Постанова 4821 № 690/240/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1808/23Головуючий по 1 інстанції Справа № 690/240/21 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 . Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В. секретар Матюха В.І. учасники справи: скаржник ОСОБА_2 ; стягувач ОСОБА_3 ; суб`єкт оскарження головні державні виконавці Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяна Василівна та ОСОБА_4 ; особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Чехонадський Андрій Олексійович; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року у справі за скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича на дії, бездіяльність та рішення головних державних виконавців Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в с т а н о в и в: 17.08.2023 представником ОСОБА_2 адвокатом Чехонадським А.О., через підсистему «Електронний суд», в порядку ст. 447 ЦПК України, подано скаргу за змістом якої скаржник просив: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язані зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д за виконавчим листом № 690/240/21; - зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду; - визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна Сергія Адамовича у виконавчому провадженні № 65998485, що виразилась у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.04.2023 року; - визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2023 року про арешт коштів, винесену головним державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуном Сергієм Адамовичем у виконавчому провадженні № 65998485. Вказана скарга мотивована тим, що головними державними виконавцями Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуном С.А. та ОСОБА_5 , які здійснюють примусове виконання виконавчого листа Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.07.2021 року № 690/240/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.06.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в межах виконавчого провадження № 65998485, допущено суттєві порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, станом на 21.04.2023 року боржник не мав заборгованості зі сплати аліментів, однак головним державним виконавцем Крикуном С.А. у порушення вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів від 21.04.2023 року, про наявність якої представник боржника дізнався лише 09.08.2023 року, не обчислено наявність заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на вказану дату, що свідчить про незаконність постанови про арешт коштів від 21.04.2023 року, яка підлягає скасуванню. У подальшому, 31.08.2023 року адвокатом Чехонадським А.О. через підсистему «Електронний суд» для спільного розгляду з вищевказаною скаргою подано додаткову скаргу в порядку ст. 447 ЦПК України, за змістом якої скаржник просив: - визнати дії головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язані зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 18.08.2023 року № 31521 за виконавчим листом № 690/240/21, неправомірними; - зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна Сергія Адамовича у виконавчому провадженні № 65998485, що виразилась у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача із виконавчим листом для примусового виконання, неправомірною. Також 13.09.2023 року адвокатом Чехонадським А.О. для спільного розгляду із зазначеними вище скаргами подано ще одну додаткову скаргу в порядку ст. 447 ЦПК України, за змістом якої скаржник просив: - визнати дії головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язані зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21, неправомірними; - зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду. Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року скарги адвоката Чехонадського А.О., представника боржника Ізотова В.В., задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна Сергія Адамовича, що виразилась в необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.04.2023 року. Закрито провадження в справі в частині оскарження постанови від 21.04.2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 65998485. У задоволені скарг в інших частинах відмовлено. Суд першої інстанції, врахувавши, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять імперативної вимоги щодо невідкладного здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в день надходження виконавчого документа від стягувача, дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги представника боржника в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна С.А. у виконавчому провадженні № 65998485, що виразилась у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача із виконавчим листом для примусового виконання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язаних зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д (станом на 30.06.2023 року) та від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) за виконавчим листом № 690/240/21, не підлягає до задоволення, оскільки на час розгляду справи такі розрахунки вже не є актуальними. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язаних зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21, а також зобов`язанні головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду, суд першої інстанції виходив із правильності проведеного розрахунку з урахуванням наявних матеріалів виконавчого провадження та доводів представника боржника, та відповідно відмовив в задоволенні скарги в цій частині. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про арешт коштів від 21.04.2023 року, як акт індивідуальної дії вже вичерпала свою дію, оскільки станом на час звернення представника боржника зі скаргою до суду предмет скарги, а саме постанова про накладення арешту на кошти вже не мала юридичної сили, а тому, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, закрив провадження в справі в цій частині в зв`язку з відсутністю предмету спору. Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна С.А. у виконавчому провадженні № 65998485, що виразилась у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.04.2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що не обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів та не визначення співвідношення такого розміру заборгованості з сумою місячного платежу, перед винесенням постанови про накладення арешту на майно боржника свідчить про бездіяльність головного державного виконавця Крикуна С.А., яка суперечить засадам здійснення виконавчого провадження, тобто є протиправною. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Чехонадський А.О. подав апеляційну скаргу та просить ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги та закриття провадження у справі скасувати, прийняти нову постанову, якою скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського А.О. в частині відмови у задоволенні скарги та закриття провадження у справі задовольнити. В решті ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що невиконання державним виконавцем Крикуном С.А. передбаченого законом обов`язку щомісяця, з дати надходження виконавчого документа від стягувача, обчислювати розмір заборгованості за аліментами, позбавило боржника права на оскарження розрахунку такої заборгованості ще у період 2021-2022 років. Скаржник стверджує, що ані законом України «Про виконавче провадження», ані іншими актами законодавства України не передбачена втрата чинності розрахунку зі сплати аліментів у зв`язку із прийняттям виконавцем нового розрахунку, датованого пізніше, як і не передбачена «актуальність» чи «не актуальність» (за формулюваннями місцевого суду) попередніх таких розрахунків. Вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 25 січня 2023 року у справі 707/999/21, від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21, помилково поклав в основу своїх висновків те, що з перелічених в оскаржуваному рішенні платіжних документів не вбачається, що кошти боржником витрачалися на сплату аліментів, оскільки відсутнє відповідне призначення платежу. Звертає увагу на те, що визначаючи заборгованість по аліментах за листопад 2022 року з урахуванням додаткової винагороди, виплаченої ОСОБА_2 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, державний виконавець діяла всупереч вимогам законодавства. Зазначає, що та обставина, що на момент розгляду скарги, арешт з коштів боржника знято, не усуває протиправності такого арешту на дату його винесення. Крім того, ані Закон України «Про виконавче провадження», ані Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, не передбачає у разі прийняття виконавцем рішення про зняття арешту з коштів правового наслідку у вигляді скасування раніше прийнятого рішення про арешт коштів. Відзив на апеляційну скаргу від стягувача ОСОБА_3 та державних виконавців ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Сторони повідомлялись належним чином про дату, час та місце судового засідання. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 від 31.08.2023, у якій остання просила скаргу розглядати без її участі. Крім того, 21 грудня 2023 року на електронну пошту Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що вона не буде присутня під час розгляду апеляційної скарги, оскільки немає часу їхати в м. Черкаси. Заслухавши представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського А.О., який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Приймаючи до уваги, що скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги та закриття провадження у справі, та прийняти постанову, якою скаргу представника боржника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського А.О. в частині відмови у задоволенні скарги та закриття провадження у справі задовольнити, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції саме у відповідній частині. Ухвала Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. При розгляді справи встановлено, що в провадженні Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 65998485, відкрите 06.07.2021 року, з примусового виконання виконавчого листа Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.07.2021 року № 690/240/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.06.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавчі та процесуальні дії у даному виконавчому провадженні здійснювали головні державні виконавці вищевказаного територіального відділу державної виконавчої служби Крикун С.А. та Музиченко Т.В., дії, бездіяльність та рішення яких оскаржується представником боржника. Статтею 447 ЦПК України, яка регламентує право на звернення зі скаргою до суду визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Пунктом а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її права або свободи. Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, крім іншого, у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Колегія суддів при вирішенні цієї справи враховує й таке. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять імперативної вимоги щодо невідкладного здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів безпосередньо в день надходження виконавчого документа від стягувача, оскільки такий розрахунок, у відповідності до змісту положень розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (зі змінами) має проводитись після здійснення заходів для отримання інформації про доходи боржника за певний період та на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Судом першої інстанції правильно враховано, що стороною скаржника не надано до суду відомостей про те, що боржником ОСОБА_2 упродовж періоду часу з червня 2021 року по червень 2022 року оскаржувалась бездіяльність державного виконавця щодо необчислення жодного разу розміру заборгованості зі сплати аліментів, чим позбавлено право оскаржити такий розрахунок, та не спростовано доводи головного державного виконавця Крикуна С.А., що після відкриття 06.07.2021 року виконавчого провадження № 65998485. Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам та здійснено виклик боржника, який з`явився за викликом, надав довідку про його фактичні доходи, після чого зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, про що безпосередньо повідомлено ОСОБА_2 , а також роз`яснено порядок та строки сплати аліментів на депозитний рахунок відділу ДВС. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги представника боржника про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна С.А. у виконавчому провадженні № 65998485, що виразилась у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача із виконавчим листом для примусового виконання. Стосовно закриття судом першої інстанції провадження в справі в частині оскарження постанови від 21.04.2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 65998485, колегія суддів вказує наступне. Як передбачено частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Так, у запереченні на скаргу від 13.09.2023, що надійшли від державних виконавців Музиченко Т.В. та ОСОБА_4 , зокрема зазначено, що станом на 21.04.2023, державний виконавець з об`єктивних, незалежних від нього причин, дійшов помилкового висновку, що станом на 21.04.2023 у боржника наявна заборгованість по сплаті аліментів у сумі, що більша за суму відповідних платежів за три календарних місяці, та, що на момент подачі скарги до суду арешт коштів з рахунків боржника знято. Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що оскаржувана постанова про арешт коштів була скасована у порядку, передбаченому абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», як така, що суперечить вимогам закону. Колегія суддів зазначає, що та обставина, що на момент розгляду скарги арешт з коштів боржника знято, не усуває протиправності такого арешту на дату його винесення, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій частині з підстав відсутності предмету спору. Таким чином, оскільки станом на 21.04.2023 ОСОБА_2 не мав заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, постанова від 21.04.2023 року про арешт коштів, яка винесена головним державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуном С.А. у виконавчому провадженні № 65998485, є протиправною та підлягає скасуванню. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Суд першої інстанції, під час розгляду скарг представника боржника врахував, що головним державним виконавцем Музиченко Т.В. 04.09.2023 року складено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 65998485, відповідно до якого станом на 01.08.2023 року сукупний розмір заборгованості становить 27602,14 грн., в якому частково враховано доводи представника скаржника, а також виправлено допущені описки. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до висновку, що скарга адвоката Чехонадського А.О., представника боржника ОСОБА_2 , в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язаних зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д (станом на 30.06.2023 року) та від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) за виконавчим листом № 690/240/21, не підлягає до задоволення, оскільки на час розгляду справи такі розрахунки вже не є актуальними, оскільки вищевказані довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів є недійсними відповідно до абз. 2 ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», та головним державним виконавцем Музиченко Т.В. визнано факт допущених помилок та описок при їх складенні, які в подальшому виправлено, шляхом складення 04.09.2023 року нового розрахунку заборгованості станом на 01.08.2023 року. За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для поновлення судом прав боржника у виконавчому провадженні, з підстав неналежного складення головним державним виконавцем розрахунків заборгованості, які вже не є актуальними. Колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що обрахунок щомісячної заборгованості зі сплати аліментів дійсний тільки протягом одного місяця, оскільки така заборгованість обраховується державним виконавцем щомісячно та піддається корегуванню відповідно до надісланих документів, що підтверджують розмір оплати заборгованості та чергового платежу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розрахунки заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д (станом на 30.06.2023 року) та від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) вже не є актуальними, однак колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що за обставин неактуальності відповідних розрахунків відсутні підстави для поновлення судом прав боржника у виконавчому провадженні, оскільки суд повинен надати оцінку діям чи бездіяльності державного виконавця при складанні розрахунків заборгованості, навіть якщо вони вже не є актуальними, та при встановленні, що такі дії або бездіяльність є неправомірними, поновити порушені права скаржника шляхом визнання відповідних дій неправомірними. Таким чином, враховуючи предмет та підстави скарги, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку твердженням та аргументам скаржника не тільки в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язаних зі складанням розрахунку заборгованості від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21, а також в частині складання розрахунків заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д (станом на 30.06.2023 року) та від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) за виконавчим листом № 690/240/21, які вже не є актуальними. Стосовно доводів щодо неврахування державним виконавцем всіх оплат, які здійснював боржник стягувачу як аліменти упродовж періоду часу з червня 2021 року по червень 2023 року, колегія суддів вказує наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 після відкриття виконавчого провадження № 65998485 декілька разів перераховувались грошові кошти на користь ОСОБА_3 , що підтверджується роздруківками платіжних інструкції АТ КБ «ПриватБанк», а саме: від 05.08.2021 року код P24AP24A1415258902C5869 на суму 1105,53 грн. з призначенням платежу «переказ власних коштів»; від 14.08.2021 року код P24AP24A1439511381С5237 на суму 200 грн., від 21.10.2021 року код P24AP24A1633006931С8187 на суму 800 грн., від 21.10.2021 року код P24AP24A1638030574СО751 на суму 700 грн., від 09.11.2021 року код P24AP24A168948674ОС3646 на суму 200 грн., від 31.01.2022 року код P24AP24A1954299292С6244 на суму 150,75 грн., від 02.03.2022 року код P24AP24A2О49997376СО291 на суму 100 грн. з призначення платежу «переказ власних коштів. на конфети». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані платежі на відміну від інших, яких переважна більшість, не містять вказівку про те, що перераховуються як аліменти чи погашення наявного боргу по аліментах, тобто є такими, що перераховані на утримання дітей. При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_2 неодноразово вказував при здійсненні подібних грошових переказів ОСОБА_3 їх призначення як «борг за АСВП 65998485», «переказ власних коштів. на аліменти». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата ОСОБА_2 вартості харчування доньки Лікерії в дошкільному навчальному закладі, що підтверджується роздруківкою платіжної інструкції АТ «ПриватБанк» від 23.06.2023 року код НОМЕР_1 на суму 175 грн. отримувачем вказано «відділ освіти Ватутінської міської ради, ОМС», призначення платежу «батьківська оплата за харчування дітей в дошкільних закладах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , група № старша, ОСОБА_9 », так і придбання ОСОБА_2 дитячих велосипедів та інших іграшок, що підтверджується копіями чеків магазину від 13.05.2023 року № ВТНК1-0000005866 на суму 5 253 грн., згідно якого, крім дитячих іграшок, також придбано дитячий велосипед вартістю 4 272 грн.; магазину «Орбіта» (дата та № нерозбірливі) про придбання дитячого велосипеду з корзинкою вартістю 4 500 грн., не може ототожнюватися зі сплатою аліментів на користь стягувача ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей. Судом першої інстанції обґрунтовано критично оцінено долучену до матеріалів справи копію чеку терміналу АТ «ПриватБанк» від 26.08.2021 на суму 1199 грн., оскільки відомості даного чеку не містять інформацію про оплату вартості будь-якого з гаджетів (зокрема розумного годинника) в магазині який його видав, а лише про поповнення мобільного на вказану суму. Колегія суддів наголошує на тому, що перерахування коштів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з призначенням платежу «переказ власних коштів. на конфети» слід розцінювати як добровільне перерахування коштів та не може свідчити про виконання ним судового рішення щодо сплати (або погашення заборгованості) аліментів. Подібний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти в грошовому еквіваленті, про що достеменно було відомо ОСОБА_2 , а отже останній, здійснюючи придбання дитячих іграшок та велосипедів, перераховуючи кошти на придбання конфет повинен був розуміти, що такі придбання не є виконання ним судового рішення про стягнення з нього аліментів в грошовій сумі. Крім того, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 25 січня 2023 року у справі 707/999/21, від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21, помилково поклав в основу своїх висновків те, що з перелічених в оскаржуваному рішенні платіжних документів не вбачається, що кошти боржником витрачалися на сплату аліментів, оскільки відсутнє відповідне призначення платежу, колегія суддів відхиляє з таких підстав. Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Водночас колегія суддів, проаналізувавши наведені скаржником постанови, дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що судом першої інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини справи щодо перерахування грошових коштів. На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що припинення шлюбних відносин між стягувачем аліментів та боржником не обмежують та не позбавляють можливості останнього проявляти свою увагу та симпатію до колишньої дружини та матері його дітей, шляхом перерахування їй грошових коштів не лише в якості аліментів на утримання спільних дітей, а й на її власні потреби, у тому числі на солодощі, в разі якщо самим платником в поодиноких випадках цільове призначення таких коштів не визначено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплата аліментів як гарантованого щомісячного платежу на утримання дітей не позбавляє можливості та права ОСОБА_2 проявляти свою увагу, любов та піклування про дітей шляхом купівлі їм за власною ініціативою, за відсутності доказів протилежного, предметів побуту, іграшок, оплати вартості їх харчування в садочку тощо. Сплата аліментів є лише одним із способів участі їх платника в утриманні неповнолітніх дітей, який гарантований законодавчо, та призначається судом у разі відсутності домовленості сторін (батьків дітей) про таку участь, що не виключає можливості платника аліментів реалізації інших способів утримання дітей та участі в їх розвитку і вихованні, на власний розсуд, поза визначеним судом розміром аліментів, однак не може підмінятися ними. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині, а стосуються переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Щодо висновку суду першої інстанції, що доводи представника боржника щодо незаконного визначення розмірі доходу ОСОБА_2 за листопад 2022 року в сумі 45107,39 грн. є безпідставними, колегія суддів вказує наступне. Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Разом з тим, постановою КМУ № 122 від 16 лютого 2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Аналізуючи вказані норми права, колегія суддів вважає, що додаткові виплати проводяться тільки в період дії воєнного стану, тобто мають тимчасовий характер. Постановою КМУ від 11.11.2022 року № 1263, яка набула чинності 16.11.2022 року, внесено зміни до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146, доповнивши його після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану». Відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (у редакції, яка діяла до 16.11.2022 року), зокрема п.п 2 п.1 утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати. При цьому, п. 8 цієї ж постанови (у редакції, яка діяла до 16.11.2022 року) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Колегія суддів зазначає, що державним виконавцем при здійсненні розрахунків заборгованості від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) та від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21 вищезазначене враховано не було. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 01 березня 2022 року по 03 грудня 2022 року № 76 від 12 травня 2023 року, яка видана ОСОБА_2 , останній у листопаді 2022 року отримав виплати в розмірі 44512,50 грн. Згідно розрахункового листа ОСОБА_2 у листопаді 2022 року отримав додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., яка нарахована та виплачена за жовтень 2022 року. Відповідно до довідки АТ «ПриватБанк» від 14.08.2023 грошові кошти в розмірі 29550,00 грн. та 15557,39 грн. (в тому числі і додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн.) боржник отримав з місця служби 03.11.2022 та 14.11.2022 відповідно. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем при складанні розрахунків заборгованості від 18.08.2023 року № 31521 (станом на 01.08.2023 року) та від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21 не у повній мірі дотримано вимоги чинного законодавства щодо нарахування аліментів, оскільки в розмір доходу ОСОБА_2 для визначення розміру аліментів на дітей за листопад 2022 року включено додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн., яка нарахована та виплачена за жовтень 2022 року. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а отже, слід зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В, або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 без урахування додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 за жовтень 2022 року. Крім того, матеріали справи містять відзив на апеляційну скаргу, який підписаний начальником Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталієм Поштаренком. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що головні державні виконавці Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. та ОСОБА_4 звільнені з посади, судом першої та апеляційної інстанції не залучено начальника відділу ОСОБА_10 до участі в даній справі, а тому колегія суддів доводи скаржника в цій частині визнає обґрунтованими та відповідно зазначений відзив на апеляційну скаргу до розгляду не приймає. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази визначення витрат виконавчого провадження в розмірі 69,00 грн., на наявність яких посилався виконавець та з чим необґрунтовано погодився місцевий суд, колегія суддів вказує наступне. Так, саме заявник, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи скарги та спростовуються заперечення суб`єкта оскарження проти скарги, доводиться їх достатність та переконливість. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України). При ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі пред`явлених вимог, а правом визначати предмет та підстави скарги наділений лише заявник (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Отже, суд не може вийти за межі пред`явлених вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Як вбачається зі скарг від 17.08.2023, від 31.08.2023 та від 13.09.2023 їх правовою підставою та предметом не є визначення витрат виконавчого провадження в розмірі 69,00 грн., а отже з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства такі вимоги апеляційної скарги не підлягають розгляду колегією суддів. Інших доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині в цій справі подана апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвала Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині оскарження постанови від 21.04.2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 65998485, відмови визнання дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язані зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 18.08.2023 року № 31521 та від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21 неправомірними, відмови зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, ухвала суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає до скасування із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог скарги представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського А.О. В решті ухвалу суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін. Крім того, в решті ухвала суду першої інстанції сторонами не оскаржувалася, а отже, судом апеляційної інстанції не переглядалася. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції вирішено ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 жовтня 2023 року. Крім того, за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 429,44 грн. Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (на 62,5%), за наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, із Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,40 грн. (429,44 х 62,5%). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича задовольнити частково. Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині закриття провадження в справі в частині оскарження постанови від 21.04.2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 65998485, відмови визнання дій головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485, пов`язані зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 18.08.2023 року № 31521 та від 04.09.2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21 неправомірними, відмови зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_2 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду скасувати. Прийняти в цих частинах нову постанову, якою вимоги представника ОСОБА_2 адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2023 року про арешт коштів, винесену головним державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуном Сергієм Адамовичем у виконавчому провадженні № 65998485. Визнати дії головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни у виконавчому провадженні № 65998485 щодо включення у розрахунки заборгованості по аліментах від 18.08.2023 року № 31521 та від 04.09.2023 року № 33409 в розмір доходу ОСОБА_2 для визначення розміру аліментів на дітей за листопад 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., нарахованої та виплаченої за жовтень 2022 року неправомірними. Зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяну Василівну або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 65998485 без урахування додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 за жовтень 2022 року. В решті ухвалу суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Стягнути із Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 268,40 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 28 грудня 2023 року. Судді