Постанова 4801 № 127/6500/23

Справа № 127/6500/23 Провадження № 22-ц/801/366/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 рокуСправа № 127/6500/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Сопруна В. В., Шемети Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Калініна С. К. на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Федчишена С. А. від 10 травня 2023 року, встановив: У березні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 38253 грн 40 к. заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 липня 2020 року. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30000 грн 00 к. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, свої зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 13 грудня 2022 року утворилася заборгованість у зазначеному розмірі. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 38253 грн 40 к. та 2684 грн к. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримала кошти, не повернула кредит, тому з неї стягнуто заборгованість за тілом кредиту. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Калінін С. К., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 9365 грн 01 к.; вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що з матеріалів справи не вбачається, що саме з наданими до позову умовами та правилами відповідачка ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, а тому вважав, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. З наданого банком розрахунку неможливо встановити, коли ОСОБА_1 був наданий кредит, у якому розмірі, які операції здійснювалися нею за допомогою платіжної картки та чи здійснювалися вони взагалі, тобто, чи користувалася відповідачка кредитними коштами. Вказував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Проте позивачем не надано ні додатку з погодженою сумою кредитного ліміту, ні виписку по поточному рахунку, що є належними та допустимими доказами на підтвердження виконаних зобов`язань щодо надання суми кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 30000 грн 00 к. В Анкеті-заяві позичальника від 27 листопада 2020 року не зазначена процентна ставка за кредитом. Оскільки позивачем не доведено факту погодження з відповідачкою розміру процентів за користування кредитними коштами та неустойки за прострочення платежу в будь-якому розмірі, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача суми овердрафту в розмірі 8253 грн 40 к. Вказував, що крім анкети-заяви відповідачка не підписувала жодних інших документів, у яких би фіксувалися умови кредитування, а тому безпідставно стягнуті банком кошти необхідно зарахувати в рахунок повернення відповідачкою наданого кредитного ліміту. Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума сплачених банку ОСОБА_1 процентів складає 20634 грн 99 к., отже наявні підстави для стягнення лише суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 9365 грн 01 к. (38253 грн 40 к. 8253 грн 40 к. 20634 грн 99 к. (сплачені проценти)). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим у цей же день 27 листопада 2020 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 в анкеті-заяві засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку. Підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 погодилася з усіма Умовами та правилами зазначеними в ній та відповідно отримала кошти. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 листопада 2020 року станом на 13 грудня 2022 року становить 38253 грн 40 к. (заборгованість за наданим кредитом / тіло кредиту). Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.2 пункту 2 Розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи, договір, що укладений між банком та ОСОБА_1 , є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму. Як видно з анкети-заяви від 27 листопада 2020 року для ОСОБА_1 згенерована ключова пара з особистим ключем, яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку (електронний сервіс банку для надання банківських послуг клієнту), з метою засвідчення дій згідно з договором про надання банківських послуг. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту є правильним. Розрахунок заборгованості за договором від 27 листопада 2020 року, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Зокрема вказаним розрахунком підтверджується те, що ОСОБА_1 активувала платіжну картку, активно користувалася кредитними коштами і здійснювала періодичне погашення кредиту. За умовами кредитного договору позичальник має своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак ОСОБА_1 не виконувала цих обов`язків. Станом на 28 грудня 2022 року у ОСОБА_1 прострочення зобов`язання зі сплаті щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 5.17 пункту 5 розділу ІІ Умов уся заборгованість стала простороченою: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 38253 грн 40 к. З долученої адвокатом Калініним С. К. до апеляційної скарги виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 видно, що баланс на кінець періоду складає (мінус) -8253 грн 40 к. Тобто сама заборгованість складає 38253 грн 40 к. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржницею кредитного ліміту та суми овердрафту (мінус по картці), яка становить (мінус) -8253 грн 40 к. Отже сума коштів, яка не повернута відповідачкою банку складається із використаного кредитного ліміту у розмірі 30000 грн 00 к. та овердрафту 8253 грн 40 к. грн та становить загалом 38253 грн 40 к. Овердрафт (перевитрата по рахунку) це поновлювана форма кредитування, яка дає змогу клієнтові банку знімати гроші зі свого банківського рахунку чи картки, перевищуючи їхній баланс, тобто «залазити в мінус». Овердрафт («мінус») виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, неустойці. Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами (підпункт 4.23 розділу 2 Умов і правил). Відповідно до пункту 5.20 розділу 2 Умов, обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. У зв`язку з тим, що відповідачка лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість. Процентна ставка (поточна) Базова процентна ставка: 3,2% в місяць (38,4% річних). Процентна ставка (прострочена) збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості): 6,4% в місяць (76,8% річних). Тобто, у випадку, коли боржник сплачує щомісячні платежі, то нараховується відсоткова ставка базова 3,2% в місяць (38,4% річних). У випадку коли боржник не сплачує щомісячні платежі, тобто має вже прострочену заборгованість, тоді нараховується процентна (прострочена) збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості 6,4% у місяць (76,8% річних). Відповідно до пункту 5.13 розділу 2 Умов і правил, погашення заборгованості клієнта за договором здійснюється за рахунок коштів, що надходять на рахунок клієнта у наступному порядку: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума, кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, що передбачені договором. У випадку, якщо клієнт має заборгованість по сплаті більше ніж одного щомісячного мінімального платежу (тобто, по сплаті процентів та/або частини кредиту), погашення його грошових зобов`язань за такими щомісячними мінімальними платежами відбувається згідно строків виникнення заборгованості клієнта, починаючи з найдавнішого (за строком виникнення) щомісячного платежу і включно до поточного щомісячного мінімального платежу, дотримуючись черговості погашення, вказаної у цьому пункті, стосовно кожного окремого щомісячного мінімального платежу. У випадку переказу / перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов`язань клієнта за договором з порушенням визначеної черговості, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов`язань, відповідно до зазначеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок. У зв`язку з тим, що відповідачка лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість. Відтак розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 листопада 2020 року станом на 13 грудня 2022 року у розмірі 38253 грн 40 к. є доведеним. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем 38253 грн 40 к. кредитних коштів (використання кредитного ліміту). Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте не погоджуючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок, складений позивачем, враховуючи узгоджені між сторонами умови договору, в тому числі щодо нарахування та розміру процентів, у зв`язку з чим має заборгованість, а відтак наявні підстави для висновку про те, що вимоги кредитора про стягнення заборгованості (тіла кредиту) є обґрунтованими. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів. Отже враховуючи, що АТ «Універсал Банк» надав докази укладення договору з ОСОБА_1 та наявності заборгованості за кредитним договором з урахуванням особливостей проекту monobank, оскільки такі докази не спростовані відповідачкою, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд першої інстанції правильно стягнув з відповідачки заборгованість за наданим кредитом / тілом кредиту. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калініна С. К. залишити без задоволення, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: В. В. Сопрун Т. М. Шемета