Постанова 4813 № 515/662/23

Номер провадження: 22-ц/813/2111/24 Справа № 515/662/23 Головуючий у першій інстанції Зубова О.С. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Кокарєв Андрій Павлович на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року у цивільній справі на скаргою ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), старший державний виконавець Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинська Марія Вікторівна на рішення, дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 27870190, встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною више скаргою, у якій просила: - поновити їй пропущений процесуальний строк на звернення до суду, оскільки постанову про закриття виконавчого провадження отримано 13 квітня 2023 року; - визнати неправомірними постанову старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинської М.В. від 19 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 27870190 та рішення щодо винесення цієї постанови; - зобов`язати Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника, скасувати вказану постанову від 19 серпня 2022 року; - визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинської М.В. щодо безпідставного врахування на підтвердження сплати заборгованості по аліментам квитанцій (або їх копій), банківської виписки на загальну суму 66319,15 грн; - зобов`язати орган виконавчої служби скасувати розрахунки заборгованості зі сплати аліментів у період з 22 вересня 2010 року по 31 грудня 2021 року, з 01 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року та скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам, визначивши сукупний розмір непогашеної боржником заборгованості за аліментами у період з 22 вересня 2010 року по 11 лютого 2022 року - 66 316,15 грн, що підлягає індексації з врахуванням вимог чинного законодавства. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що в провадженні Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував на виконанні виконавчий лист №2-835, виданий 17 лютого 2011 року Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 300,00 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2010 року (ВП № 27870190). 19 серпня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 27870190 на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із зміною розміру стягуваних аліментів із твердої грошової суми 300 грн на 1/4 частку згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 березня 2022 року та стягненням аліментів у повному обсязі станом на 12 лютого 2022 року. Заявниця вважає, що вказана постанова органу виконавчої служби та дії державного виконавця є неправомірними, оскільки рішення суду у справі №2-835 від 18 листопада 2009 року є чинним, не скасоване, та підлягає виконанню у період з 22 вересня 2010 року по 11 лютого 2022 року (набрання законної сили рішенням суду про зміну способу стягнення аліментів), а виконавчий лист мав бути повернутий після завершення виконання. Боржник має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-835, оскільки розмір аліментів державним виконавцем розраховувався без здійснення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі. Крім того, державним виконавцем безпідставно були враховані у рахунок погашення заборгованості по аліментам грошові кошти відповідно до квитанцій, частина з яких є не читаємими, на інших не читаються сплачені суми, а частина не містить призначення платежу, не перевірено відомості щодо відправника та отримання стягувачкою вказаних коштів. Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 27870190 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кокарєв А.П. посилаючись на обставини якими обґрунтовується скарга, вказує, що суд дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні її вимог з наведених в оскаржуваній частині ухвали підстав, при цьому неправильно застосував норми матеріального права, та порушив норми процесуального права, тому скаржниця просить скасувати ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області у справі №515/662/23 від 26 липня 2023 року в частині залишення без задоволення вимог її скарги на рішення, дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 27870190 та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі. Скаржниця також зазначила, що безпідставним та таким, що зводиться до припущень є висновок суду про відсутність між нею та боржником будь-яких інших фінансових взаємовідносин окрім сплати аліментів, в той час, як між нею та боржником була усна домовленість про участь останнього у додаткових та інших витратах на дитину. 07 вересня 2024 року на електрону пошту апеляційного суду від Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому виконавча служба зазначила, що згідно із Законом № 2475-VUI від 03 липня 2018 року, який набув чинності з 28 серпня 2018 року Державним виконавцем з 01 вересня 2018 року по 11 лютого 2022 року обчислювався розмір аліментів у відповідності до вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, а саме у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідно до вимог виконавчого документа сума аліментів була менша ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Попри неодноразові заяви та запити, направлені до Відділу про надання копій з матеріалів виконавчого провадження, довідки розрахунки зі сплати аліментів стягувачкою не оскаржувались. Окрім того, оскільки сплата аліментів при визначеному новому розмірі проводиться з дня набрання рішення законної сили ( п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,1 материнства та стягнення аліментів») тобто з 12 лютого 2022 року, то попереднє рішення з примусового виконання виконавчого листа № 2-835 від 17 лютого 2011 року припиняється, а отже зазначена підстава завершення виконавчого провадження є правильною. 15 вересня 2023 року на електрону пошту апеляційного суду скаржниця направила відповідь на відзив, у якому наполягаючи на доводах та вимогах своєї апеляційної скарги просила відхилити заперечення на неї, викладені Третім відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ніц А.С., через систему Електронний суд завернувся до суду із заявою про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони скаржника. Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до суду не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним нормам ухвала суду в оскаржуваній частині не відповідає. Відмовляючи у задоволенні скарги у вказаній вище частині, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у справі обставини свідчать про відсутність між боржником та стягувачем будь-яких інших фінансових взаємовідносин, тому враховуючи сплачені боржником суми, дати їх сплати, і систематичність, дійшов висновку, що здійснені платежі є саме аліментами, а право боржника на врахування сплачених за ними коштів не може бути порушене через відсутність вказівки цільового призначення у квитанції. Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, з огляду на таке. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, на примусовому виконанні Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 27870190 з виконання виконавчого листа №2-835, виданого 17 лютого 2011 року Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (зміна прізвища на Тройно за укладення шлюбу з гр. ОСОБА_5 20 лютого 2015 року) аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2010 року до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Сауляк І.В. від 22 липня 2011 року відкрито виконавче провадження №27870190. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 березня 2022 року у справі № 515/29/22 змінено розмір аліментів, визначений рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 листопада 2009 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 січня 2022 року, до досягнення ним повноліття. Рішення набрало законної сили 12 квітня 2022 року. Відповідно до постанови від 19 серпня 2022 року старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Бачинської М.В., виконавче провадження №27870190 закінчено на підставі п.5 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із скасуванням рішення і зміни розміру стягуваних аліментів із твердої грошової суми 300 грн на 1/4 частку; аліменти стягнуто у повному обсязі станом на 12 лютого 2022 року. Згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів з 22 вересня 2010 року по 31 грудня 2021 року та з 01 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року, проведеними старшим державним виконавцем Бачинською М.В., заборгованість по аліментам ОСОБА_2 становить 0,00грн. У скарзі заявниця порушує питання про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо безпідставного врахування на підтвердження сплати заборгованості по аліментам квитанцій (або їх копій), банківської виписки на загальну суму 66319,15 грн, зобов`язання скасувати розрахунки заборгованості зі сплати аліментів у період з 22 вересня 2010 року по 31 грудня 2021 року, з 01 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року та скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам, визначивши сукупний розмір непогашеної боржником заборгованості за аліментами у період з 22 вересня 2010 року по 11 лютого 2022 року - 66 316,15 грн. Пунктами 7, 9 ч.1 ст.9 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: - закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. -фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Також, відповідно до пунктів 9, 10 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом. Колегія суддів, вважає слушними доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказані вище квитанції у яких не зазначено призначення платежу, отримувача коштів та відправника, помилково враховані, як докази на підтвердження сплати боржником аліментів за вказаним вище рішенням суду, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, з матеріалів справи убачається, що на підтвердження розміру самостійно сплачених на рахунок стягувачки аліментів ОСОБА_2 надав державному виконавцю квитанції та платіжні доручення за період 2010-2022 років, водночас більшу частину з них колегія суддів, погоджуючись із доводами апеляційної скарги, вважає неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми доказами, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, оскільки у переважній кількості вказані квитанції, що враховані державним виконавцем у графі призначення платежу не містять зазначення про перерахування грошових коштів як аліментів (т.1 а.с.178-188, 190-191,203), натомість у квитанціях від 15 листопада 2010 року №22, від 08 лютого 2011 року №10, від 27 вересня 2012 року №41 та від 17 грудня 2010 року № 9 у такій графі зазначено про перерахування коштів як допомоги родичів, при цьому відправником цих коштів за останньою квитанцією є особа, яка не є стороною виконавчого провадження - ОСОБА_7 (т.1. а.с.175-177,181). Окремо, колегія суддів звертає увагу, що зінших наданих ОСОБА_2 копії квитанцій ( т.1 а.с. 183,185-189,191 ) не є можливим встановити призначення платежу, платника, отримувача, а також суми, при цьому апеляційний суд зауважує, що у деяких з них містяться дописи ручкою, а саме, зазначено розмір сплаченої суми. Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним врахування державним виконавцем платежів по аліментах, що підтверджуються квитанціями від 16 квітня 2021 року, 19 червня 2021 року, від 22 травня 2018 року, 05 липня 2018 року, від 11 лютого 2019 року, від 27 липня 2022 року (т.1. а.с.97,184,188,189,212), оскільки зміст таких дозволяє встановити необхідну інформацію про їх платника, отримувача, призначення та дату їх проведення. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відсутність між боржником та стягувачем будь-яких інших фінансових взаємовідносин, колегія суддів зауважує, що участь батька дитини у її утриманні не обмежується сплатою аліментів на її утримання, за рішенням суду. Зокрема, ч.1 ст. 185 СК України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, згідно частини 2 вказаної статті розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається за рішенням суду лише в разі спору. Тобто участь того з батьків з кого присуджено стягнення аліментів на дитину у додаткових витратах на неї у добровільному порядку чинним законодавством не виключена. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно того, що кошти, які перераховувались ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 не могли бути нічим іншим, окрім аліментів. Зважаючи на викладене, співпоставивши нараховані виконавцем суми заборгованості та надані боржником квитанції, які колегією суддів прийняті як належні докази сплати аліментів, апеляційний суд не погоджується із визначеною ОСОБА_1 сумою, безпідставно врахованою виконавцем, згідно наданих ОСОБА_2 квитанцій, та виснує про безпідставність врахування державним виконавцем на підтвердження сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 27870190 від 22 липня 2011 року квитанцій та банківської виписки на загальну суму 60 816,15 грн. Колегія суддів також вважає слушними посилання скаржниці стосовно протиправності не проведення державним виконавцем індексації розміру аліментів, нарахованих ОСОБА_2 . Так, згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів, що містяться у справі складених державним виконавцем Бачинською М.В., заборгованість щомісячно з 22 вересня 2010 року по 11 лютого 2022 року розраховувалася без здійснення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі. Частина друга статті 184 СК України (в редакції станом на період нарахування аліментів) передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до ст. ст. 1, 2, 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягає розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Відповідно до частини ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Пунктом 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 1078 (далі - Порядок) встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі за №6-113цс13 розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Відхиляючи викладені у відзиві на апеляційну скаргу зауваження державного виконавця про відсутність підстав для проведення індексації аліментів після набрання чинності новою редакцією ч.1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, колегія суддів звертає увагу на таке. До 12 червня 2016 року в Україні діяв Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 91 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII). У ч. 1 ст. 2 цього Закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився. Законом України від 17 травня 2016 р. №1368-VIII Пpo внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, який набрав законної сили 12 червня 2016 року, до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" внесені зміни, згідно з якими індексації підлягають аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі. Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-113цс13 висловив позицію про те, що незважаючи на відсутність спеціального закону щодо індексації аліментів, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону №1282-XII). Згідно з ст. 3 цього ж Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток, з 01 січня 2016 року 103 відсотки. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078). Згідно з п. 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідно до п. п. 6 п. 6 Порядку №1078 індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Згідно з п. 10-4 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 року №1368-VIII Прo внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів. Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (п. 13 Порядку №1078). Дійсно, Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року внесено зміни до ч.1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", а саме визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Проте, підвищення підвищення мінімального гарантованого розміру аліментів новою не свідчить не є самостійною підставою, яка звільняє виконавця від обов`язку проведення індексації, оскільки вирішальним для прийняття рішення про наявність підстав для нарахування суми індексації є порівняння розміру підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 . Водночас, з матеріалів ВП № 27870190 не вбачається проведення виконавцем відповідних розрахунків, не наведено ним таких і протягом судового розгляду скарги ОСОБА_1 . Отже, враховуючи положення п.п. 7, 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.2 ст. 184 СК України, не проведення державним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі та безпідставне врахування частини з наданих боржником квитанції призвели до хибного розрахунку заборгованості по аліментах, передчасного висновку виконавця про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та прийняття рішення з наступним винесенням постанови від 19 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 27870190. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду в оскаржуваній частині скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , з вказаних вище підстав. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Кокарєв Андрій Павлович задовольнити частково. Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 , на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 27870190 задовольнити частково. Визнати неправомірними постанову старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинської Марії Вікторівни від 19 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 27870190 та рішення старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинської Марії Вікторівни щодо винесення цієї постанови. Зобов`язати Третій державний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 34983389, в особі начальника, скасувати постанову старшого державного виконавця Бачинської М.В. від 19 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 27870190 від 22 липня 2011 року з виконання виконавчого листа № 2-835, виданого 17 лютого 2011 Татарбунарським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 грн щомісячно, починаючи з 22 вересня 2010 року. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бачинської Марії Вікторівни щодо врахування на підтвердження сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 27870190 від 22 липня 2011 року квитанцій (або їх копій) на загальну суму 60 816,15 грн. Зобов`язати Третій державний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 34983389 в особі начальника, скасувати розрахунки заборгованості зі сплати аліментів у період з 22 вересня 2010 року по 31 грудня 2021 року у період з 01 грудня 2021 по 11 лютого 2022 року, складені у виконавчому провадженні № 27870190 від 22 липня 2011 року. Зобов`язати Третій державний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 34983389, в особі начальника, скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 27870190 від 22 липня 2011 року,що підлягає індексації, з врахуванням вимог чинного законодавства. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький М.В. Назарова