Постанова 4855 № 758/5939/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/5939/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гребенюк В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив, з урахуванням змін, скасувати постанову серії ЕАС №7012228 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись і вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні спірної постанови поліцейським було порушено вимоги ст.268 КУпАП, не було надано можливості отримання правової допомоги, не роз`яснено права та обов`язки, а тому така постанова не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується наданим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності здійснено за наявності законних підстав, а порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливає на його суть та не є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу ч.1 ст.311 КАС України, оскільки в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін (в порядку письмового провадження) та з огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та зважаючи на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2023 року сержантом поліції Яременко А.М. було винесено постанову серія ЕАС № 7012228 від 18.05.2023, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн за ч.3 ст.122 КУпАП, з підстав того, що 18.05.2023 о 13 годині 31 хвилин, керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, 9, позивач здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України (а.с.9). Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки відповідає положенням КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, з використанням повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію», з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за участю позивача та своєчасно, одразу після виявлення факту порушення позивачем ПДР України. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 . Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п.17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. Частиною 3 ст.122 КУпАП визначено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Отже, порушення правил руху на смузі для маршрутних транспортних засобів є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 73 КАС України). Згідно із ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто які є недопустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за те, що 18.05.2023 керуючи транспортним засобом «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, 9, позивач здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, що є порушенням п.17.1 ПДР України та передбачає відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП. Наведені обставини підтверджуються диском з відеоматеріалами (а.с.35), на яких зафіксовано обставину щодо руху транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача на смузі для маршрутних транспортних засобів, яка була позначена відповідною дорожньою розміткою, зупинку транспортного засобу позивача співробітником поліції, повідомлення йому про вчинене порушення, та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, отже, надані відповідачем відеоматеріали є належним доказом в розумінні положень КАС України, який містить інформацію щодо предмета доказування. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається дотримання поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо роз`яснення йому його прав, зокрема можливостю ознайомитись із матеріалами відеофіксації, оскаржити постанову скористатись правовою допомогою. Колегія суддів звертає увагу, що до обов`язків поліцейського не належить надання позивачу юридичних консультацій чи забезпечення послугами адвоката, в той же час, дійсні обставини справи про адміністративне правопорушення з`ясовані належним чином, зокрема встановлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП. Зібрані та подані до суду докази є належними та допустимими доказами в адміністративній справі, які в повному обсязі доводять обставину порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, внаслідок чого були відсутні підстави для вчинення поліцейським додаткових дій. Будь-яких протиріч між викладеними у постанові серії ЕАС №7012228 від 18.05.2023 фактів та дійсними обставинами справи судом не встановлено, а можливі недоліки розгляду співробітником поліції справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання прийнятої ним постанови протиправною, за умови підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Можливі недоліки порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення або оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такої постанови за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається фактичним обставинам та змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15). При цьому, жодних належних та допустимих доказів допущення поліцейським недоліків при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7012228 від 18.05.2023 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП, а отже, приймаючи спірну постанову поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. В силу ч.3 ст.272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржене. Керуючись ст.243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Текст постанови виготовлено 29 лютого 2024 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма