідачем, а предметом спору у даній справі не є жодний із договорів, укладених позивачем і відповідачем. Натомість, предметом спору на думку скаржника в даній справі є заборгованість відповідача за всіма договорами, жодний із яких не оспорюється сторонами, тобто не є предметом спору. Також позивач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що в розрахунку пені по актах, який позивач надав на вимогу суду, видно що по договору про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року за 2022 рік спожито електроенергії на суму 7 769 673,08 грн., а не на суму 8 102 545, 84 грн., як хибно оцінено судом першої інстанції, а 332 872, 76 грн. це є заборгованість по акту прийому-передачі електроенергії за грудень 2021 року, коли діяв договір про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року. Отже, ця сума 332 872, 76 грн. завжди була в розрахунку пені і попередньому (зазначена в актах прийому-передачі електроенергії), і в виконаному за вимогу суду, також вона вказана в актах прийому-передачі у вигляді заборгованості і ніколи не заперечувалась відповідачем. Більше того, у банківській виписці, яку позивач надав суду першої інстанції у якості доказу, оплата у сумі 332 872, 76 грн., зроблена відповідачем 20.01.2023 року має призначення платежу « 09310000-5: електрична енергія згідно договору № 01/10/12 від 10.12.2021р.UA-2021- 10-13-000217-a ПДВ 20% - 55478.79 грн». Таким чином на думку скаржника, так як спожита відповідачем електроенергія у 2022 році по договору у сумі 7 769 673,08 грн. вже була оплачена відповідачем, то позивач зарахував суму 306 388, 20 грн. у погашення пені відповідно ч.1статті 534 Цивільного кодексу України, а суму 26 484, 56 грн. позивач зарахував за електроенергію, спожиту у грудні 2021 року по договору про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року, так як в останню чергу сплачується сума боргу. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства витребуємо позивачем сума 306 388, 20 грн. є заборгованість відповідача за спожиту електроенергію у грудні 2021 року, а не пеня. Також на думку скаржника місцевим господарським судом зроблено хибний висновок, що пеня нараховувалась позивачем з оплати за отриману електроенергію, нараховану з квітня 2022 року по грудень 2022 року. Скаржник зазначає, що в розрахунку пені по актах, який позивач надав на вимогу суду першої інстанції, чітко вказано, що пеня нараховувалась з березня 2022 року по січень 2023 року (включно). Нараховувалась вона на заборгованість відповідача по актах прийому-передачі з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно). При цьому, скаржник звертає увагу, що позивач не змінював підстави та предмет позову, тільки доповнював його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та посилався на норми матеріального чи процесуального права, коли виконував вимоги суду і подавав заперечення на відзив. Й наостанок скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», що призвело до неправильної відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1995/23. 24.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1995/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року у справі №911/1995/23, розгляд справи призначено на 28.02.2024 року. 02.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Васильківтепломережа", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 15.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. В судовому засіданні 28.02.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (за договором - постачальник) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (за договором - споживач) 10.12.2021 року укладено Договір №01/10/12 про постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно умов п. 2.1 якого, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування предмету закупівлі: електрична енергія за кодом код ДК 021:2015 - 09310000-5 (електрична енергія) (п. 2.2 Договору). (а.с. 21-250. Згідно п. 3.1 Договору, строк поставки електричної енергії за цим Договором з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року. Згідно до 5.1, 5.2 Договору, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, визначеними в Специфікації (Додаток 2 до цього Договору) у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Загальна ціна цього Договору складає 8 012 616, 30 грн. з ПДВ, крім того ПДВ 1 602 523, 26 грн. разом ціна цього Договору становить 9 615 139, 56 грн. Ціна за одиницю електричної енергії зазначена у Специфікації. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником, прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання Сторонами щомісячних Актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.5.5, 5.6 Договору). Відповідно до п. 5.8 Договору, оплата фактично спожитої електричної енергії в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, на підставі отриманого Споживачем оригіналу належним чином оформленого рахунку від Постачальника. У п. 13.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками. Строк дії Договору: з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, а в частині зобов`язань, які виникли в період дії Договору і відповідальності за їх виконання - до повного їх виконання, проведеного в належному порядку. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладені Додаткові угоди до договору, а саме, Додаткова угода №1 від 28.03.2022 року, №2 від 26.10.2022 року, №3 від 28.10.2022 року, №4 від 31.10.2022 року, згідно яких сторонами вносились зміни до Додатку №1 "Специфікація на закупівлю електричної енергії за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 (електрична енергія)". (а.с. 49-52). Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, згідно листа ДТЕК "Київські регіональні мережі №04/530/6521 від 27.06.2023 року надано обсяги споживання електричної енергії відповідачем. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять листа ДТЕК "Київські регіональні мережі №04/530/6521 від 27.06.2023 року. Водночас, позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору оплачував електричну енергію з запізненням, у зв`язку із чим, позивач нараховував відповідачу пеню у сумі 306 388, 20 грн. В матеріалах справи наявні підписані між сторонами акти прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, від 31.03.2022 року, від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 30.06.2022 року, від 31.07.2022 року, від 31.08.2022 року, від 30.09.2022 року, від 31.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року. (а.с. 19-20). Колегія суддів звертає увагу, що акти від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, від 31.03.2022 року, від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 31.07.2022 року складені на підставі договору про постачання електричної енергії №701/10/12 від 10.12.2021 року (а.с. 19-17, 18), а акти від 30.06.2022 року, від 31.08.2022 року, від 30.09.2022 року, від 31.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року складені на підставі договору про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року. (зворот а.с. 17, зворот а.с. 18-20). Акти прийому-передачі електричної енергії містять підпис уповноваженої особи з боку споживача, а акти прийому-передачі електричної енергії від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 30.06.2022 року, від 31.07.2022 року, від 31.08.2022 року, від 30.09.2022 року, від 31.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року містять заперечення відповідача щодо визначеної суми пені шляхом зазначення суми, з якою погоджується відповідач. Також в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про оплату електричної енергії за Договором №01/10/12 від 10.12.2021 року. (а.с. 102-112). Колегія суддів також звертає увагу, що позивач в своїй апеляційній скарзі вказує, що ним було надано до матеріалів справи банківську виписку, однак в матеріалах справи відсутня будь-яка банківська виписка. Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач порушував умови договору, а саме оплачував електричну енергію з запізненням, тому позивач нарахував пеню. (а.с. 14). При цьому, колегія суддів зазначає, що в позовні заяві позивач вказує, що ним надано акт звірки в додатку, однак в матеріалах справи відсутній такий акт звірки. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що предметом позовних вимог, згідно позову, є стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року в сумі 306 388, 20 грн. Тому, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, що предметом спору у даній справі не є жодний із договорів, укладених позивачем і відповідачем оскільки в будь якому випадку необхідно встановити правову природу заборгованості, нарахування штрафних санкцій. Відтак, оскільки позивачем в позовній заяві чітко вказано обставини укладання договору про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року та долучено його копію до позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом чітко визначено предмет спору, а саме стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з оплатою відповідачем за електричну енергію з запізненням по договору про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі помилково зазначає, що суд першої інстанції неправильно зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року може бути предметом спору. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд навпаки вказав, що Договір про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року НЕ може бути предметом спору у даній справі. (сторінка 8 рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року). Одночасно, колегія суддів вказує, що Договір про постачання електричної енергії №36 від 27.01.2021 року дійсно не є предметом спору у даній справі, оскільки надані позивачем Акти прийому-передачі електричної енергії не містять посилання на вказаний договір, позовна заява не містить посилання на даний договір. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі зазначає, що заявлена позивачем сума 306 388, 20 грн. є заборгованість відповідача за спожиту електроенергію у грудні 2021 року, а не пеня, однак вказане суперечить доводам позовної заяви та наданим позивачем розрахункам в яких чітко зазначено про нарахування пені. В позовній заяві позивачем викладено розрахунок відповідно до якого позивачем нараховано пеню з квітня 2022 року по грудень 2022 року. Зазначений період колегією суддів встановлено саме з того, що в даному розрахунку позивачем вказано «результат от штрафа васильків тепломережа» саме з 30.04.2022 року. (а.с. 12). Отже, з вказаного розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню за квітень 2022 року - 53 321, 42 грн., за травень 2022 року - 60 399, 70 грн., за червень 2022 року - 47 190, 33 грн., за липень 2022 року - 21 037, 54 грн., за серпень 2022 року - 22 223, 68 грн., за вересень 2022 року - 22 353, 20 грн., за жовтень 2022 року - 24 541, 27 грн., за листопад 2022 року - 24 607, 83 грн., за грудень 2022 року - 30 713, 63 грн., у загальній сумі 306 388, 20 грн. (а.с. 12). Окрім того, позивачем в суді першої інстанції на вимогу суду надано додатковий розрахунок позовних вимог, згідно якого, сума нарахованої пені становить 312 320, 94 грн., зокрема: згідно акту від 31.01.2022 року - 15 210, 48 грн., 16 663, 79 грн., 13 931, 74 грн., 23 138, 14 грн. (всього за зобов`язаннями січня 2022 року 68 944, 15 грн.); згідно акту від 28.02.2022 року - 29 908, 38 грн., 21 051, 28 грн., 11 958, 78 грн., 1 494, 85 грн. (всього за зобов`язаннями лютого 2022 року 64 413, 29 грн.); згідно акту від 31.03.2022 року - 54 238, 12 грн., 34 896, 14 грн., 15 514, 35 грн. (всього за зобов`язаннями березня 2022 року 104 648, 61 грн.); згідно акту від 30.04.2022 року - за зобов`язаннями квітня 2022 року 139, 07 грн.; згідно акту від 31.05.2022 року - за зобов`язаннями травня 2022 року 11, 68 грн.; згідно акту від 31.07.2022 року - за зобов`язаннями липня 2022 року 93, 43 грн.; згідно акту від 31.08.2022 року - за зобов`язаннями серпня 2022 року 460, 58 грн.; згідно акту від 30.09.2022 року - за зобов`язаннями вересня 2022 року 415, 50 грн.; згідно акту від 31.10.2022 року - за зобов`язаннями жовтня 2022 року 77, 81 грн.; згідно акту від 30.11.2022 року - за зобов`язаннями листопада 2022 року 7 143, 30 грн.; згідно акту від 31.12.2021 року - 8 414, 28 грн. та 57 559, 25 грн. (всього за зобов`язаннями грудня 2021 року - 65 973, 53 грн.). (а.с. 149). Отже, в матеріалах справи наявні два розрахунки пені, надані позивачем, які містять різні суми заборгованості. Водночас, оскільки позивачем не подано заяви про збільшення позовних вимог, або заяви про зміну предмету або підстав позову, а тому, місцевий господарський суд обґрунтовано розглядав позовні вимоги, заявлені позивачем у позові у сумі 306 388, 20 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Пунктом 4.23. ПРРЕЕ передбачено, що у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок, як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. За змістом п. 4.24. ПРРЕЕ при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати, як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі № 911/2630/18, зазначено, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в ст. 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йде про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 року № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 року у справі № 910/12934/18. З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач здійснюючи оплати за електричну енергію у платіжних документах чітко визначив призначення здійснюваного платежу, а тому, позивач не мав права зараховувати грошові кошти в рахунок оплати будь-яких інших платежів, в тому числі пені, ніж ті що зазначені у платіжних документах. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 9.2 Договору передбачено, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником за кожен день прострочення платежу у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року,№58/2023 від 06.02.2023 року,№254/2023 від 01.05.2023 року,№451/2023 від 26.07.2023 року, № 3429-IX від 08.11.2023 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14.02.2024 року. Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання. Положеннями ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Згідно п. 96 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. НКРЕКП 25.02.2022 року прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі - фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану». Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022 року (з дня прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 року №766»), встановлено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. Введений в Україні воєнний стан на час вирішення даного спору не припинено та не скасовано. Положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2022 року у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 року у справі №911/782/21, від 26.07.2023 року у справі №922/1948/22). Вказане спростовує доводи скаржника, що суд першої інстанції помилково застосував норми Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», що призвело до неправильної відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені. Отже, як вже було вище встановлено, відповідно до позовної заяви позивач нараховує пеню за період квітня 2022 року по грудень 2022 року, тобто у період, в якій діє заборона на її нарахування, встановлена Постановою №332, що й було вірно встановлено судом першої інстанції. Також, як вже було вище зазначено, позивачем надано до матеріалів справи акти від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, від 31.03.2022 року, від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 31.07.2022 року складені на підставі договору про постачання електричної енергії №701/10/12 від 10.12.2021 року (а.с. 19-17, 18). Однак, як вже вище встановлено, предметом спору у даній справі є взаємовідносини між сторонами по договору про постачання електричної енергії №01/10/12 від 10.12.2021 року. Оскільки в матеріалах справи відсутній договір про постачання електричної енергії №701/10/12 від 10.12.2021 року, зі змісту якого можливо б було встановити порядок оплати та порядок нарахування штрафних санкцій, колегія суддів критично оцінює надані позивачем акти від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, від 31.03.2022 року, від 30.04.2022 року, від 31.05.2022 року, від 31.07.2022 року складені на підставі договору про постачання електричної енергії №701/10/12 від 10.12.2021 року. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року у справі №911/1995/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2023 року у справі № 911/1995/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1995/23. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному з 04.03.2024 по 07.03.2024 повний текст постанови підписано 08.03.2024 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді Т.П. Козир А.О. Мальченко