Постанова 4818 № 617/498/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 617/498/20 Головуючий суддя І інстанції Уханьова І. С. Провадження № 22-ц/818/922/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: надання послуг ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крат Юлії Михайлівнина рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Уханьової І.С., по цивільній справі № 617/498/20 за позовом Вовчанського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в с т а н о в и в: 18 березня 2020 року Вовчанське ПТМ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Позовна заява мотивована тим, що відповідачу на праві власності з 20 січня 2016 року належать квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 Вовчанське підприємство теплових мереж надає послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 . Відповідач, маючи намір отримувати послуги з центрального опалення зареєструвалася, як абонент за зазначеною адресою у Вовчанському підприємстві теплових мереж з відкриттям особового рахунку №

550. Станом на 01 травня 2020 року вона має заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 37999 грн. 74 коп. Також позивач просить стягнути з відповідача відповідно ст. 625 ЦК України інфляційні витрати у сумі 5283 грн. 98 коп. та 3% річних у сумі 1977 грн. 74 коп. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 37999 грн. 74 коп., інфляційні витрати в сумі 5283 грн. 98 коп. та 3% річних у сумі 1977 грн. 74 коп., всього 45261 грн. 46 коп., та судовий збір покласти на відповідача. Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вовчанського підприємства теплових мереж заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 37999 грн. 74 коп., інфляційні витрати - 5283 грн. 98 коп. та 3% річних 1977 грн. 74 коп., всього 45261 грн. 46 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вовчанського підприємства теплових мереж витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривень 00 коп. В апеляційній скарзі адвокат Крат Ю.М. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийнято при неповному з`ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з невірним застосування норм матеріального та процесуального права. Вказала, що висновки суду першої інстанції щодо користування відповідачем тепловою енергією є хибними та помилковими, ґрунтуються лише на припущеннях, не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджуються жодними належними, достовірними та достатніми доказами. Відповідач придбала нерухоме майно 20.01.2016 року, а оскільки позивач звернувся до суду із позовом у березні 2020 року щодо стягнення заборгованості за період з 20.01.2016 то ним було пропущено встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності. 08.07.2020 року представником відповідача було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, однак зазначена заява судом першої інстанції з невідомих причин була проігнорована та не врахована при прийнятті рішення у справі. Позивачем не було заявлено про поважність причин пропуску позовної давності. Для стягнення заборгованості за період з 20.01.2016 сплив встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначила, що жодних договорів між позивачем та відповідачем укладено не було, до суду не надано жодних доказів, які б належним чином підтверджували факт укладання договору купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем, а також факт користування відповідачем тепловою енергією. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу директор Вовчанського підприємства теплових мереж Романцов Я.І. просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги та доводи позовної заяви. Вказав, що на власника майна покладено обов`язок утримувати його Зазначив, що відповідачу на праві власності з 20 січня 2016 року належать квартира АДРЕСА_1 . Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. При цьому відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.04.2016 у справі 6-2951цс15, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц та підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.07.2019 року по справі №916/2267/17. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності усіх учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, що з урахуванням принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно положень ст. 372 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не у повній мірі відповідає. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України передбачено, що правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642,643 ЦК України. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (стаття 714 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає зі суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги. Положеннями пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Зазначені положення закону конкретизовані у Законі України «Про теплопостачання» та у Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі - Правила користування тепловою енергією) Так, згідно з частинами другою, третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Судом встановлено, що позивач з 20 січня 2016 року є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (а.с.9). Судом встановлено факт того, що відповідач зареєструвалася у Вовчанському ПТМ як абонент з метою отримання послуги з центрального опалення з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до цього позивач отримує послуги та взяла на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, з моменту виникнення права користування квартирою. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі - продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Факт використання відповідачем тепловою енергією підтверджується також карточною мешканця Вовчанського ПТМ № 168 від 10 березня 2020 року, розрахунком інфляційних витрат від 10 березня 2020 року, якими було зафіксовано факт користування позивачем тепловою енергією та обрахована заборгованість за спожиту теплову енергію. (а.с. 6-7). Згідно п. 3 Правила користування тепловою енергією споживач теплової енергії є фізична особа , яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання також виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Відповідно до наданого до суду розрахунку, сума заборгованості за неналежне виконання договірних зобов`язань на 01 березня 2020 року складає : заборгованість за спожиту теплову енергію -37999 грн. 74 коп., інфляційні витрати - 5283 грн. 98 коп. та 3% річних 1977 грн. 74 коп., всього 45261 грн. 46 коп. Таким чином, судом встановлено, що відповідач за адресою своєї квартири дійсно користується тепловою енергією, однак не в повному обсязі виконує свої зобов`язання щодо їх сплати перед позивачем. 08 липня 2020 року адвокатом Крат Ю.М. подано заяву про застосування строку позовної давності. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності і всупереч положень ст.ст. 89, 263 ЦПК України не надав з цього приводу мотивів такого рішення. Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. У статті 264 ЦК України визначені такі правила переривання перебігу позовної давності:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, який ухвалою від 24.02.2020 року був скасований судом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зроблено висновок, що: «подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц)». Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Аналогічну правову позицію про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у такому позові (частина четверта статті 267 ЦК України) було висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 14-59цс18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що підлягає застосуванню строк позовної давності, та оскільки із позовом Вовчанське підприємство теплові мережі звернулося 18.03.2020 року, тобто необхідно стягнути заборгованість за період з 18.03.2017 до 18.03.2020 з ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача відповідно ст. 625 ЦК України інфляційні витрати та 3% річних. Доводи скарги адвоката Крат Ю.М. про те, що жодних договорів між позивачем та відповідачем укладено не було, до суду не надано жодних доказів, які б належним чином підтверджували факт укладання договору купівлі-продажу теплової енергії між позивачем та відповідачем, а також факт користування відповідачем тепловою енергією, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що між сторонами виникли зобов`язальні відносини з передбачених ст. 11 ЦК України підстав. Так, за змістом ч.1 ст. ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту. Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4») Відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4», які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідача від мереж централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй теплової енергії в повному чи частковому обсязі. Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири (приміщення). Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про постачання теплової енергії позивачем. Таким чином, позивач виконує свої зобов`язання щодо постачання теплової енергії, а відповідачка, незалежно від споживання теплової енергії або відмови від її споживання, зобов`язана оплачувати постачання теплової енергії. У разі наміру споживача не отримувати теплову енергію, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення свого приміщення від мережі централізованого опалення. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для неукладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та звільнення від її оплати. Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15), які є чинними, тому відповідно до ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні вказаних норм права до спірних правовідносин суд їх враховує. Як вказує відповідач, що вона самовільно відключилася від мереж централізованого опалення, однак дане відключення проведено власником самостійно без будь-яких на це дозвільних документів. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Аналогічна правова позиція викладена у чинній постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі 6-1192 цс15. За наведених обставин та з урахуванням згаданої заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Крат Юлії Михайлівни підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні, із частковим задоволенням позовних вимог в межах трирічного строку позовної давності, на підставі відповідної заяви відповідача до суду першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язанням з визначених строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Між сторонами спірні правовідносини з приводу постачання теплової енергії та її оплати виникли відповідно до ст. 11 ЦК України, яка передбачає виникнення цивільні прав та обов`язків із фактичних дій осіб, які мають юридичне значення у даному випадку внаслідок фактичного отримання послуг. Тому до спірних правовідносин має застосовуватися норма пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення щодо терміну внесення платежів з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. Позовна давність не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Послуги, надані у лютому 2017 року, відповідачка мала оплатити до 20 березня 2020 року, тому позивач має право на стягнення за період з лютого 2017 по 31 січня 2020, з урахуванням звернення до суду з позовом 17 березня 2020 року. Відповідно до наданого до справи розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії від 12.01.2021 вих. № 9 та картки мешканця (є в матеріалах справи) ОСОБА_1 за період 01 лютого 2017 року до 31 січня 2020 року має заборгованість перед Вовчанським підприємством теплових мереж за спожиту теплову енергію у сумі 27256 грн. 37 коп. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то якщо сума боргу сплачується з 16 до останнього дня місяця включно, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного за цим місяцем і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 916/1883/16 (пункт 43), від 8 травня 2019 року у справі № 904/2156/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18 (пункт 46), від 14 січня 2020 року у справі № 924/532/19 (пункт 23), від 29 квітня 2020 року у справі № 910/1193/19 (пункт 5.2.8), від 18 червня 2020 року у справі № 904/3491/19 (пункт 9.11)). Враховуючи вищенаведене, Вовчанським підприємством теплових мереж обґрунтовано нараховано інфляційні втрати з квітня 2017 по березень 2020 у сумі 2560 грн. 82 коп. та 3% річних з березня 2017 по лютий 2020 у сумі 1114 грн. 49 коп. З урахуванням вищевикладеного, позов Вовчанського підприємства теплові мережі задовольняється шляхом стягнення заборгованості лише в межах трирічного строку позовної давності за період 01 лютого 2017 року по 31 січня 2020 у сумі 27256 грн. 37 коп., інфляційні втрати з квітня 2017 по березень 2020 у сумі 2560 грн. 82 коп. та 3% річних з березня 2017 по лютий 2020 у сумі 1114 грн. 49 коп. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржене рішення, скаргу задовольнити частково. Враховуючи, що позов задоволено частково, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог на суму 438,26 грн. Керуючись ст.ст.259, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крат Юлії Михайлівни задовольнити частково. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року змінити. Позов Вовчанського підприємства теплових мереж -задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд. номер НОМЕР_2 ) на користь Вовчанського підприємства теплових мереж (р/р НОМЕР_3 , валюта UAH/980 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк», м. Харків МФО 351823, код ЄДРПОУ 32447026) заборгованість за спожиту теплову енергію за період за період 01 лютого 2017 року по 31 січня 2020 у сумі 27256 грн. 37 коп., інфляційні втрати з квітня 2017 по березень 2020 у сумі 2560 грн. 82 коп. та 3% річних з березня 2017 по лютий 2020 у сумі 1114 грн. 49 коп., а всього 30931,68 грн. В іншій частині у задоволені позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 користь Вовчанського підприємства теплових мереж понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 438,26 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2021 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.