Постанова 4854 № 483/151/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 483/151/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Зуєвої Л.Є., Кравця О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року, прийняте у складі суду судді Рак Л.М. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Жоржа Артура Руслановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Миколаївській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року із адміністративним позовом до поліцейського 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Жоржа Артура Руслановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3698296 від 23 січня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в оскаржуваному рішенні вказано, що позивач сам визнає факт вчинення ним адміністративного правопорушення, однак це не відповідає дійсності. Апелянт вказує, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто питання щодо порушення відповідачем статей 268, 279 КУпАП. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно розтлумачив норми матеріального права передбачені статтями 251, 283 КУпАП, відповідно судом першої інстанції не враховано, що при винесенні постанови не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях були ознаки правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, при цьому постанова не містить доказів вчинення адміністративного правопорушення. Представник відповідача надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з постанови серії ЕАН № 3698296, винесеної поліцейським 2 роти 2 батальйону управління патрульної поліції у Миколаївській області Жоржем А.Р., 23 січня 2021 року о 09 год. 54 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FORD Fusion» номерний знак НОМЕР_1 , рухався вулицею Адмірала Макарова в м. Миколаєві та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.6 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 6-7). Не погоджуючись із правомірністю зазначеної постанови серії ЕАН № 3698296, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, відеозаписом, доданим до відзиву, на якому зафіксовано, як сам позивач визнає факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 та 2 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Положеннями ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як випливає з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Зі змісту ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України). При цьому, нормами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів. Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Суд першої інстанції на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови посилається та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, яким підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17. Щодо посилань суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 колегія суддів зауважує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Водночас, колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, що вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, оскільки сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може виступати доказом вчинення особою такого правопорушення. Колегія суддів звертає уваги на висновки Верховного Суду у межах справи №177/525/17, викладені у постанові від 08.07.2020 року, згідно яких навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Інших доказів, які б свідчили про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він був притягнутий до відповідальності, зокрема пояснень свідків, матеріали справи не містять. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснений даний відеозапис. Оскільки відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕАН № 3698296 від 23 січня 2021 року, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 286, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року задовольнити. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Жоржа Артура Руслановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3698296 від 23 січня 2021 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: Л. Є. Зуєва Суддя: О. О. Кравець