Постанова 4855 № 760/26793/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/26793/23 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року (м.Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови серії ЕАТ № 8103150 від 08 листопада 2023 року,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії інспектора 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції при винесені постанови серії ЕАТ № 8103150 від 08 листопада 2023 року; - скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕАТ № 8103150 від 08 листопада 2023 року; - провадження у справі закрити Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час руху на панелі приладів автомобіля позивача раптово почав світитись та блимати символ «Попереджувальна лампа системи контролю тиску повітря у шинах» та подано попереджувальний сигнал, що відповідно до інструкції з експлуатації автомобіля свідчило про наявність технічної несправності, яка полягала у значному зниженні тиску в одній або кількох шинах. У зв`язку з цим, виникла небезпека для руху, що змусила негайно зменшити швидкість та зупинитись. Зазначив, що інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, зазначає про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з оспорюваною постановою та дотриманні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Наголосив на тому, що факт здійснення зупинки руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушений п. 17.1 ПДР України, доведені в повній мірі. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що зупинка позивача була вимушеною з подальшим відновленням руху, що повністю відповідає вимогам ПДР, що свідчить про відсутність події правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 листопада 2023 року інспектором 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Якименком Л.В. винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу 680 гривень за здійснення зупинки руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушено п. 17.1 ПДР України. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено наявність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП та правомірність притягнення позивача до відповідальності згідно з оспорюванню постановою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Відповідно до п. 15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. Згідно з п.п. «а» п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, зокрема, правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів дійшла висновку, що при складанні процесуального документа порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови не вбачається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності. Так, частина 3 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Позивач зазначає, що під час руху на панелі приладів його автомобіля раптово почав світитись та блимати символ «Попереджувальна лампа системи контролю тиску повітря у шинах» та подано попереджувальний сигнал, що відповідно до інструкції з експлуатації автомобіля свідчило про наявність технічної несправності, яка полягала у значному зниженні тиску в одній або кількох шинах. У зв`язку з цим, виникла небезпека для руху, що змусила його негайно зменшити швидкість та зупинитись. Він здійснив вимушену зупинку автомобіля у безпечному місці біля правого узбіччя приблизно в районі вул. Солом`янської, 20 та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Він вимкнув двигун автомобіля та коли знову увімкнув, то попереджувальний символ вже не світився та не блимав, а також попереджувальні сигнали не подавались. У зв`язку з цим, він вирішив, що причиною цього була некоректна робота датчику тиску повітря в шині лівого переднього колеса автомобіля, внаслідок пошкодження цього датчику 18 жовтня 2023 року під час виконання робіт по заміні шин на шино монтажі станції ФОП « ОСОБА_2 ». Потім він відновив рух автомобіля у напрямку Солом`янського ринку, проте був зупинений працівниками поліції. Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень у відзиві зазначено про те, що позивачем було порушено п. 17.1. Правил дорожнього руху, а саме здійснено зупинку та рух в смузі для руху маршрутних транспортних засобів. З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що автомобіль позивача стоїть на смузі для маршрутних транспортних засобів. В обґрунтування своїх доводів позивачем надано суду фото пошкодженого датчику тиску повітря шини, інструкцію з експлуатації автомобіля, фото панелі приладів автомобіля. Разом з тим, ці докази не містять інформації коли саме ці фотографії зроблені та не були пред`явлені інспектору при зупинці автомобіля. Крім того, позивачем надані письмові пояснення шиномонтажника ОСОБА_2 від 09 листопада 2023 року, з яких вбачається, що 18 жовтня 2023 року під час демонтажу колеса був пошкоджений датчик тиску шини колеса автомобіля марки «Мазда СХ-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого ним було проведено ремонт цього датчику та подальша його установка на цей автомобіль. З вказаних пояснень вбачається, що ремонт датчику тиску шини колеса автомобіля позивача був здійснений 18 жовтня 2023 року. Таким чином, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що датчик тиску шини колеса автомобіля був пошкоджений станом на дату винесення постанови, а саме 08 листопада 2023 року. З огляду на наведене, позивачем не доведена необхідність у здійсненні ним вимушеної зупинки автомобіля 08 листопада 2023 року. Враховуючи всі вищевикладені обставини та докази, аргументи позивача щодо протиправності притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставними. При цьому, фактів допущення істотного порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та невідповідності оспорюваної постанови вимогам закону позивач не підтвердив і судом не встановлено, тому накладене оспорюваною постановою стягнення відповідає санкції частини третьої статті 122 КУпАП. Колегія суддів враховує, що доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду. Так, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувана постанова містить всі дані, необхідні для з`ясування складу правопорушення. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб`єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя. Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку ч.2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 22.01.2025. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна