Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/4442/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/896/22 Справа № 203/4442/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС (далі АТ СК АРКС) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (далі ТДВ СК Альфа-Гарант), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява, мотивована тим, що 06 листопада 2018 року між АТ СК АХА Страхування, правонаступником якого є АТ СК АРКС, та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту у формі заяви-приєднання за № 328150а8да до оферти № 158 від 24 вересня 2018 року, з лімітом відповідальності 100 000,00 грн., строк дії якого до 18 листопада 2019 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 06 травня 2019 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , що встановлено постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, тому 07 травня 2019 року власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до позивача на підставі страхового акту № АХА2466533. Звітом № ZА230519 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, складеного суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_3 за заявою АТ СК АХА Страхування, встановлено суму матеріальної шкоди в розмірі 37 402,56 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 57 005,20 грн., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 37 402,56 грн., де втрата товарної вартості становить 0,00 грн., внаслідок чого позивач, на підставі розрахунку страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38 081,74 грн., у зв`язку з чим набув право вимоги безпосередньо до відповідача, як особи, винної у заподіянні шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди, у якого цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ СК Альфа-Гарант полісом АМ 008189555, діючого станом на 06 травня 2019 року, за умовами якого ліміт за шкоду майну встановлено у 100 000,00 грн., яке на вимогу позивача сплатило страхове відшкодування регресом в розмірі 22 716,59 грн. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь непокриту регресною виплатою суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 365,15 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ СК АРКС 15 365,15 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ТДВ СК Альфа-Гарант здійснило регресну виплату позивачу в розмірі 22 716,59 грн., однак ліміт відповідальності за його страховим полісом встановлений у 100 000,00 грн., що значно перевищує оцінену шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому підстави для стягнення з нього шкоди в розмірі 15 365,15 грн. відсутні. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Відповідач у поданій заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивач подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності його представника, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що 06 травня 2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проспекту Богдана Хмельницького, 150 в місті Дніпрі, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чим порушив Правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Дані обставини встановлені та підтверджуються постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року, яка набрала законної сили 18 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.10,11). 06 листопада 2018 року між АТ СК АХА Страхування, яке змінило назву з 20 червня 2019 року на АТ СК АРКС, та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту у формі заяви-приєднання за № 328150а8да до оферти № 158 від 24 вересня 2018 року, з лімітом відповідальності 100 000,00 грн., строк дії якого до 18 листопада 2019 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.30-36). Автомобіль марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений у ТДВ СК Альфа-Гарант полісом АМ 008189555, діючого станом на 06 травня 2019 року, за умовами якого ліміт за шкоду майну встановлено у 100 000,00 грн., згідно з вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.38). Згідно з даними протоколу огляду транспортного засобу № 1.003.19.0008260 від 07 травня 2019 року, який проводився суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат Фонду державного майна України) за участю власника пошкодженого автомобіля марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , визначені пошкодження зазначеного автомобіля та складена ремонтна калькуляція вартості ремонтних робіт на суму 57 005,20 грн. (а.с.25-29). Згідно Звіту № ZА230519 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Fiat Nuovo Doblo», реєстраційний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, складеного суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_3 за заявою АТ СК АХА Страхування, встановлено суму матеріальної шкоди в розмірі 37 402,56 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 57 005,20 грн., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 37 402,56 грн., де втрата товарної вартості становить 0,00 грн. (а.с.20-25). Разом з тим, вартість відновлюваного ремонту після його фактичного проведення ФОП ОСОБА_4 згідно акту надання послуг № 1667 від 10 липня 2019 року, калькуляції виконаних робіт до нього та квитанції про сплату коштів № 162м від 13 травня 2019 року за ремонт автомобіля ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_4 склала 38 081,74 грн. (а.с.15-18). Також судом установлено, що 07 травня 2019 року власником пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 повідомлено про настання страхової події (а.с.19), яка згідно статті 8 Закону України Про страхування визнана страховим випадком. Згідно страхового акту № АХА2466533 від 15 травня 2019 року визнана страховиком сума збитку в розмірі 38 081,74 грн., та ця сума виплачена за ремонт автомобіля ОСОБА_2 за платіжним дорученням № 561 236 від 16 травня 2019 року (а.с.9). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що у зв`язку із виплатою страхового відшкодування ОСОБА_2 позивач звернувся до ТДВ СК Альфа-Гарант, де застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 38 081,74 грн. від 08 липня 2019 року за вих. № СУ/007025/3, та 27 вересня 2019 року ТДВ СК Альфа-Гарант перерахувала на рахунок позивача регресну виплату в розмірі 22 716,59 грн., внаслідок чого у позивача виникло, в силу статті 1194 ЦК України, право вимоги до відповідача, як винної у скоєнні ДТП особи, до повного відшкодування завданої ним шкоди, яка не покрита регресною виплатою ТДВ СК Альфа-Гарант. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду першої інстанції не відповідає указаним вимогам закону. Судом апеляційної інстанції установлено, 06 травня 2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по проспекту Богдана Хмельницького, 150 в місті Дніпрі, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чим порушив Правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Дані обставини встановлені та підтверджуються постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року, яка набрала законної сили 18 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.10,11). Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вказана постанова суду від 06 червня 2019 року має преюдиційне значення при розгляді цієї справи. 06 листопада 2018 року між АТ СК АХА Страхування, яке змінило назву з 20 червня 2019 року на АТ СК АРКС, та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту у формі заяви-приєднання за № 328150а8да до оферти № 158 від 24 вересня 2018 року, з лімітом відповідальності 100 000,00 грн., строк дії якого до 18 листопада 2019 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.30-36). Автомобіль марки «Daewoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений у ТДВ СК Альфа-Гарант полісом АМ 008189555, діючого станом на 06 травня 2019 року, за умовами якого ліміт за шкоду майну встановлено у 100 000,00 грн., згідно з вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.38). Згідно з даними протоколу огляду транспортного засобу № 1.003.19.0008260 від 07 травня 2019 року, який проводився суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат Фонду державного майна України) за участю власника пошкодженого автомобіля марки «Fiat Nuovo Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , визначені пошкодження зазначеного автомобіля та складена ремонтна калькуляція вартості ремонтних робіт на суму 57 005,20 грн. (а.с.25-29). Згідно Звіту № ZА230519 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Fiat Nuovo Doblo», реєстраційний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, складеного суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_3 за заявою АТ СК АХА Страхування, встановлено суму матеріальної шкоди в розмірі 37 402,56 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 57 005,20 грн., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 37 402,56 грн., де втрата товарної вартості становить 0,00 грн. (а.с.20-25). Разом з тим, вартість відновлюваного ремонту після його фактичного проведення ФОП ОСОБА_4 згідно акту надання послуг № 1667 від 10 липня 2019 року, калькуляції виконаних робіт до нього та квитанції про сплату коштів № 162м від 13 травня 2019 року за ремонт автомобіля ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_4 склала 38 081,74 грн. (а.с.15-18). Також судом установлено, що 07 травня 2019 року власником пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 повідомлено про настання страхової події (а.с.19), яка згідно статті 8 Закону України Про страхування визнана страховим випадком. Згідно страхового акту № АХА2466533 від 15 травня 2019 року визнана страховиком сума збитку в розмірі 38 081,74 грн., та ця сума виплачена за ремонт автомобіля ОСОБА_2 за платіжним дорученням № 561 236 від 16 травня 2019 року (а.с.9). Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування (далі Закон № 85/96-ВР)). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон № 1961-IV). Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV. Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV). Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України). Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника відповідача ОСОБА_1 . Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду в від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20). Таким чином, встановивши зазначені обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в розмірі 15 365,15 грн., визначеної як різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, відсутні. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог АТ СК АРКС. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 3 153,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2464489698.1 від 18 лютого 2022 року (а.с.130). Отже, враховуючи результат розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що з АТ СК АРКС на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 153,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко