Постанова Харківський апеляційний суд № 626/3396/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 626/3396/21 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко І.П. Провадження № 22-ц/818/710/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: надання послуг ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року, у справі за позовом Красноградського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в с т а н о в и в: Красноградське підприємство теплових мереж 26.11.2021 року звернулось до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту тепову енергію, та понесених судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 23.03.2007 року між Красноградським підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення. Позивач добросовісно виконує умови договору, забезпечуючи споживача тепловою енергію, але відповідач, порушуючи п.8 договору, оплату за надані послуги не проводить, і тому утворилася заборгованість в сумі 83786,93 грн. Згідно п. 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованість в сумі 83786, 93 грн. та сплаений судовий збір 2270 грн. 29 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову . Крім того просила суд застосувати строк позовної давності. У відзиві зазначила, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 15.10.2008 р. до 26.11.2018 р., сума якої складає 52811,28 грн. є безпідставними, так як позивачем пропущено строк позовної давності. За період з 26.11.2018 року вимоги теж є безпідставними, оскільки договір від 23.03.2007 р, на який посилається позивач, є припиненим, так як закінчився строк його дії. 06.10.2008 року відповідачем була подана заява про припинення теплопостачання до його квартири з причини того, що відповідач опинилася в тяжкому матеріальному стані. Крім того 01.12.2009 відповідач повторно подала заяву про припинення теплопостачання, у зв`язку з чим вважає вимоги Красноградського підприємства теплових мереж безпідставними та необгрунтованими. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року позов Красноградського підприємства теплових мереж задоволено частково. Стягнуто користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 30975,03 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж понесені позивачем судові витрати в сумі 839,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, засобами поштого зв`язку представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Красноградського районного суду Харківської області від 31.01.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованості за споживчу теплову енергію в сумі 30975,03 грн. та судових витрат в сумі 839,20 грн., скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необгрунтованим, безпідставним, упередженим та незаконним, оскільки при винесенні рішення суд не взяв до уваги обставин справи та норм права на які посилалася відповідач. Вказав, що відповідач зверталася до позивача із письмою заявою про припинення теплопостачання у відповідності до пунктів 26, 27 договору укладеного між Красноградським підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 у зв`язку з чим припинила свої зобов`язання перед позивачем. Оскільки договір вважається розірваним то позивач повинен був закрити особовий рахунок відповідача та припинити зобов`язання, але позивач не зробив цього, що призвело до утворення заборгованністі. Зазначає, що відповідач не надавала згоди на поновлення теплопостачання, нових договір ні в усній ні в письмовій формі не укладала та не користувалася послугами позивача у зв`язку з відмовою від них. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованості в межах трирычного строку позовної давності. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». За час дії спірних правовідносин діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV з подальшими змінами, (далі Закон №1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017року №2189-VIII з подальшими змінами в редакції станом на 17 березня 2020 року ( далі - Закон № 2189-VIII). Частиною першої статті 13Закону№1875-ІV передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1)комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги зутриманнябудинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги зремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 32 Закону № 1875-ІV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Пунктом 1частини1Закону№ 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до вимогстатті 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року всправі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрона та мешкає у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Як вбачається з матеріалів цільної справи 23.03.2007 року між Красноградським підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення а.с. 5-6. Дійсно, відповідачка зверталась до відповідача із заявами про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення. При цьому умови укладеного між сторонами вищевказаного договору не передбачають порядку відключення квартири відповідачки від централізованої мережі опалення. Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженимнаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22листопада 2005року №4(далі - Порядок). Як вбачається з пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Пунктом 26 Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно доЗакону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Постановою Кабінету Міністрів України від 31жовтня 2007 року № 1268до Порядку було внесено зміни, а саме, передбачено, що відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в окремих квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи окремих споживачів не може бути здійснено, а відключення багатоквартирних будинків в цілому здійснюється з ініціативи усіх споживачів. Із пункту 1.2 Порядку (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії. Пунктами 2.1-2.2.2 Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, в якій зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. У пунктах 2.3-2.7 Порядку визначено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект також узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Із пункту 2.6 Порядку вбачається, що по закінченню робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання населенню послуг з централізованого теплопостачання. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, зокрема, копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання, внаслілок чого припинилась технічна можливість надання відповідачці послуг з постачання тепла. З цього приводу також відсутній акт про фактичне відключення квартири розтатованою за адресою: АДРЕСА_1 , від мереж централізованого теплопостачання, затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією, а тому заява відповідачки про одностроннє розірвання договору без фактичного припинення теплопостачання у передбаченому вказаними нормами матеріального права порядку не звільняє її від обов`язку сплатити за фактично отримані послуги. Відповідачка також не надала доказів, що вона реалізувала свої право на віключення від мережі теплопостачання у передбаченому заклонодавством порядку. Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Із пункту 22 Правил вбачається, що точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири. Таким чином, Красноградське підприємство теплових мереж виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення приміщення від мереж теплопостачання. Суд першої інстанції на підставі заяви відповідачки застосував праові наслудки спливу трирічного строку позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу. Установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати наданих Красноградським підприємством теплових мереж послуг, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2007 року по 01 вересня 2021 року у неї утворилась заборгованість, однак, враховуючи те, що з даними позовними вимогами підприємство звернулося до суду лише у листопаді 2021 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що заборгованість повинна бути стягнута в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, за період з 01 листопада 2018 року в сумі 30975, 03 грн. з урахуванням вимоги представника відповідача про застосування позовної давності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною першої статті 160 ЦПК Українипередбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини 1 статті 160 ЦПК Україниу зазначеній редакції). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зроблено висновок, що: «подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК Україниз метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК Українипереривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц)». 23 жовтня 2021 року Красноградським районним судом у справі № 626/2983/21 за заявою Красноградського підприємства теплових мереж видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж суму заборгованості з теплопостачання за період з жовтня 2018 року по серпень 2021 року в розмірі 32955, 91 грн. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 08 листопада 2021 року судовий наказ від 23 жовтня 2021 року скасовано. За таких обставин, оскільки пред`явленням Красноградським підприємством теплових мереж у 2021 році заяви про видачу судового наказу позовна давність не перервалась, а з даним позовом підприємство звернулося 26 листопада 2021 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за надані послуги в межах трирічного строку позовної давності за період з 01 листопада 2018 року по 01 вересня 2021 року. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги теплопостачання в межах позовної давності за період з 01 листопада 2018 року по 01 вересня 2021 року в розмірі 30975, 03 грн відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, доводами скарги, які належними розрахунками та доказами не підтверджені, - не спростовані. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обгрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368,п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складени 04 березня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.