Постанова 4851 № 545/3929/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 р. Справа № 545/3929/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Зуб Т.О.) від 10.02.2025 року (повний текст складений 12.02.2025 року) по справі № 545/3929/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд: - визнати протиправними дії і скасувати постанову, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти батальйону Управління Патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Степановим Д.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 535887 від 28.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.126 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - справу про адміністративне правопорушення на транспорті про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - закрити. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10.02.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він не керував транспортним засобом, працівник поліції дійсно підійшов до нього, коли він разом з іншими пасажирами автомобіля стояв біля транспортного засобу. На той момент автомобіль був припаркований, близько 10 хвилин. Позивач працівнику поліції пояснив, що автомобілем він не керував, за кермом знаходилася його дружина, в якої при собі був реєстраційний документ на транспортний засіб. Оскільки належні та допустимі докази того, що позивач керував автомобілем - відсутні, відповідно і з цих підстав позивач вважає, що його не повинні були притягувати до адміністративної відповідальності. Крім того позивач вказує, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи, а саме не надано відеозапису, на якому зафіксовано або знаходження позивача за кермом під час його руху, або хоча б знаходження на місці водія. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечив та просив відмовити. Вказує, що до відзиву на адміністративний позов відповідачем додано диск з відеозаписами нагрудних камер поліцейських з фіксацією подій від 28.07.2025 року, а також пояснення ОСОБА_2 , які додавались до протоколу про адміністративне правопорушення , складено відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того зазначає, що з відеозапису export-xc1xq 469258 о 20:03:17 на запитання інспектора "куди їхали в такому стані?" ОСОБА_1 відповів "на паркінг, дружина піднялась нагору". Також відео export-xc1xq 469258 підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач та відповідач повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Позивач також повідомлявся про дату, час і місце розгляду на електронну адресу, яка вказана ним в апеляційній скарзі. Відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду, про що свідчать довідки про доставку електронних документів в підсистемі "Електронний суд". Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.07.2024 року поліцейським взводу 1 роти 1 БЧПП в Полтавській області сержантом поліції Степановим Д.М. складено постанову серії БАД № 535887, у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП за порушення п.2.1 "б" Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до постанови серії БАД № 535887 від 28.07.2024, 28.07.2024 року о 19 год. 55 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Santa FE реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Геннадія Біліченка 29 В, с. Щербані, Полтавський район, Полтавської області не мав при собі реєстраційного документа на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 "б" ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення. Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами та наданим відеозаписом, у діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови БАД № 535887 від 28.07.2024 відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі. Положеннями частини першої статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено перелік фактичних обставин, за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п.1); якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу (п.2), якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення (п.3). Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 3 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до пункту 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, порушення водієм Правил дорожнього руху. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до частини 1статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За визначенням норми пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. В силу приписів статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як встановлено статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. З системного аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право працівників поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відповідно до п. 2.1 "б" ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Оцінюючи надані відповідачем докази, апеляційний суд встановив, що в п. 7 спірної постанови зазначено, що до постанови додається відео з БК 469258. /а.с. 6/ Апелянт стверджує, що 28.07.2025 він не керував транспортним засобом. Вказує, що його винна у скоєнні вказаних правопорушень не доведена. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд звертає увагу, що твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом спростовується матеріалами справи та наявними у справі доказами. З відеозапису export-xc1xq 469258 вбачається, що поліцейські прибувши за викликом підійшли до автомобіля Hyundai Santa FE реєстраційний номер НОМЕР_1 біля якого стояв ОСОБА_1 , на запитання інспектора "куди їхали в такому стані?" ОСОБА_1 повідомив "на паркінг" (20:03:17). В подальшому дійсно, ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом. Стосовно твердження апелянта про те, що на момент прибуття патрульної поліції його автомобіль був припаркований, колегія суддів зазначає, що з відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що автомобіль Hyundai Santa FE реєстраційний номер НОМЕР_1 був зупинений посеред дороги, а не припаркований, як про це вказує позивач. Крім того, в матеріалах справи наявна копія пояснень громадянина ОСОБА_2 , які останній надав під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Hyundai Santa FE реєстраційний номер НОМЕР_1 28.07.2024. /а.с.34/ Надані докази в сукупності не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.02.2025 по справі № 545/3929/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складений 29.05.2025 року.