Постанова 4854 № 486/1329/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 486/1329/24 Головуючий в 1 інстанції: Долматова Г.А. Дата і місце ухвалення 10.10.2024 р., м. Южноукраїнськ П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. за участю секретаря Худика С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - Андросова Дмитра Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - Андросова Дмитра Миколайовича, в якому позивач просив суд скасувати постанову серії ЕНА №2726813 від 31 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити заявлені позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що однією із головних умов притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є наявність умислу як складової суб`єктивної сторони складу правопорушення, однак суд першої інстанції не звернув на це уваги. Апелянт вказує, що вихід з ладу освітлення номерного знаку відбувся вже під час руху. На думку апелянта, судом не надано правової оцінки порушенню порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому неправильне зазначення адміністративного проступку не може вважатись опискою. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно постанови серії ЕНА №2726813 від 31 липня 2024 року, винесеної поліцейським Відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Андросовим Д.М., 31 липня 2024 року о 22:17:18 год. у м. Южноукраїнську Миколаївської області по вул. Спортивній 3, водій керував транспортним засобом номерний знак якого не був освітлений в темну пору доби, чим порушив п.2.9.в. ПДР - Керування водієм ТЗ з номерним знаком, що належить цьому засобу. Особою, щодо якої розглядається справа у даній постанові вказано ОСОБА_1 ; транспортний засіб INFINITI FX 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У пункті 7 вказано, що до постанові додається відео з ПВР 1113031965723 (а.с. 22). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи в задоволені позову, дійшов висновку, що правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, дійсно мало місце, оскільки даний факт об`єктивно підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, у діях позивача вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 та 2 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Положеннями ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як випливає з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Зі змісту ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України). Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі ПДР) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 2.9. в) водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною 1 статті 121-3 КУпАП встановлено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Отже, керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості є порушенням ПДР та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Згідно інформації з відеозаписів наданих до суду відповідачем в системі «Електронний суд», 31 липня 2024 року о 22:14 год. працівниками поліції було зупинено транспортний засіб INFINITI FX 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номерний знак якого неосвітлений в темну пору доби. В подальшому встановлено особу водія даного транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_1 . В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на відеозаписі при ввімкненому аварійному сигналі транспортного засобу INFINITI FX 35, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що номерний знак даного транспортного засобу неосвітлений в темну пору доби. Дата та час відеозапису співпадає з датою та часом, зазначеними у постанові ЕНА №2726813 від 31 липня 2024 року. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що факт порушення позивачем вимог п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху підтверджено. Колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржувані постанові було вірно вказано пункт ПДР, вимоги якого було порушено позивачем, а також норму КУпАП, на підставі якої він підлягав притягненню до адміністративної відповідальності. Зважаючи на викладене, зазначення у постанові «керування транспортним засобом номерний знак якого не був освітлений в темну пору доби та з номерним знаком, що не належить цьому засобу» не впливає на правильність кваліфікації адміністративного правопорушення, а отже не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. Що стосується посилань апелянта на те, що відповідачем не доведено умислу у вчинені правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням ( проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Вина основна й обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку. Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов`язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків. Виходячи з аналізу вище зазначених норм, колегія суддів зауважує, що до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП може бути притягнута особа, яка вчинила правопорушення як умисно, так і з необережності, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. Крім того, доводи апелянта, що судом не надано правової оцінки порушенню порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки жодними доказами вказані твердження не обґрунтовані, а відповідачем надано докази на підтвердження дотримання відповідачем порядку притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу апелянта, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 12.12.2024 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька