Постанова 4874 № 902/764/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року Справа № 902/764/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23 (суддя Міліціанов Р.В.) за позовом Фермерського господарства "Яворівське" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди заподіяної майну в сумі 130 000, 00 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, код - 24175269) на користь Фермерського господарства "Яворівське" (вул. Центральна, 16, с. Яворівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24722, код - 36378208) 130 000, 00 грн - страхового відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 . Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 03.10.2023 у справі №902/764/23 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження; рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що висновок № 21Е-03/2023 від 08.04.2023, наданий позивачем, є неналежним та недопустимим доказом, та таким, що складений із грубими порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом від 24.11.2003 № 142/5/2092, а тому суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги щодо визначеного розміру страхового відшкодування. Вказує, що експертом пораховано розмір матеріального збитку станом на 08.04.2023, де вартість матеріального збитку - значно відрізняється від тієї, що була завдана на дату ДТП. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/764/23 у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Саврій В.А. Листом №902/764/23/7816/23 від 29 листопада 2023 року Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи №902/764/23 з Господарського суду Вінницької області. 15 грудня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/764/23. У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Коломис В.В. та судді-члена колегії Юрчука М.І. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/764/23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/764/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Саврій В.А. Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/966 від 26.12.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Саврія В.А. та тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Павлюк І.Ю., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/764/23. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/764/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23; зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 18.01.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Запропоновано третій особі у строк до 18.01.2024 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи. Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" системи ЄСІТС". 04.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Яворівське" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, код - 24175269) на користь Фермерського господарства "Яворівське" (вул. Центральна, 16, с. Яворівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24722, код - 36378208) 2 684,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору, 4 150,00 грн - витрат за проведення експертного дослідження та 12 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Видано наказ. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі № 902/764/23 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд апеляційної інстанції поновити строк Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" для подання апеляційної скарги. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 та відкрити апеляційне провадження. Задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023. У разі відсутності підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 - зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн. Апелянт зазначає, що заявлена сума витрат позивачем у розмірі 12 000,00 грн. на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, не має розумного розміру, не є фактичними, неминучими та обґрунтованими, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, а позивачем не надано доказів оплати наданих йому послуг - отже не дотримано вимоги фактичності і неминучості таких витрат. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 поновлено Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23; зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 31.01.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Запропоновано третій особі у строк до 31.01.2024 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи. Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" системи ЄСІТС". 24.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Яворівське" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23, в якому останній вважає оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/97 від 28.02.2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Філіпової Т.Л, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/764/23. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/764/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. Колегія суддів, розглянувши матеріалів апеляційних скарг, приходить до висновку про об`єднання апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 разом з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23 до спільного розгляду. Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 11 жовтня 2021 року о 12 годині 30 хвилин, в смт. Рудниця, при виїзді на головну другорядну дорогу на вул. І. Франка на автомобілі "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не надав переваги в русі транспортному засобу "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по смузі зустрічного руху по вул. І. Франка смт. Рудниця. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 2.3"б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності фермерському господарству "Яворівське", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданим 20.07.2017 року Центром 5142. Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 у справі №142/532/21 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по справі закрито. Постановою Вінницького апеляційного суду від 10.02.2022 року у справі №142/532/21 було скасовано постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 року у справі № 142/532/21, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП. Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 27.02.2023 у справі №142/8/22, яка набрала законної сили 10.03.2023 року, було визнано невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до висновку експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року, виконаного судовим експертом ПП ЕНДЦ "Експертиза" Івасик М.С. на замовлення позивача в порядку ст.101 ГПК України, було зроблено висновки, що: - вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Kodiaq" д.н.з. НОМЕР_1 від пошкоджень отриманих 11 жовтня 2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження складає 240 104, 10 грн. (а.с. 37-66, т.1); - вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Skoda Kodiaq" д.н.з. НОМЕР_1 від пошкоджень отриманих 11 жовтня 2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження (28.10.2021) складає 153 792, 52 грн. Цивільна відповідальність власника автомобіля "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована в ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР-1903427 від 20.07.2021 року (т. 1 а.с. 132). Відповідно до вказаного полісу розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду завдану майну складає 130 000, 00 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування у зв`язку з пошкодженням належного йому автомобіля. 05.01.2022 року відповідач листом №59 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування (т. 1, а.с. 69). Позивач в квітні 2023 року повторно надіслав відповідачу заяву з доданими документами, які підтверджували право на виплату страхового відшкодування. 08.05.2023 року відповідач у відповіді на заяву № 210000472549-4 відмовив в виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності постанови суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с.70). Таким чином Фермерське господарство "Яворівське" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп", оскільки вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу страхове відшкодування з метою компенсації майнової шкоди завданої пошкодженням автомобіля Skoda Kodiak д.н.з. НОМЕР_1 автомобілем під керуванням ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" на користь Фермерського господарства "Яворівське" 130 000, 00 грн - страхового відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 . Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 у справі №902/764/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності. Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. За вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статтей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання. У пункті 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" передбачені види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Системний аналіз положень цього закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди. За змістом статті 6 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов`язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. Для застосування такої санкції як стягнення шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі №913/335/20. Як вбачається з матеріалів справи згідно постанови Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 року у справі № 142/532/21 ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та провадження щодо нього закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Вінницького апеляційного суду від 10.02.2022 року у справі №142/532/21 було скасовано постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2021 року у справі № 142/532/21, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.І ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП. Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 27.02.2023 року у справі №142/8/22, яка набрала законної сили 10.03.2023 року, було визнано невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зокрема, в вказаній справі № 142/8/22 суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на узбіччі дороги, та висновку експерта № 5157/515 8/22- 21 від 04.01.2023 року за результатами проведення повторної судової авто-технічної експертизи, якою встановлено, що водій ОСОБА_1 міг попередити подію дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.11.1 та вимог терміну "узбіччя" зазначеного в п.1.10 Правил дорожнього руху. Апелянт вказує на відсутність судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не доведення належними доказами обставин наявності його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди (висновки Постанови КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16). Закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП (Постанови Верховного суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 19.03.2022 у справі №910/3864/19). Відсутність у матеріалах справи відомостей про притягнення водія до адміністративної відповідальності, не позбавляє суд обов`язку самостійно встановити вину та склад правопорушення за наявними у справі доказами. Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_1 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні матеріальної шкоди доводиться сукупністю письмових доказів, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 11.10.2021 року за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1, а.с.11); - поясненнями ОСОБА_1 від 11.10.2021 року (т. 1, а.с.17); - поясненнями ОСОБА_2 від 11.10.2021 року (т. 1, а.с. 18); - схемою місця ДТП від 11.10.2021 року, в якій зафіксовано, що автомобіль Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , своєю лівою передньою частиною зіткнувся з правою передньою частиною належного ФГ "Яворівське" автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по зустрічній смузі руху (т. 1, а.с. 12-16); - фотокартками з місця ДТП, відповідно до яких зафіксовано, що ДТП відбулась на крайній лівій бічній частині вулиці І.Франка в смт. Рудниця, яка є зустрічною смугою руху для автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1, а.с.14-16). Разом з тим Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено повторну судову автотехнічну експертизу в даній справі, відповідно до висновку якої №5157/5158/22-21 від 04.01.2023 року післяаварійне розташування ТЗ та зафіксовані на фото сліди свідчать про можливе розташування місця зіткнення як на проїзній частині дороги так і на узбіччі. За умови розташування місця зіткнення на узбіччі, в діях водія автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, а водій автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 11.1, та вимогами терміну "узбіччя", яке не призначене для руху ТЗ п. 1.10 Правил дорожнього руху України. За умови розташування місця зіткнення на проїзній частині дороги, водій автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватись технічними нормами п. 16.11, а водій автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 в залежності від швидкості руху, нормами вимог п. 12.3 чи п. 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 30-36). Тобто, даний висновок містить відомості про недотримання ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність вини ОСОБА_1 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди. Щодо доводів апелянта про порушення експертом Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та недоведення розміру завданої шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1896 від 16.11.2021, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику післяаварійного пошкодження автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 28.10.2021 року становить 100 186, 12 грн без врахування величини втрати товарної цінності (т. 1 а.с. 108-123). Відповідно до висновку експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року, виконаного судовим експертом ПП ЕНДЦ "Експертиза" Івасик М.С. на замовлення позивача в порядку ст. 101 ГПК України, встановлено що: - вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 від пошкоджень отриманих 11.10.2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження складає 240 104, 10 грн; - вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Skoda Kodiaq", державний номерний знак НОМЕР_1 , від пошкоджень отриманих 11.10.2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання дослідження (28.10.2021) складає 153 792, 52 грн (т. 1 а.с. 37-66). В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що експертом було порушено п.4.4 Методики, оскільки судовий експерт визначив розмір завданого збитку станом на 08.04.2023 року, тоді як при призначені експертизи ставилось питання про визначення збитку на дату ДТП - 11.10.2021 року. Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, мала місце 11.10.2021. Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент подання позову до суду пройшло більше півтора року після ДТП. За вказаний час шкода позивачу відшкодована не була. В свою чергу згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Таким чином колегія суддів вважає, що позивач має право ставити питання про стягнення збитків завданих йому внаслідок ДТП в розмірі визначеному на момент звернення до суду. В зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України та ст. 101 ГПК України за замовленням позивача було проведено авто-товарознавчу експертизу з метою визначення розміру завданої шкоди для її подання в якості доказу до суду. Судом враховується, що у питаннях, які ставились на вирішення експерту, було зазначено про необхідність визначення розміру матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля "Skoda Kodiaq" д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мала місце 11.10.2021 року, станом на момент проведення експертизи. За результатами відповідного замовлення було складено висновок експертного дослідження №21Е-03/2023 від 08.04.2023 року, виконаного судовим експертом ЕНДЦ "Експертиза" Івасик М.С., який відповідає вимогам ст. 98 ГПК України. Апеляційний господарський суд звертає увагу, що висновки, зазначені в судовій експертизі, відповідають тим питанням, які ставились перед експертом. Щодо порушень експертом п.8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме те, що останній не мав права проводити експертне дослідження та складати експертний висновок у зв`язку з тим, що транспортний засіб на момент проведення експертизи був відновлений, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.8.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (надалі - Методика). - Умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики. У зазначених пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначила) експертизу (залучив (ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень. Згідно з п.5.1. Методики - визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначила) експертизу (залучив (ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Таким чином, у випадку відновлення транспортного засобу до моменту проведення судової експертизи її проведення є можливим за умови надання особою, яка призначила експертизу, даних про обсяги ремонтних робіт з відновлення транспортного засобу або характер та обсяг його пошкоджень, які є необхідними для проведення дослідження. Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, позивачем експерту було запропоновано провести експертизу на підставі матеріалів, в яких зафіксовано пошкодження автомобіля та надано всі документи, які підтверджували завдані автомобілю "Skoda Kodiaq" д.н.з. НОМЕР_1 пошкодження внаслідок ДТП, що мало місце 11 жовтня 2021 року, а саме: - акт огляду від 13.10.2021 року, який складався представником відповідача ПАТ "УСК "Княжа Вієнна іншуранс груп"; - звіт про визначення вартості матеріального збитку № 1896 від 16.11.2021 року виконаного оцінювачем Дем`яненко М.М. на замовлення відповідача ПАТ "УСК "Княжа Вієнна іншуранс груп"; - фото автомобіля та його складових в пошкодженому стані у кількості 68 штук, що були виготовлені представником відповідача під час огляду оцінювачем 28.10.2021 року. Вказані обставини підтверджуються відповідними записами на 1 та 2 сторінці висновку експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 5.1 та 8.5.1 Методики судовий експерт мав право провести судову авто товарознавчу експертизу, оскільки про це було зазначено позивачем при призначенні експертизи та експерту було надано всі необхідні відомості про характер та обсяг пошкоджень автомобіля "Skoda Kodiaq" д.н.з. НОМЕР_1 та обсяги ремонтних робіт з його відновлення, яких було достатньо експерту для підготовки висновку експертного дослідження. Таким чином, висновок експертного дослідження № 21Е-03/2023 від 08.04.2023 року виконаний у відповідності до вимог Методики та чинного законодавства та підтверджує розмір завданої шкоди позивачу. Колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження понесених витрат в розмірі 12 000,00 грн представник позивача надав суду копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 17.03.2023 року; розрахунку витрат на професійну правничу допомогу на суму 12 000,00 грн.; акту прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги від 30.06.2023 року; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 427 від 13.12.2004 року; ордер про надання правничої допомоги (правової) допомоги серії АВ № 1080477 наданий адвокату Гурбі Михайлу Васильовичу. Відповідно п. 1.1 Договору Виконавець бере на себе надання наступної професійної правничої допомоги: - збирання доказів для подання позову до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 11.10.2021 року по вулиці І.Франка в смт.Рудниця Тульчинського району Вінницької області за участі автомобілів RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_2 та Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 . - написання позову Фермерського господарства "Яворівське" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна іншуранс груп" про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 11.10.2021 року по вулиці І.Франка в смт.Рудниця Тульчинського району Вінницької області за участі автомобілів RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_2 та Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 та представництво в судах всіх інстанцій інтересів Фермерського господарства "Яворівське" у справі за вказаним позовом. Замовник зобов`язується: своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень; оплачувати професійну правничу допомогу Виконавця; компенсувати понесені Виконавцем витрати під час надання професійної правничої допомоги (в тому числі канцелярські, поштові витрати, витрати на дорогу та на відрядження, тощо) (п. 3.1 Договору). За змістом п. 4.1 Договору вартість послуг Виконавця складає: 12 000,0 грн - за надання професійної правничої допомоги у справі за позовом передбаченим в п.2.1. даного Договору в суді першої інстанції; вартість надання професійної правничої допомоги в апеляційній та касаційній інстанціях буде визначатись додатковою угодою. За надання професійної правничої допомоги, передбаченої пунктом 2.1 даного Договору, Замовник здійснює оплату Виконавцю на протязі 5 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили (п. 4.2 Договору). Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відтисками печаток. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу "договори повинні виконуватися" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19). Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд не наділений повноваженням, а відповідно не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, а лише виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/619/18). Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18). Колегією суддів встановлено, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру витрат, понесених на правову допомогу позивачем. Суд першої інстанції, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку що такі витрати є справедливими, розумними та співмірними зі складністю справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та звертає увагу, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Апеляційний господарський суд при визначенні суми, належної до відшкодування іншою стороною, виходить із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримав Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року. Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, обсягу матеріалів, предмету спору, з огляду на критерії реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу як такого, що є співмірним з обсягом наданих послуг та обґрунтованим з точки зору його необхідності. Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень. На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 у справі №902/764/23 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу №902/764/23 повернути до Господарського суду Вінницької області. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Грязнов В.В. Суддя Павлюк І.Ю.