Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/3649/24

Справа № 138/3649/24 Провадження № 22-ц/801/1199/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 рокуСправа № 138/3649/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Калініна С. К. на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Холодової Т. Ю. від 17 березня 2025 року, встановив: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 41 457 грн 00 к. заборгованості за договором позики № 75578897, з яких: 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; 28 457 грн 35 к. заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 08 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75578897 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі ТОВ «Фінансова компанія управління активами») укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75578897 від 08 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передало (відступило) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 41 457 грн 00 к., з яких: 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; 28 457 грн 35 к. заборгованість за процентами. ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором позики, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики у розмірі 41 457 грн 00 к. заборгованості за договором позики № 75578897, з яких: 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; 28 457 грн 35 к. заборгованість за процентами; 2 422 грн 40 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3 500 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання за договором позики щодо повернення коштів та сплати процентів за користування ними не виконала, ТОВ «Фінпром Маркет» отримало право вимоги за договорами факторингу, тому суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості у загальному розмірі 41 457 грн 00 к. Крім того на підставі частин першої, другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд першої інстанції стягнув з відповідачки на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при подачі позову. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Калінін С. К., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позову; стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75578897 у розмірі 15 574 грн 00 к., з яких: 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; 2 574 грн 00 к. узгодженні сторонами проценти за користування кредитом; пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «Фінпром Маркет» 910 грн 00 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 1 148 грн 59 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу; пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» користь ОСОБА_1 3 746 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування відсотків за кредитом після спливу строку кредитування є неправомірним. Зазначав, що договір позики № 75578897 від 08 травня 2021 року передбачав кредит на 20 днів (до 28 травня 2021 року) з процентною ставкою 2,7 % або зниженою ставкою 0,99 % в день, при цьому текст договору не містить положень щодо продовження строків кредитування. ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати відсотки лише до 28 травня 2021 року, тоді як загальна вартість кредиту, згідно з договором, становила 15 574 грн 40 к. (13 000 грн 00 к. сума кредиту та 2 574 грн 00 к. нараховані проценти за 20 днів). Позивач же вимагав стягнення заборгованості за процентами в сумі 28 457 грн 00 к. за період з 08 травня 2021 року по 17 грудня 2024 року. На підтвердження своєї позиції заявник посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, згідно з яким проценти за статтею 1048 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сплачуються за користування кредитом, і право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки нарахування відсотків поза межами строку кредитування є нелегітимним очікуванням кредитодавця. ТОВ «Фінпром Маркет» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене із дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених на підставі обставин справи правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою четвертою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що 08 травня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75578897 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого позикодавець надав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 13 000 грн 00 к. на погоджений умовами договору строк (20 днів), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальниці, а позичальниця зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75578897 від 08 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передало (відступило) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 41 457 грн 00 к., з яких: 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; 28 457 грн 35 к. заборгованість за процентами. Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 75578897 від 08 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром Маркет» за цим договором складає 41 457 грн 00 к., з яких: - 13 000 грн 00 к. заборгованість за основною сумою боргу; - 28 457 грн 35 к. заборгованість за процентами. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону). Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону). З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено. Як видно з матеріалів справи договір позики № 75578897 від 08 травня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Укладаючи договір позики № 75578897 від 08 травня 2021 року між сторонами було узгоджено наступні умови: Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно з пунктом 2 договору сума позики 13 000 грн 00 к., строк позики (строк договору) 20 днів, процентна ставка (базова) в день 1,99 % (фіксована). Дата повернення позики (останній день) 28 травня 2021 року. Протягом 20 днів застосовується знижена процентна ставка за день 0,99 %, за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70 %, орієнтовна річна процентна ставка 361,35 %, орієнтовна загальна вартість позики 15 674 грн 50 к. Пунктом 3 договору установлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Відповідно до підпунктів 4.1., 4.2. пункту 4 договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до моменту підписання договору позичальник вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у томі числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгацією), йому зрозумілі. Пунктами 6.1., 6.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» установлено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою. Згідно з пунктом 6.5. Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, у разі неповернення / повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином у договорі встановлено строк позики 20 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Укладаючи договір позики сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування. Отже істотні умови договору позики № 75578897, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі; про умови договору ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за яким позичальниця повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались. Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте не погоджуючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 та її представник не надали суду доказів, які спростовували б розрахунок, складений позивачем, враховуючи узгоджені між сторонами умови договору, в тому числі щодо нарахування та розміру процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калініна С. К. залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. В. Ковальчук Т. Б. Сало