Постанова 4814 № 552/2707/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2707/20 Номер провадження 22-ц/814/2157/20Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Ачкасовій О.Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2020 року, ухвалене суддею Шаповал Т. В., повний текст рішення складено - 31 липня 2020 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - В С Т А Н О В И В: 16 червня 2020 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 зареєстрована в АТ «Полтаваобленерго» як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги в повному обсязі у відповідності до якісних показників. ОСОБА_1 у порушення вимог законодавства не здійснювала своєчасної оплати одержаних послуг, в результаті чого допустила заборгованість з 01.09.2013 року, яка станом на 01.05.2020 року становить 15 675,94 грн. З урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції сума заборгованості складає 21 314,23 грн. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2020 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.09.2015 року по 01.05.2020 року в сумі 15 675,94 грн., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 4 096,14 грн., 3 % річних в сумі 1 542,15 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 2 102,00 грн., а всього 23 416,23 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є доведеним та підлягає задоволенню,оскільки відповідач ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 року по 01.05.2020 року фактично користувалися послугами теплопостачання та гарячого водопостачання й повинна нести відповідальність по сплаті заборгованості за даний період. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції стягнуто заборгованість за надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.09.2015 року по 01.05.2020 року. Позовну заяву ПОКВПТГ подано до суду 14.05.2020 року, тобто після закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період, починаючи з 01.09.2015 року по 14.05.2017 рік. Вказує, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за період, починаючи з 01.09.2015 року по 14.05.2017 р. у сумі 13 730,74 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку з закінченням позовної давності. Крім того, звертає увагу, що згідно п. 3 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 31 серпня 218 року, опалювальна площа квартири становить 35,2 кв.м., а у розрахунку для нарахування заборгованості за послуги теплопостачання за період з 2015 року по липень 2017 року така площа становить 38,85 кв.м., що також суттєво впливає на кінцевий розрахунок заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору від 31.08.2018 року (а.с. 11). Відповідно до п. 10 даного договору споживачі зобов`язані оплачувати за спожиті послуги до 20 числа місяця, що настає за розрахунками. У зв`язку з тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання в повному обсязі та не оплачує послуги з теплопостачання, за нею утворилася заборгованість за період 01.09.2015 року по 01.05.2020 року в сумі 15 675, 94 грн. Крім того, нараховано індекс інфляції в сумі 4 096,14 грн. та 3 % річних в сумі 1 542,15 грн. (а.с. 5-10). Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що спірні відносини виникли у зв`язку із виконанням послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до них мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення та Правила надання населенню послуг централізованого опалення холодної та гарячої води і водовідведення. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»» надає до квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкає ОСОБА_1 , послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. ОСОБА_1 кошти за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість. З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 5-6), що підтверджує факт наявності заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води у відповідача, яка за період з 01.09.2015 року по 01.04.2020 року складає 15 675,94 грн. Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення боргу судом поза межами строків позовної давності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки у суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності відповідачем не заявлялося. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. З наведеного слідує, що відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції лише у випадку його неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Водночас, згідно матеріалів справи, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 02.07.2020 року про відкриття провадження у справі відповідач отримала особисто 14 липня 2020 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 22). В ухвалі суд першої інстанції роз`яснив відповідачу право подати заперечення на позов з визначенням строку на подання таких заперечень (а.с. 18). Відзив (заперечення) на позов, будь-які письмові пояснення відповідач ОСОБА_1 суду першої інстанції не надала. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правом на подання заяви про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності не скористалася. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідач обмежилася лише посиланням на необхідність застосування строку позовної давності, не наводячи при цьому причин та доказів неможливості неподання такої заяви до суду першої інстанції. Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення з підстав невірного зазначення опалювальної площі квартири. Як зазначило ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у відзиві на апеляційну скаргу, квартира АДРЕСА_2 була прийнята на баланс 01.08.2006 р. з опалювальною площею 38,85 кв.м. на підставі списків, наданих підприємству будинкоуправлінням № 2 Полтавського КЕЧ. Особовий рахунок було відкрито на попереднього власника квартири ОСОБА_2 . Нова інформація щодо технічних умов квартири та зміни у праві власності стала відома підприємству лише 31.08.2017 року, коли новий власник ОСОБА_1 звернулася до підприємства та надала договір купівлі-продажу вказаної квартири від 07.08.2006 року та технічний паспорт на неї. У документах, наданих ОСОБА_1 , було вказана опалювальна площо 35,2 м.кв. Таким чином, з серпня 2017 року були внесені відповідні зміни в облікову програму підприємства: особовий рахунок переоформлено на ОСОБА_1 та нарахування почали здійснювати відповідно до опалювальної площі 35,2 м. кв. До цього часу підприємству не було відомо про будь-які зміни по квартирі, оскільки відповідач ОСОБА_1 до підприємства не зверталася та відповідні документи не надавала. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно умов договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 31.08.2018 року, споживач ОСОБА_1 зобов`язалася погасити заборгованість, що склалася на 01 серпня 2018 року до 01.08.2019 року (пп.13 п. 20 договору), тобто відповідач добровільно визнала вказану заборгованість та взяла на себе зобов`язання по її погашенню. Крім цього, у будинку АДРЕСА_3 на даний час встановлено загально будинковий прилад обліку теплової енергії, тому показник опалювальної площі на розмір плати за надані послуги не впливає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов