Постанова 4855 № 760/24521/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/24521/21 Суддя (судді) першої інстанції: Букіна О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 27 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4680938 від 24.08.2021; стягнення на користь позивача шляхом списання Державною казначейською службою України з Державного бюджету України 30 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди за вчиненні незаконні дії та рішення органу державної влади в особі інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Постолюка Вадима Олександровича; вирішення питання про розподіл судових витрат. Солом`янський районний суд м.Києва рішенням від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Згідно ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разу, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі. Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4680938 від 24.08.2021 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф в сумі 680 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 24.08.2021 о 15:57 год. в м. Києві по бульв. Перова, 8, позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 (далі - Порядок № 137). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. З оскаржуваної постанови вбачається, що 24.08.2021 о 15:57 год. в м. Києві по бульв. Перова, 8, позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР. Відповідно до п. 17.1 ПДР України на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що здійснення руху по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.11, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини третьої статті 122 КУпАП. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку частини третьої статті 122 КУпАП за здійснення руху по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.11. Позивач не заперечує факт того, що він їхав на електричному скутері марки Yadea EM215 по смузі для маршрутних транспортних засобів, проте зазначає, що рух по смузі для маршрутних транспортних засобів був правомірним, оскільки дана смуга була крайньою правою на проїзній частині дороги, а тому він у відповідності до п.11.14 ПДР України мав право рухатись тільки по ній. Колегія суддів вважає необгрунтованими такі доводи позивач з огляду на наступне. Згідно п.11.14 ПДР України рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об`їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам. Суд першої інстанції правильно зазначив, що у ситуації яка склалася 24.08.2021 проїзна частина догори на бульв. Перова у м. Києві складалася із трьох смуг в одному напрямку (з права на ліво у наступному порядку): смуга для руху маршрутних транспортних засобів та дві смуги руху. Згідно п.11.1 ПДР України кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Таким чином, відповідно до зазначених вище норм можна виділити, що на проїзній частині, зокрема, можуть бути смуги для руху нерейкових транспортних засобів та смуги руху для рейкових транспортних засобів, а також смуга для маршрутних транспортних засобів. Таким чином, відповідно до зазначених вище норм можна виділити, що на проїзній частині, зокрема, можуть бути смуги для руху нерейкових транспортних засобів та смуги руху для рейкових транспортних засобів, а також смуга для маршрутних транспортних засобів. Для надання переваги у русі маршрутним транспортним засобам на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів можуть окремо виділятися смуги для маршрутних транспортних засобів. Водночас рух на мопедах відповідно до п.11.14 ПДР України дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, тобто по крайній правій смузі для руху саме для руху нерейкових транспортних засобів. У випадку коли на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів наявні дві смуги руху у одному напрямку та одна із них (крайня права) є смугою для руху маршрутних транспортних засобів, то рух на мопедах у такому випадку слід здійснювати саме по смузі руху яка не є смугою для маршрутних транспортних засобів якомога правіше до її правої сторони. У разі якщо на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів наявні три смуги руху у одному напрямку та одна із ним (крайня права, як у нашому випадку) є смугою для руху маршрутних транспортних засобів, то рух на мопедах у такому випадку слід здійснювати саме крайній правій смузі руху, яка не є смугою для маршрутних транспортних засобів якомога правіше до її правої сторони. В даному випадку позивач рухався саме смугою руху для маршрутних транспортних засобів, що є порушенням п.17.1 ПДР України. Суд першої інстанції правильно зазначив, що із переліку транспортних засобів та засобів пересування визначених у п.11.14 ПДР України, рух по смузі для маршрутних транспортних засобів дозволений лише для велосипедистів, що прямо передбачено п. 17.1 ПДР України. При цьому рух велосипедистів по смузі для маршрутних транспортних засобів був дозволений лише після внесення змін до ПДР України Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 № 1105. Фактично до внесення таких змін у законодавстві рух велосипедистів був заборонений по смузі для маршрутних транспортних засобів, як і заборонений наразі для мопедів. Отже, наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують порушення позивачем вимог пункту 17.1 Правил дорожнього руху. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи позивача про те, що у оскаржуваній постанові не вірно зазначено час вчинення адміністративного правопорушення та не вказано всіх відомостей передбачених законодавством, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність чи наявність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт порушення ним Правил дорожнього руху. Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4680938 від 24.08.2021. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача шляхом списання Державною казначейською службою України з Державного бюджету України 30 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди за вчиненні незаконні дії та рішення органу державної влади в особі інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берегу) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Постолюка Вадима Олександровича, колегія суддів зазначає наступне. За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 825/1030/17. Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість дій інспектора щодо складення відносно позивача постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4680938 від 24.08.2021, а також відповідність даної постанови вимогам закону, то у даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині з підстав незаконності дій інспектора та оскаржуваної постанови. Доводи апелянта про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди з підстав безпідставності адміністративного затримання позивача та завдання останньому моральних та фізичних страждань; порушення планів позивача у зв`язку із адміністративним затриманням позивача; залишення працівниками поліції на проїзній частині дороги із ключами запалення електричного скутеру марки Yadea EM215, колегія суддів вважає необгрунтованими та не приймає до уваги, оскільки у адміністративному позові було заявлено лише вимогу про скасування постанови відповідача. Позовні вимоги про визнання протиправними дій інспектора щодо адміністративного затримання позивача останнім не заявлялись у межах розгляду даної справи, та будь яких доказів щодо наявності за результатами оскарження чи розгляду таких дій позивачем не надано. З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Інші доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких