Постанова 4873 № 910/5136/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" січня 2023 р. Справа№ 910/5136/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.01.2023 у справі №910/5136/22 (в матеріалах справи) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, повний текст якого складений 24.10.2022 у справі № 910/5136/22 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області про стягнення 638 226,16 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 522 433,70 грн. за поставлену у грудні 2021 року за умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 3107039ВЦ від 29.04.2021, але неоплачену електричну енергію, пені в сумі 44 943,61 грн., 3 % в сумі 5 968,63 грн. та інфляційних втрат 64 880,22 грн. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що у договорі про постачання електричної енергії споживачу № 3107039ВЦ від 29.04.2021 сторони погодили, що загальна сума договору становить 2 429 367,36 грн., а позивач не має права вимагати від відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергію, ніж визначена умовами договору проте на виконання умовами вказаного договору ним у 2021 році загалом позивачу було перераховано 2 429 367,36 грн., а відтак позивач не має права вимагати стягнення з відповідача спірної заборгованості. Позивач у свою чергу зазначив про те, що заявлена до стягнення плата становить вартість електричної енергії, яка була спожита відповідачем понад погоджені визначені спірним договором обсяги, проте відповідач проти вказаних тверджень заперечив, зазначивши про те, що згідно технічної специфікації (додаток 3 до договору) обсяг електричної енергії, що викуповується відповідачем становить 1 064 000 кВт/год., проте загалом відповідачем у 2021 році було спожито лише 874 893 кВт/год. Також відповідач зауважив на тому, що спірний договір укладено за результатами проведення публічних закупівель та на тому, що зміни до вказаного договору, зокрема, в частині ціни договору не вносились. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/5136/22 позовні вимоги задоволені, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість у розмірі 522 433,70 грн., пеню в сумі 44 943,61 грн., 3% річних у розмірі 5 968,63 грн., інфляційні втрати в сумі 64 880,22 грн. та судовий збір у розмірі 9 573,39 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав доведеним факт поставки позивачем відповідачу у грудні 2021 року електроенергії у визначених позивачем обсягах, відхиливши заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що у додатку №3 до спірного договору сторонами погоджено технічну специфікацію, в якій зазначено, що фактична вартість електричної енергії буде розраховуватися по завершенню розрахункового періоду за наведено формулою, тобто вартість наданої електричної енергії у кожному розрахунковому періоді залежить від об`єму спожитої електричної енергії та вартості електричної енергії за 1 кВт*год у цей період. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова служба України Головного управління ДПС у Київській області звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій скаржник просить прийняти по справі №910/5136/22 рішення, в якому Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» відмовити повністю у задоволенні позовних вимог до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте без надання вірної правової оцінки обставинам справи. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й підчас розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що суд першої інстанції при розгляді спору сторін не дослідив об`єктивно наступні обставини: - відсутність обґрунтування підвищення тарифу на постачання послуг; - відсутність/не надання підтвердження доказів направлення повідомлення про зміну ціни/тарифу; - обсяг зобов`язань не повинен перевищувати тендерну пропозицію; - не було укладено додаткової угоди; - зміна ціна повинна відповідати вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; - спосіб та порядок зміни ціни на тариф (одиницю товару, продукту, послуги) повинні відповідати нормам Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №

312. Апелянтом до апеляційної додані копії роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 та від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, проте так як вказані листи містіть у вільному доступі в мережі Інтернет, вони не можуть вважатися додатковими доказами по справі. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022, справу №910/5136/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5136/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/5136/22. 16.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання, до якого, між іншим, додані докази сплати судового збору. 06.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали вказаної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/5136/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2013 об 11:00 год. 24.01.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначив про те, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Станом на 24.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило. Позивач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав. 29.04.2021 позивач (постачальник) та Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Київській області (споживач) за результатами процедури закупівлі ID UA-2021-02-19-015593- уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №3107039ВЦ (далі Договір) в п. 2.1 якого погодили, що на умовах Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі постачальник продає товар: активна електрична енергія згідно коду ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно п. 2.3 Договору загальна сума Договору становить 2 429 367 ,36 грн., в т.ч. ПДВ 404 894,56 грн. У Додатку 1 до Договору сторони погодили помісячні договірні обсяги електричної енергії , а у Додатку 2 - механізм визначення вартості електричної енергії. Згідно п. 5.7 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені, у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла у період за який сплачується пеня. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 13.1 Договору). Пунктами 5.3, 5.4 та 5.5 Договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про сплату електричної енергії за цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Постачальник до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та акт купівлі-продажу електричної енергії. Оплата вартості обсягів споживання електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 робочих днів від дня підписання акту купівлі-продажу електричної енергії. Рахунок за споживання електричної енергії формується постачальником з урахуванням отриманих від споживача фактичних оплат попередніх періодів. Постачальник підписує акт купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках), за відповідний розрахунковий період та направляє споживачу його оригінал. Споживач підписує зі свого боку акти купівлі-продажу електричної енергії та направляє один примірник акту купівлі-продажу електричної енергії постачальнику до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернення, скарг та пропозицій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.6. договору). З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2021 році відповідачем спожито електричної енергії в об`ємі 129 343 кВт*год. вартість якої визначена позивачем в сумі 522 433,70 грн., про що позивачем складено та підписано акт купівлі-продажу електричної енергії №3107039ВЦ/192249/1 від 31.12.2021. Вказаний акт разом з рахунком-фактурою №3107039ВЦ/192249/1 направлено відповідачу 14.01.2022 з листом вих. № 16.1/188 від 12.01.2022 на доказ чого до матеріалів справи долучено опис вкладення. Проте, відповідач підписаний акт купівлі-продажу електричної енергії №3107039ВЦ/192249/1 від 31.12.2021 позивачу не повернув, за спожиту електроенергію не розрахувався, при цьому зауважень щодо обсягу та вартості наданої електричної енергії у грудні 2021 році не надав. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 522 433,70 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року, 44 943,61 грн. - пені, 5 968,63 грн. - 3% річних та 64 880,22 грн. - інфляційних втрат. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що у договорі про постачання електричної енергії споживачу № 3107039ВЦ від 29.04.2021 сторони погодили, що загальна сума договору становить 2 429 367,36 грн., а позивач не має права вимагати від відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергію, ніж визначена умовами договору проте на виконання умовами вказаного договору ним у 2021 році загалом позивачу було перераховано 2 429 367,36 грн., а відтак позивач не має права вимагати стягнення з відповідача спірної заборгованості. Позивач у свою чергу зазначив про те, що заявлена до стягнення плата становить вартість електричної енергії, яка була спожита відповідачем понад погоджені Договором обсяги, проте відповідач проти вказаних тверджень заперечив, зазначивши про те, що згідно технічної специфікації (додаток 3 до Договору) обсяг електричної енергії, що викуповується відповідачем становить 1 064 000 кВт/год., проте загалом відповідачем у 2021 році було спожито лише 874 893 кВт/год. Колегія суддів зазначає про те, що зі змісту Додатку 1 до Договору слідує, що за загальний обсяг електричної енергії яка має бути куплена відповідачем становить 1 064 000 кВт/год., з них у грудні 2021 року - 139 500 кВт/год. Враховуючи те, що зі змісту складеного позивачем акту купівлі-продажу електричної енергії №3107039ВЦ/192249/1 від 31.12.2021 слідує, що відповідачем у грудні 2021 року було спожито 129 343 кВт/год та те, що матеріали справи не містять доказів того, що до грудня 2021 року відповідач спожив електричну енергію у кількості 1 064 000 кВт/год,, твердження позивача про те, що заявлена до стягнення плата становить вартість електричної енергії, яка була спожита відповідачем понад погоджені Договором обсяги, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Частиною 1 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Враховуючи те, що сторонами фактично не заперечується те, що на виконання умов Договору відповідачем у 2021 році було спожито 874 893 кВт/год, а оплачено - 2 429 367,36 грн., вказані факти колегією суддів визнаються такими, що не підлягають доведенню. З матеріалів справи слідує, що заявлена до стягнення сума основного боргу є вартістю поставленої у грудні 2021 року електричної енергії. В свою чергу сторони не мають будь-яких спорів щодо якості та кількості поставленої у 2021 році електричної енергії, а також щодо суми, яку відповідачем було перераховано в рахунок її оплати, а спір сторін стосується виключно вартості як такої електричної енергії, так і електричної енергії, яка постачалась у попередні періоди. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки електричної енергії (енергопостачання). Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 275 ГК України). Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, наведеним у Додатку 2 до цього Договору. У додатку №2 до Договору сторони погодили механізм визначення вартості електричної енергії та домовились, що фактична вартість електричної енергії буде розраховуватися по завершенню розрахункового періоду за формулою, наведеною у цьому додатку складовими якої, серед іншого, є Цфакт - фактична ціна електричної енергії, що закуплена позивачем для відповідача та Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджений регулятором для оператора системи передач. У додатку №3 до Договору сторонами погоджено технічну специфікацію, в якій зазначено, що: обсяг електричної енергії, що закуповується становить 1 064 000 кВт*год.; фактична вартість електричної енергії буде розраховуватися по завершенню розрахункового періоду за наведено формулою. Отже, сторони у Договорі дійшли згоди про те, що вартість фактично поставленої електричної енергії не визначена у твердій сумі. В свою чергу, згідно з п. 3.3 Договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, ніж визначену умовами Договору. При цьому в п. 2.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що загальна сума Договору становить 2 429 367,36 грн. З матеріалів справи слідує, що спірну закупівлю здійснено на кошти бюджету, а відтак, правовідносини сторін щодо Договору регулюються, в тому числі і положеннями Закону України «Про публічні закупівлі». За змістом ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі». Згідно з положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом положень ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. За загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України). Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Частина 2 ст. 651 ЦК України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України). Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з правила, встановлених положеннями ГК України та ЦК України. У п. 13.3 Договору сторонами погоджено, що істотні умови Договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, та у випадках, визначених у ч.ч. 5 та 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, а у п. 13.5 - що внесення змін до Договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього (крім повідомлень про зміну реквізитів). Отже, зміна умов Договору, в тому числі щодо зміні ціни Договору в будь-якому випадку має відбуватись шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка (угода) укладається або за згодою сторін або у судовому порядку. Водночас у матеріалах справи відсутні докази укладення відповідної додаткової угоди, якою б було збільшено ціну Договору. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити і на наступному. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень чистини шостої цієї статті. Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Водночас, у спірному випадку позивач, вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 522 433,70 грн., фактично вимагає збільшення ціни Договору на вказану суму, тобто, враховуючи загальну ціну Договору (2 429 367,36 грн.) на 21,5 %, що суперечить положенням Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому колегія суддів зауважує і на тому, що виходячи з положень Договору, а саме обсягів електричної енергії, яка мала бути поставлена за його умовами (1 064 000 кВт/год.), та загальної ціни Договору (2 429 367,36 грн.), при укладенні Договору сторони виходили з того, що ціна 1 кВт/год. становить 2,28 грн., проте за грудень 2021 року позивач визначає ціну 1 кВт/год. у розмірі 4,04 грн. Слід зазначити і про те, що як слідує з матеріалів справи позивачем взагалі не наведено обґрунтування визначеної ним ціни електричної енергії, як поставленої у грудні 2021 року, так і поставленої протягом дії Договору. Водночас вказані обставини є істотними для вирішення спору сторін, так як з матеріалів справи слідує, що під час дії Договору електричну енергію поставлено у обсязі меншому, ніж визначено Договором, а оплачено повну ціну Договору. Отже, вимога позивача сплатити за Договором грошові кошти, у сумі, яка перевищує ціну Договору, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 522 433,70 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення яким у задоволенні цих позовних вимог відмовляється. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 44 943,61 грн., 3 % в сумі 5 968,63 грн. та інфляційних втрат 64 880,22 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 522 433,70 грн., то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення яким у задоволенні цих позовних вимог відмовляється. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/5136/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю. Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області підлягає задоволенню. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/5136/22 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/5136/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, будинок 126 Б; ідентифікаційний код 41823846) на користь Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області (03151, ч. Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5А; ідентифікаційний код 44096797) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 14 360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 09 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5136/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 25.01.2023. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала О.В. Тищенко