Постанова 4811 № 450/3271/23

Справа № 450/3271/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/3642/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куспись Євгенія Адамовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року та апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на ухвалу цього ж суду від 17 листопада 2023 року в складі судді Мусієвського В.Є. в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Скарбниця», ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- встановив: У липні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ПрАТ Акціонерної страхової компанії «Скарбниця», ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, просила стягнути з відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» 39553 грн. страхового відшкодування пов`язаного з пошкодженням транспортного засобу, 5368 грн. сплаченого судового збору, 20000 грн. витрат на правничу професійну допомогу, з відповідачки ОСОБА_2 3000 грн. страхового відшкодування пов`язаного з пошкодженням транспортного засобу, як суму франшизи, яка не підлягає виплаті страховою компанією, 40000 грн. завданої моральної шкоди, 5368 грн сплаченого судового збору, 20000 грн. витрат на правничу професійну допомогу. Вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2023 року поблизу будинку № 21 на вул. Шевченка у с. Чишки Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зв`язку з відсутністю травмованих осіб, а також враховуючи те, що учасники пригоди досягнули згоди щодо обставин скоєння ДТП, складено європротокол, згідно якого ОСОБА_2 визнала вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 , як власник пошкодженого транспортного засобу, зверталася до страховика з повідомленням про страховий випадок та заявою про виплату страхового відшкодування від 27 лютого 2023 року. Листом ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» № 123 від 22 травня 2023 року відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки на підставі результатів проведеного службового розслідування обставинами настання дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія ОСОБА_3 , який на момент ДТП керував транспортним засобом марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 , а тому ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» не може кваліфікувати дану дорожньо-транспортну пригоду, як страховий випадок, та здійснити страхове відшкодування. За результатами проведеного відновлюваного ремонту вартість ремонту автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 становить 36000,00 грн, тому вважає, що страховик зобов`язаний виплатити їй вартість відновлювального ремонту. Крім цього, ОСОБА_2 зобов`язана сплатити позивачці 3000 грн. страхового відшкодування, як суму франшизи, яка не підлягає виплаті страховою компанією, а також 40000 грн. завданої моральної шкоди. Просила позовні вимоги задовольнити, а також стягнути судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору та 20000,00 грн. витрат на правничу професійну допомогу. Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 15 листопада 2023 року від представника відповідача ПрАТ Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» Хамандяк В.Б. надійшла заява, у якій вона просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивачки на користь відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Пустомитівського районного суду від 17 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» Хамандяк Віталії Богданівни про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Куспись Євген Адамович, вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_3 викликав на місце ДТП патрульну поліцію, яка зафіксувала порушення ПДР України допущені відповідачкою, при цьому, виходячи з того, що ДТП сталася з участю забезпечених транспортних засобів, були відсутні травмовані люди та досягнута згода щодо обставин скоєння ДТП, складено повідомлення про ДТП Європротокол. Зокрема, відповідачка ОСОБА_2 визнала свою вину у вчиненні ДТП, про що підтвердила своїм підписом у присутності працівників патрульної поліції. У Європротоколі чітко викладені всі обставини настання ДТП, відображена схема розташування транспортних засобів, однак звернувшись із заявою до страховика позивачка отримала відмову, що підтверджується листом, яка мотивована тим, що за результатами службового розслідування ПрАТ АСК «Скарбниця» відповідачка не порушувала правил дорожнього руху, тому страховик не визнав спірну ДТП страховим випадком. Вважає відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною, оскільки чинним законодавством врегульовано механізм спрощеного оформлення ДТП. Покликаючись на судову практику, а також норми матеріального закону, який регулює спірні правовідносини та враховуючи те, що позивачка подала у триденний строк заяву до страховика ПрАТ АСК «Скарбниця» про виплату відшкодування, сприяла встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, не чинила перешкод страховику у доступі для огляду свого автомобіля, підстави для відмови у виплаті відшкодування відсутні. Не погоджується з об`єктивністю проведеного страховиком службового розслідування та вважає, що страховик не є зацікавленою особою у виплаті коштів потерпілому. Стверджує, що ОСОБА_2 є винною у завданні шкоди позивачці, спричинивши ДТП, при цьому, склавши Європротокол, остання уникнула стягнення штрафу за порушення правил дорожнього руху, що не звільняє її від відповідальності за скоєне правопорушення. Також звертає увагу на затягування страховиком вирішення питання виплати коштів по ремонту пошкодженого автомобіля. Збитки відповідно до долучених документів по відновленню автомобіля, які повинна виплатити страхова компанія складають 39553,00 грн., при цьому розмір франшизи становить 3000,00 грн. Звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю одиначкою, яка втратила чоловіка, сама виховує трьох малолітніх дітей, двоє з яких перебувають під її опікунством. Внаслідок спірної ДТП позивачка зазнала моральної шкоди, оскільки очікувала виплату страхового відшкодування на ремонт автомобіля страховиком, перебувала у стані тривоги та розпачу. Оцінює моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідачів. Ухвалу суду першої інстанції 17 листопада 2023 року оскаржив відповідач ПрАТ «АСК «Скарбниця». В апеляційній скарзі зазначає, що відмова суду в ухваленні додаткового рішення є необґрунтованою, а відповідну позицію суду помилковою, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до п. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Судом не проводилися судові дебати, справа розглядалася без виклику сторін із дослідженням доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи сторонами, тому відмова в ухваленні додаткового рішення є безпідставною. Звертає увагу, що розмір винагороди адвоката Хамандяк В.Б. визначався сторонами з дотриманням розумності та справедливості, а також із врахуванням матеріального стану сторін, а за основу вартості роботи, було взято ринкову вартість на адвокатські послуги. Покликаючись на судову практику, вважає, що зазначене є підставою для ухвалення додаткового рішення. Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2023 року та ухвалити додаткове рішення, задовольнивши повністю заяву. Відзивів на апеляційні скарги не надходили. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини в діях ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки остання не порушувала жодних вимог ПДР України, у тому числі пункту 14.6. Зокрема, згідно із висновком за результатами службового розслідування по страховій справі № 59/цв/23 від 15 березня 2023 року, водій автомобіля марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не порушувала вимог пункту 14.6 ПДР України, оскільки діяла згідно чинних вимог правил дорожнього руху, натомість водій автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 ПДР України, а саме перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Таким чином, суд дійшов висновку, що аргументи, якими позивач мотивував свої вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому у задоволенні таких відмовив, відтак, не підлягає стягненню судовий збір, як і витрати на правничу професійну допомогу. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором. Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Судом встановлено такі юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини. 25 лютого 2023 року поблизу будинку № 21 по вул. Шевченка у с. Чишки Львівського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Водії здійснювали керування транспортними засобами на відповідній правовій підставі, як це вимагають ПДР (п.п. 2.1, 2.2). При цьому, зазначена дорожньо-транспортна пригода зафіксована без повідомлення підрозділів МВС України, а на підставі повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду (Європротокол) від 25.02.2023 (а.с. 24). Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «СК «Інтер-Поліс», а водія ОСОБА_2 у ПрАТ «АСК «Скарбниця». Слідуючи змісту повідомлення про ДТП, ОСОБА_2 зазначила, що не дотрималася дистанції і зіткнулася із транспортним засобом, ДТП визнає. До матеріалів справи додані світлокопії місця пригоди та розташування транспортних засобів на проїжджій частині, з яких вбачається, що автомобілі рухались у попутному напрямку по вул. Шевченка в с. Чишки Львівського району Львівської області (а.с. 25-26). 27.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «АСК «Скарбниця» із заявою про страхове відшкодування, однак листом від 22 травня 2023 страхова компанія повідомила про те, що не може кваліфікувати відповідну ДТП як страховий випадок, оскільки причиною такої є невідповідність дій ОСОБА_3 , водія транспортного засобу марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 вимогам ПДР України. Звертаючись із позовними вимогами ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що учасники спірної ДТП досягнули згоди щодо обставин скоєння такої, зокрема ОСОБА_2 визнала свою вину, однак її страховиком відмовлено у виплаті страхового відшкодування, зазначає, що вартість проведеного відновлюваного ремонту автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 зобов`язаний виплатити страховик, ОСОБА_2 зобов`язана сплатити розмір франшизи, який становить 3000,00 грн., яка не підлягає виплаті страховою компанією, а також 40000 грн. завданої їй моральної шкоди. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. В свою чергу, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі - ЦК) України. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування»страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим. Так, до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Зважаючи на зазначені вище обстаивни, беззаперечним є те, що ПрАТ «АСК «Скарбниця», уклавши з ОСОБА_4 договір страхування цивільно-правової відповідальності, як водія автомобіля марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 , взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. В свою чергу, відповідно до п. 33.2 статті 33 Закону № 1961-IVу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України про її настання. У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України, що діяли на день настання страхового випадку. Отже, для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону. Зазначене відповідає позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018, справа № 308/3162/15. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20). Як вже зазначалося учасники ДТП, яка сталася 25.02.2023, скористалися правом спільно скласти повідомлення про ДТП і відповідний протокол був наданий позивачкою до ПрАТ «АСК «Скарбниця», зокрема, водії погодили у протоколі, що зіткнення автомобілів відбувся під час заїзду на приватну ділянку, повороту ліворуч та виїзду на смугу зустрічного руху. Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону. Отже, при оформленні європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим. Наразі відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2016 № 3471, такий ліміт становить 50 000 грн. При цьому, виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-IV. Таким чином, з врахуванням принципу диспозитивності, виключною правовою проблемою у даних правовідносинах є встановлення наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідачів, як страховика та винну особу обов`язку сплатити позивачці відповідні кошти. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. У матеріалах справи наявний висновок за результатами службового розслідування по страховій справі № 59/цв/23 від 15 березня 2023 року, згідно якого, водій автомобіля марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не порушувала вимог пункту 14.6 ПДР України, оскільки діяла згідно чинних вимог правил дорожнього руху, натомість водій автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 ПДР України, а саме перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Власне цей висновок покладений в основу відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та відмови у задоволенні позовних вимог. Дійсно, відповідно до вимог п. 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивачки про те, що, зокрема, повідомлення про ДТП (Європротокол) у сукупності з іншими доказами, які стосуються спірних правовідносин та предмету доказування дає підстави для можливого висновку про підставність позовних вимог, винуватість у ДТП чи наявність підстав для стягнення страхового відшкодування. Поряд з цим, як і інші докази, які подаються сторонами на підтвердження позовних вимог чи заперечення таких, повідомлення про ДТП (Європротокол) чи обставини, викладені у такому, може бути піддане критиці чи спростованим. Як вже зазначалося, оцінку повідомлення про ДТП (Європротокол) від 25.02.2023 було надано страховиком ПрАТ АСК «Скарбниця» у висновку за результатами службового розслідування по страховій справі № 59/цв/23 від 15 березня 2023 року, при цьому на спростування таких обставин, позивачка не надала жодних альтернативних доказів на підтримку свої вимог. Іншими словами, позивачка ОСОБА_1 не надала суду будь яких експертних висновків чи досліджень, не просила у суді про призначення судової авто-технічної експертизи з метою встановлення механізму й обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також обставин, що сприяли чи могли сприяти виникненню дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Доводи про незацікавленість страховика ПрАТ АСК «Скарбниця» виплачувати страхові відшкодування колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначене товариство як і будь яка інша особа до якої пред`явлена відповідна матеріально-правова вимога вправі використовувати усі наявні у нього правові способи на уникнення відповідальності та доведення своєї правоти. Враховуючи наведне, висновок місцевого суду про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування із страховика ПрАТ АСК «Скарбниця» є обґрунтованим та відповідає матеріалам справи. Покликання позивачки на факт складення Європротоколу в присутності працівників патрульної поліції висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки такий механізм (можливість) спільного складення повідомлення про ДТП виключає обов`язок водіїв в принципі інформувати відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України про настання такої пригоди. Відмова у задоволенні позову про стягнення страхової виплати із ПрАТ АСК «Скарбниця» фактично через недоведеність вини відповідачки ОСОБА_2 у спірній ДТП, виключає можливість стягнення з останньої суму франшиси, яка не підлягає виплаті страховою компанією, а компенсовується страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, якщо вона була передбачена договором страхування. Не підлягає стягненню і моральна шкода, яка у спірних правовідносинах є похідною та залежить від вимог про стягнення матеріальної шкоди, а також вини та неправомірних дій відповідаки, докази про що у матеріалах справи відсутні. Таким чином, ставлячись із максимальним розумінням до життєвої ситуації, яка склалася у позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у межах цього судового провадження. Що стосується апеляційної скарги відповідача ПрАТ «АСК «Скарбниця» на ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового рішення, колегія суддів виходить із такого. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Стаття 270 ЦПК України визначає за яких умов суд, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (ст. 270 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви Тобто процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, які передбачені ст. 270 ЦПК України. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених зазначеною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Про те, що додаткове рішення може бути ухвалене судом лише після прийняття рішення по суті спору за наявності підстав, перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України, зазначено у правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, справа №464/944/17. 15 листопада 2023 року від представника відповідача ПрАТ Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» Хамандяк В.Б. надійшла заява, у якій вона просила ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивачки на користь відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Заяву обґрунтовує розрахунком-фактурою № 11/2023 від 10 листопада 2023 року, згідно якого вартість послуг наданих адвокатом складається з аналізу матеріалів справи у розмірі 3000,00 грн та формування відзиву по справі в розмірі 7000,00 грн. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що спір за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Скарбниця», ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди розглянутий відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Про зазначене судом було роз`яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, тобто учасникам справи були відомі наслідки порядок розгляду справи та відповідні наслідки такого (а.с. 44). Поряд з цим, подаючи 10 жовтня 2023 року відзив на позовну заяву, представник ПрАТ Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» Хамандяк В.Б. не зробила заяви, не просила про стягнення витрат на правову допомогу, не подала доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 55-61). Такі докази подані до суду лише 15 листопада 2023 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення. Враховуючи наведне, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога про стягнення з позивачки на користь відповідача ПрАТ Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, а протилежні доводи апеляційної скарги є суб`єктивним баченням відповідача. Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Куспись Євгенія Адамовича та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу цього ж суду від 17 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 лютого 2024 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк