Постанова 4855 № 755/13498/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №755/13498/22 Суддя (судді) першої інстанції: Коваленко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції в якому просив визнати протиправними дії відповідача, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.11.2022 серія ЕАР № 6221056, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2023 позов задоволено частково: визнано дії капрала поліції Управління патрульної поліції у м.Києві Гончаренко Мпрії Олександрівни в частині винесення постанови серії ЕАР №6221056 від 28 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпА, протиправними; скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6221056 від 28 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496,00 гривень в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, вказує, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 755/13498/22 є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесено при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню в частині визнання дій інспектора протиправними щодо притягнення до адміністративної відповідальності; На думку апелянта, в даній категорії справ суд першої інстанції може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення. При цьому, визнання дій та рішення протиправними не передбачено ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України та не є належним захистом прав позивача визначеним законом. Дана позиція узгоджується з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 671/246/19 від 24.04.2019 та постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 640/6550/15-а, від 10.05.2018 у справі № 760/9462/16-а. Також, апелянт просить здійснювати розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження та за його відсутності. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.05.2023. 08.05.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивчач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. На думку позивача, протиправність дій капрала поліції Управління патрульної поліції у м.Києві Гончаренко М.О. в частині винесення постанови виявляеться в порушенні нею норм ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, позивач наголошує, що на даний час строк притягнення його до стягнення вже минув, відтак здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності є неможливим, як і встановлення вини чи невинуватості особи. 10.05.2023 в судове засідання представники учасників справи не з`явились, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. 28.11.2021 інспектором роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві поліцейським капралом Гончаренко М.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6221056 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 680 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 28.11.2022 о 09 год. 18 хв. водій, керуючи транспортним засобом здійснив рух на смузі для маршрутних транспорних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою 1.27 ПДР, чим порушив п. 17.1. ПДР - на дорозі зі смугою маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Вважаючи вказану постанову та дії інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що під час огляду DVD-диску, який надала сторона відповідача встановлено, що протокол перевірки технічного стану транспортного засобу позивача, а також ліцензію на дозвіл перевезення пасажирів на таксі, сторона відповідача не проводила. Також в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Отже,Ю не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про закриття справи щодо позивача про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення замість вказаного суб`єкта владних повноважень Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) Згідно з положеннями пункту 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. За визначенням, що міститься у п. 1.10 ПДР маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів. Відповідно до п. 2.15. ПДР водій таксі має право: а) рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11; б) здійснювати посадку та висадку пасажирів у межах смуги для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, з урахуванням положень пунктів 15.1 та 15.2 цих Правил. На виконання пп. «й» п. 30.3 ПДР на транспортних засобах «Таксі» установлюються такі розпізнавальні знаки - квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п`ять квадратів. За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III таксі - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку. Як підтверджено матеріалами справи, транспортний засіб позивача має розпізнавальні знаки «таксі». Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, інспектором роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві поліцейським капралом Гончаренко М.О. не ознайомлювалась з дозвільними документами позивача. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно із абз. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794цього Кодексу. Як вірно вказано судом першої інстанції, будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідач не надав. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та довести факт порушення ним ПДР відповідними доказами. Колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії. За приписами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів, зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Крім того, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. На думку колегії суддів, протиправність дій інспектора у даній справі наявна на всіх стадіях притягнення особи до відповідальності, а саме: не зважаючи на візуальну ідентифікацію транспортного засобу позивача, як таксі (стадія - виявлення правопорушення), остання не перевірила наявні дозвільні документи (стадія - фіксація правопорушення та формування доказової бази (матеріалів справи), розпочала розгляд справи за адміністративне правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП не беручи до уваги, що водій таксі має право рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11. Зважючи на те, що учасники справи не оскаржують рішення суду в інших частинах, крім визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів н енадає оцінки спірному рішенню суду першої інстанції в іншій частині. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан