Постанова 4801 № 127/23911/25

Справа № 127/23911/25 Провадження № 22-ц/801/910/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 рокуСправа № 127/23911/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білозора О. Л. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Горбатюка В. В. від 23 січня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня), встановив: У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 89 500 грн 00 к. заборгованості за договором про споживчий кредит № 4540641 від 13 липня 2021 року, яка складається з: - 20 000 грн 00 к. заборгованості за тілом кредиту; - 67 500 грн 00 к. заборгованості за процентами; - 2 000 грн 00 к. заборгованості за комісією за надання кредиту. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 13 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4540641 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого товариство надало позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 грн 00 к., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та строки, визначені договором. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4540641 від 13 липня 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 жовтня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № 78-МЛ від 27 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 89 500 грн 00 к., з яких: 20 000 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн 00 к. заборгованість за процентами; 2 000 грн 00 к. заборгованість за комісією. Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовною заявою утворилася заборгованість у зазначеному розмірі. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4540641 від 13 липня 2021 року у розмірі 87 500 грн 00 к. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2 368 грн 14 к. у відшкодування сплаченого судового збору, 3 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за договором відступлення прав вимоги, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині простроченого тіла кредиту та нарахованих процентів за користування грошовими коштами. У задоволенні вимоги про стягнення комісії в розмірі 2 000 грн 00 к. суд першої інстанції відмовив, тому що за законом кредитодавцю заборонено встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори чи комісії за дії, які не є послугою у визначенні закону, а умова договору, яка передбачає такі платежі, є нікчемною. Банк не може стягувати з позичальника плату за дії, які він вчиняє на власну користь або які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за договором (як-от управління кредитом, облік заборгованості тощо). Крім того, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково (на 97,76%), суд першої інстанції на підставі статтей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) пропорційно розподілив судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 368 грн 14 к. у відшкодування судового збору та, з урахуванням об`єктивності й співмірності зі складністю справи, 3 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Білозор О. Л., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позову, зокрема про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 27 500 грн 00 к., з яких: 20 000 грн 00 к. заборгованості за тілом кредиту, 7 500 грн 00 к. заборгованості за процентами. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення відсотків за період з 13 липня 2021 року по 11 жовтня 2021 року. Згідно з умовами кредитного договору № 4540641 від 13 липня 2021 року сума кредиту становить 20 000 грн 00 к., а строк кредитування складав 30 днів - тобто з 13 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року. Відповідно, проценти підлягають стягненню виключно в межах цього строку, що за розрахунком становить 7 500 грн 00 к. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписав в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 4540641. 13 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 4540641, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у розмірі 20 000 грн. 00 к. на власні потреби загальним строком на 30 днів з 13 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року зі сплатою процентів та комісії (пункти 1.1 - 1.4 кредитного договору). Відповідно до пунктів 1.5.1 - 1.5.2 договору комісія за надання кредиту становить 2 000 грн 00 к., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 7 500 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору). Згідно з пунктом 3.3.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1 - 1.6 та пунктом 2.4 цього договору. За змістом пункту 6.1 договору цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору / електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2. договору). Відповідно до пункту 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами в цілому. Сторони погодили, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункти 6.4 - 6.5 договору). Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно із яким дата останнього платежу 12 серпня 2021 року, сума кредиту за договором - 20 000 грн 00 к., проценти за користування кредитом - 7 500 грн 00 к., комісія за надання кредиту - 2 000 грн 00 к. Загальна вартість кредиту 29 500 грн 00 к. З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію видно, що 13 липня 2021 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений ним у договорі, відправлено одноразовий ідентифікатор V24731. Відповідно до платіжного доручення № 51144842 від 13 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 20 000 грн 00 к.; призначення платежу: кошти згідно з договором № 4540641. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4540641 від 13 липня 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 жовтня 2021 року до договору відступлення прав вимоги № 78-МЛ від 27 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 89 500 грн 00 к., з яких: 20 000 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн 00 к. заборгованість за процентами; 2 000 грн 00 к. заборгованість за комісією за видачу кредиту. Згідно з наданим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4540641 становить 89 500 грн 00 к., з яких: 20 000 грн 00 к. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 67 500 грн 00 к. прострочена заборгованість за процентами; 2 000 грн 00 к. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості за процентами, а тому відповідно до статті 367 ЦПК України переглядається апеляційним судом лише в цій частині. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Укладаючи договір про споживчий кредит № № 4540641 від 13 липня 2021 року сторони погодили наступні умови кредитування. Відповідно до пункту 1.4 договору термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - до 12 серпня 2021 року. Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом - 7 500 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. договору). Пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах. Пунктом 2.3.1.1 визначено пролонгацію на пільгових умовах, зокрема позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб сайті товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 договору. Відповідно до умов пункту 2.3.1.2 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними кошами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в пункті 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) стандартних (базових) умовах вчинити дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Згідно з пунктом 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору (у даному випадку - 12.08.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та / або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктом 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, пункт 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 цього Договору). Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 12 серпня 2021 року. Відповідно ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 договору. Таким чином у період з 13 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року, що є строком пільгового періоду кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (сума процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування становить 7 500 грн 00 к., що відповідає пункту 1.5.2 та відомостям про щоденні нарахування). У періоди з 13 серпня 2021 року по 11 жовтня 2021 року строк кредитування продовжився на підставі пункту 1.6., пункту 2.3.1.2 договору і нарахування процентів здійснювалось кредитором за процентною ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Отже доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Білозора О. Л. про невірне нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставним. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом та нарахування процентів. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами є правильним. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте ОСОБА_1 та його представник - адвокат Білозор О. Л. не надали доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості, як і доказів того, що автоматична пролонгація договору не відбулася. Щодо посилання адвоката Білозора О. Л. в апеляційній скарзі на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, то апеляційний суд зазначає, що ця правова позиція стосується випадків, коли нарахування процентів відбувається поза межами строку договору, тоді як у цій справі, завдяки механізму автоматичної пролонгації, нарахування здійснювалися в межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.). За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білозора О. Л. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий О. В. Ковальчук