Постанова Львівський апеляційний суд № 444/2326/23

Справа № 444/2326/23 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 22-ц/811/3518/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Матяш С.І. з участю представника відповідача ТДВ «Гардіан» Поліщук О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року в складі судді Мікули В.Є. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , з участю третьої особи ОСОБА_3 , про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,- встановив: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою. Вимоги обгрунтовані тим, що 28 січня 2023 року близько 02 год. 30 хв., у с. Хребенне (Республіка Польща), водій автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , здійснюючи рух заднім ходом, пошкодив запаркований автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Відповідно до довідки поліції м. Томашева Любельського (Республіка Польща) від 02.03.2023, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 . Згідно із висновком автотоварознавчого дослідження № 22325-2 від 13.02.2023 складеного судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 становить 300 975,17 гривень, а вартість ремонту цього ж автомобіля з врахуванням фізичного зносу - 108 890,24 гривень. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за договором міжнародного страхування відповідальності «Зелена карта» UA/166/90406081 з лімітом відповідальності у розмірі 160 000,00 гривень. 22.05.2023 позивач звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» з заявою про виплату страхового відшкодування. 09.06.2023 позивач отримав від ТДВ «СК «Гардіан» страхове відшкодування в розмірі 48447,49 гривень (без ПДВ), однак виплачена сума страхового відшкодування є вдвічі меншою, а ніж визначена судовим експертом, а тому не може в повній мірі компенсувати завдані збитки. Позивач стверджує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , був ОСОБА_2 , з яким водій ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах і на момент заподіяння шкоди виконував свої трудові обов`язки, тому відповідно до вимог ст. 1172 та ст. 1194 ЦК України, обов`язок щодо відшкодування шкоди лежить також на ОСОБА_2 . 21.08.2023 позивач подав щаяву про зменшення позовних вимог, оскільки висновком експерта № 22418 складеного 21.08.2023 судовим експертом Холодцовим Д.В. встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становила 254 325,98 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становила 94 255,20 грн., вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становить 94 255,20 грн. Враховуючи наведене позивач просив стягнути на свою користь з ТДВ «СК «Гардіан» страхове відшкодування в розмірі 45 817,41 грн., з ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 160 070,78 грн., стягнути з відповідачів судові витрати в загальному розмірі 21 025,27 грн. Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 45 807,41 грн. (сорок п`ять тисяч вісімсот сім грн., 41коп.); У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 580,82 грн. (п`ятсот вісімдесят грн., 02 коп.). Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 300,00 грн. (дві тисячі триста грн., 00коп.). Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 920,00 грн. (дев`ятсот двадцять грн., 00коп.). Рішення суду в частині стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» суми страхового відшкодування та судових витрат оскаржив представник відповідача ТДВ «СК «Гардіан» Поліщук О.Г., вважає в цій частині рішення незаконним та необґрунтованим через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та неправильне застосування судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначає, що правовідносини, що виникають із договору міжнародного страхування відповідальності «Зелена Карта» UA /166/90406081, врегульовано ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до п. 34.2 якого протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов`язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку для визначення причин настання такого та розміру збитків. При цьому, позивач повідомив апелянта про ДТП, яка мала місце 28.01.2023, лише 07.03.2023, а ТЗ надав лише 27.03.2023, тобто через 60 днів після ДТП, однак експерт Холодцов Д.В. був запрошений позивачем для огляду ТЗ 28.01.2023, тобто в день, коли мала місце ДТП. Транспортний засіб був оглянутий представником страховика у присутності позивача, за результатами чого був складений протокол огляду, у якому зазначено детальний перелік механічних пошкоджень, а також ремонтних операцій, які необхідно провести для відновлення автомобіля. Протокол був підписаний позивачем без будь яких зауважень. Згідно консультаційного висновку, вартість ремонту, з урахуванням зносу без ПДВ, становить 48445,77 грн., така сума була перерахована позивачу згідно платіжного доручення № 176658 від 09.06.2023. Звертає увагу, що доказів того, що страхового відшкодування, виплаченого позивачу недостатньо для ременту автомобіля та його відновлення, позивачем не надано. Зазначає, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Позивачем надано до суду декілька експертних висновків, підготовлених судовим експертом Холодцовим В.Д. від 13.02.2023 та від 21.08.2023, а розрахунки за такими значно відрізняються, однак суд з невідомих причин надав перевагу висновку № 22418 від 21.08.2023, при цьому, на огляд автомобіля цього дня представник страховика не був запрошений. Покликається на те, що вказане експертне дослідження проведено всупереч вимогам спеціального закону та Методики, тому не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру позовних вимог. Оскільки при встановленні факту проведення ремонту пошкодженого автомобіля, будь яке автотоварознавче дослідження втрачає статус належного доказу розміру заподіяних збитків, відповідач не заявляв у суді клопотання про проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи. Звертає увагу, що правовий висновок касаційного суду, який врахував суд першої інстанції є прямо протилежним до спірних правовідносин. Зважаючи на те, що позивач здійснив відновлювальний ремонт автомобіля та поніс витрати, розмір яких не відомий відповідачам та суду, відтак позовні вимоги є недоведеними. Окремо зазначає про правоу позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14, яка є чинною та продовжує застосовуватися апеляційними судами, наводить приклади судових рішень апеляційних судів. Просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року в частині задоволення позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан» та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у таких вимогах повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТДВ «СК «Гардіан» Поліщук О.Г. на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доцільним є визначення розміру збитків, згідно з Висновком експерта № 22418 за результатами проведення авто товарознавчої експертизи, за договором з учасником справи для подання до суду у цивільній справі № 444/236/23 складеної 21.08.2023 судовим експертом Холодцовим Д.В., що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц за яким у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому, представник відповідача ТДВ «СК «Гардіан», заперечуючи проти вимог позивача, не обґрунтував та не вказав обставин, відповідно до яких вказаний висновок не відповідає чинному законодавству, містить неточності тощо. Таким чином, оскільки ТДВ «СК «Гардіан» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 48 477,79 грн., відтак повинне виплатити позивачу суму страхового відшкодування, за мінусом виплаченої частини в розмірі 48 447,49 грн., що складає 45 807,41 грн. (94 255,20 грн. - 48447,79 грн.) та становить розмір недоплаченого страхового відшкодування, тому підлягає стягненню із страховика в межах ліміту його відповідальності. Що стосується вимог до ОСОБА_2 , то позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували те, що водій ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з ОСОБА_2 і на момент заподіяння шкоди виконував свої трудові обов`язки, тому в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 суд відмовив. При цьому, оскільки висновок експерта № 22325-2 від 13.02.2023, наданий позивачем до уваги у якості доказу не брався, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення судових витрат у розмірі 4 500,00 грн. за проведення такого, задоволенню не підлягають. Разом з цим, врахувавши судові витрати позивача у сумі 4000,00 грн., понесених на оплату висновку експерта № 22418 складеного 21.08.2023, на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 10 000,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 2 525,27 грн., а також часткове задоволення позову, суд стягнув з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: 580,82 грн. судового збору, 2 300,00 витрати на правничу допомогу та 920,00 грн. витрат на проведення судової експертизи. При вирішенні справи, суд врахував висновки, викладені у постановах ВС від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц, від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такаго. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України). Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Враховуючи наведене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18). Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини. 28 січня 2023 року о 02 год. 30 хв., у с. Хребенне (Республіка Польща), водій автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , здійснюючи рух заднім ходом, пошкодив запаркований автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Відповідно до довідки поліції м. Томашева Любельського (Республіка Польща), від 02.03.2023, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 (а.с. 11-12). Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.01.2023, а також вина у такій водія автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 не оспорюється сторонами, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи. У зв`язку з вказаною ДТП, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, ОСОБА_4 , як учасник зіткнення та водій автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , визнаний потерпілим. При цьому, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 (а.с. 10). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за договором міжнародного страхування відповідальності «Зелена карта» UA/166/90406081, страхова сума визначається на умовах країни відвідання (а.с. 71-72). 27.03.2023 представником ТДВ «СК «Гардіан» проведено огляд автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 у присутності позивача про що складено протокол огляду транспортного засобу (а.с. 94-95). Згідно консультації №25-D/12/19 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеної 03.04.2023 оцінювачем Видутою Д.Ю. на замовлення ТДВ «СК «Гардіан», на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 28.01.2023 складає 55 981,14 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали). Ринкова вартість КТЗ: 581 845,95, значення коефіцієнта фізичного зносу: 0,7, вартість відновлювального ремонту: 151 267,13 грн. (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу: 55 981,14 (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали), вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ: 48 445,77 грн. (без врахування ПДВ на запасні частини та матеріали) (а.с. 97). 09.06.2023 ТДВ «СК «Гардіан» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 48 455,77 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 176658 (а.с. 122). Звертаючись із позовними вимогами, позивач свої доводи зводить до того, що сума страхового відшкодування, виплачена йому страховою компанією, є недостатньою для повноцінного ремонту автомобіля, оскільки вартість завданих йому збитків є значно вищою. Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише відповідачем ПрАТ «СК «Гардіан»та виключно в частині вимог та висновків суду про стягнення страхового відшкодування із страховика, колегія суддів, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимогам ст. 367 ЦПК України, оскаржуване рішення в іншій частині не перевіряє. Колегія суддів виходить з того, що регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Зокрема, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним до 01 січня 2025 року. Закон № 1961-IV визнано таким, що втратив чинність Законом України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 3720-IX). Згідно пункту 6 розділу VI Закону № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення вдію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону […..]. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами). З огляду на дату настання страхового випадку (28 січня 2023 року) та дату укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до правовідносин сторін у справі застосуванню підлягають положення саме Закону № 1961-IV. Таким чином, спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та главою 82 підрозділу 2 розділу III ЦК України. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)). Згідно п. 1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Згідно п.1.7. зазначеної статті, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Такий висновок послідовно підтриманий практикою касаційного суду, у якій наголошено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, зокрема аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19. Відтак, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. В свою чергу, як зазначалося вище, виплату страхового відшкодування від страховика позивач отримав, однак стверджує, що завдана шкода перевищує страхову виплату, відтак виключною правовою проблемою у даних правовідносинах є питання підставності стягнення шкоди із відповідача, як страховика та її розмір. З положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно із ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Стаття 33 Закону № 1961-IV визначає дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Так, підпунктом 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV встановлено обов`язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП з використанням забезпеченого транспортного засобу невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання страхового випадку. Як зазначив Верховний Суд постанові від 18.07.2018 у справі № 759/19724/15-ц, такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості розпочати розслідування, перевірити обставини ДТП власними силами, визначити розмір шкоди і запобігти необґрунтованим виплатам. У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 по справі № 619/4145/15-ц зазначено, що системний аналіз положень страхового законодавства України дає підстави вважати, що письмове повідомлення страховика про ДТП не є виключним обов`язком потерпілої сторони, а тому не може слугувати правовою підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Ця стаття також передбачає, що повинна містити заява, а також які документи додаються до такої. У матеріалах справи наявне повідомлення про ДТП ОСОБА_2 від 31.01.2023, додаткові пояснення щодо обставин ДТП ОСОБА_3 від 01.02.2023 та повідомлення про ДТП від 07.03.2023, які адресовані Генеральному директору ТДВ СК «Гардіан» (а.с. 89-93). З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач повідомив про ДТП, яка мала місце 28.01.2023, лише 07.03.2023, а ТЗ надав лише 27.03.2023, тобто через 60 днів після ДТП, не мають правового значення. Згідно із п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Таким чином, закон не забороняє потерпілим для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти. Враховуючи наведене, залучення судового експерта з метою визначення розміру відшкодування завданої шкоди пов`язаної із пошкодженням транспортного засобу позивача, не суперечить наведеним вище вимогам закону. Статтею 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 36.2 цієї статті). Як зазначалося вище, згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 22325-2 від 13.02.2023 складеного судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 становить 300 975,17 гривень, а вартість ремонту цього ж автомобіля з врахуванням фізичного зносу - 108 890,24 гривень (а.с. 14-17). Згідно з Висновком експерта Холодцова Д.В. № 22418 складеного 21.08.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становила 254 325,98 грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становила 94 255,20 грн., вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , без врахування податку на додану вартість (без ПДВ) становить 94 255,20 грн. (а.с. 141-154). Зазначені висновки складені за заявою позивача ОСОБА_1 та на його замовлення, а судовий експерт Холодцов Д.В. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Колегія суддів виходить з того, що доводи апеляційної скарги в основному зводяться до переоцінки висновків суду щодо врахування судом того чи іншого висновку. Так, стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Колегія суддів виходить із відсутності обов`язку у відповідача надавати суду висновок експерта, що підготовлений на його замовлення чи доводити перед судом невідповідність раніше проведених експертиз, однак сторони несуть загальний обов`язок по доказуванню, передбачений процесуальним законом, а на переконливість тих чи інших доводів сторін, впливають подані ними докази. Зокрема, положеннями процесуального закону визначено за яких умов суд може призначити додаткову чи повторну експертизу, при цьому з метою встановлення таких умов саме на сторонах лежить обов`язок відповідного доказування. Разом з цим, не погоджуючись із висновками суду та заперечуючи відповідні висновки експерта, який здійснював дослідження за зверненням ОСОБА_1 , ТДВ «СК «Гардіан», як страховик не просило про призначення з відповідних підстав повторної чи додаткової експертизи. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 192/875/17, провадження № 61-12580ск19, від 15 червня 2022 року у справі № 462/3625/15-ц, провадження № 61-3226св21. Поряд з цим, не погоджуючись із відповідними обставинами у спірних правовідносинах, відповідач не надав і апеляційному суду належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача, а саме - визначення вартості матеріального збитку, як і не заявляв клопотань, у тому числі про призначення будь-якої експертизи. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (дії). Абзацом дев`ятим частини другої статті 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що: «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимога Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність`та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами). Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів». Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20)). У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) зазначено, що: «якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу». Надаючи оцінку представленим позивачем ОСОБА_1 суду висновкам експерта, колегія суддів констатує, що ремонтна калькуляція за такими фактично є ідентичною, при цьому така різниться із калькуляцією, яка надана згідно консультаційного висновку підготовленого на замовлення СК «Гардіан». Показовим є те, що на час проведення консультації про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу ФОП Видутою Д.Ю. (а.с. 03.04.2023), перший висновок автотоварознавчого дослідження № 22325-2 від 13.02.2023 експерта Холодцова Д.В. уже мав місце, ключові позиції за такими, зокрема, щодо відновлювального ремонту автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 суттєво різнилися (55981,13 грн за консультацією (або 48445,77 грн. без рвахування ПДВ) та 108 890,24 грн за висновком), однак такі обставини не мали жодних наслідків у правовідносинах сторін. Більше того, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , за Висновком експерта № 22418 складеного 21.08.2023 та яка взята до уваги судом становить 94 255,20 грн., є меншою ніж така вартість за висновком автотоварознавчого дослідження № 22325-2 від 13.02.2023 (108 890,24 грн) та визначена експертом без врахування податку на додану вартість (без ПДВ). У доводах апеляційної скарги ТДВ «СК «Гардіан» стверджує, що позивач здійснив відновлювальний ремонт автомобіля та поніс витрати, розмір яких не відомий відповідачам та суду, тому позовні вимоги є недоведеними, однак колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не просить про стягнення фактично понесених ним витрат на проведення відновлювальних робіт автомобіля, а доводить у суді про розмір таких, який фактично був відомий страховику ще за довго до подання позову у цій справі. Покликання апелянта на судову практику апеляційних судів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14, колегія суддів розділяє, однак така не є релевантною для даної справи, оскільки висловлена у інших правовідносинах. Враховуючи наведене та ліміт відповідальності за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про стягнення з страховика різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу без врахування податку на додану вартість та розміром страхового відшкодування, виплаченого позивачу страховиком відповідача. При цьому колегія суддів враховує, що цей розмір відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Таким чином, достягнення у примусовому порядку страхового відшкодування із страховика є виправданим та обґрунтованим, колегія суддів розділяє такий висновок суду першої інстанції та вважає його правильним. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Будь яких заперечень з приводу розподілу судом першої інстанції судових витрат у справі, апелянт не наводить, тому з врахуванням висновку апеляційного суду про законність рішення ухваленого по суті спрору, підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині судових витрат також відсутні. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" - залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 05 лютого 2025 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк