Постанова 4801 № 127/1862/19

Справа № 127/1862/19 Провадження № 22-ц/801/1336/2021 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 рокуСправа № 127/1862/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: Головуючого: Матківської М.В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Безрученко Н. Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер Віти Валеріївни, за участю стягувача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій щодо складання розрахунку заборгованості з аліментів та зобов`язання розрахувати заборгованість із сплати аліментів, Ухвалу постановила суддя Венгрин О. О. Ухвалу постановлено об 11.44 год в м. Вінниці Повний текст ухвали складено 20 квітня 2021 року, встановив: 02 жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер Віти Валеріївни, за участю стягувача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій щодо складання розрахунку заборгованості з аліментів та зобов`язання розрахувати заборгованість із сплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2019 року, яке набрало законної сили (справа № 127/1862/19), стягнено з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 07 вересня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/1862/19 головним державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ Фішер В. В. складено розрахунок заборгованості по аліментах, згідно якого ОСОБА_1 нарахована заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2 за період з 21 січня 2019 року по 01 серпня 2020 року в сумі 52 205,70 грн. на підставі довідки від 19 серпня 2020 року і заяви стягувача, згідно якої станом на 27 травня 2020 року в рахунок сплати аліментів вона отримала 61 769,00 грн. Проте, згідно наданих ним державному виконавцю квитанцій, за період з січня 2019 року по серпень 2020 року він сплатив в рахунок аліментів суму 94 137,03 грн. Дані квитанції державним виконавцем враховані не були, що призвело до необґрунтованого збільшення суми боргу в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом № 127/1862/19. При цьому зазначив, що згідно квитанцій за період з січня 2019 року по січень 2020 року на суму 58 137,03 грн. оплата здійснювалася ним через мобільний додаток АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому відсутня функція введення даних про призначення платежу. Також за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року ним сплачені аліменти в сумі 36 000,00 грн. згідно квитанцій, в яких у графі призначення платежу зазначено: аліменти на утримання ОСОБА_3 , у графі одержувач: ОСОБА_2 . Крім того, згідно довідки про заробітну плату № 161 від 19 серпня 2020 року із його заробітної плати додатково в рахунок сплати аліментів стягнуто грошові кошти в розмірі 11 838,22 грн., які державним виконавцем також не враховані при складенні розрахунку заборгованості. Таким чином з нього стягнено в рахунок сплати аліментів грошові кошти в сумі 105 975,25 грн., проте державним виконавцем не враховано вказану суму під час складення розрахунку заборгованості по аліментах. Тому заявник-боржник просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер Віти Валеріївни зі складання розрахунку заборгованості по аліментах від 07 вересня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/1862/19; скасувати розрахунок заборгованості по аліментах, складений 07 вересня 2020 року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер Віти Валеріївни при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/1862/19, згідно якого встановлена заборгованість по аліментах ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 серпня 2020 року у розмірі 52 205,70 грн. та зобов`язати державного виконавця скласти новий розрахунок з урахуванням наданих боржником квитанцій за період з січня 2019 року по липень 2020 року на суму 94 137,03 грн. і з урахуванням довідки про заробітну плату № 161 від 19 серпня 2020 року, згідно якої в рахунок сплати аліментів стягнуто грошові кошти в розмірі 11 838,22 грн., загалом на суму 105 975,25 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року скаргу задоволено частково. Визнано дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В. В. в частині не зарахування платежів боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 25 січня 2019 року в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом № 127/1862/19, неправомірними. Зобов`язано головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В. В. зарахувати платежі боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 25 січня 2019 року (згідно наданих ним платіжних документів) в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом № 127/1862/19. В решті скарги у задоволенні відмовлено. В апеляційній скарзі Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить скасувати ухвалу суду і постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що не погоджується із мотивами викладеними в судовому рішенні і вважає його таким, що порушує права відділу, порушує Конвенцію щодо захисту дитинства, порушує будь-які встановлені процесуальним законодавством вимоги, що ставляться до обґрунтованості рішень та правил доказування. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не звернув увагу на те, що державний виконавець зарахував суму сплати коштів, яка підтверджувалася стягувачем (а саме заявою стягувача про примусове виконання рішення від 27 травня 2020 року, відповідно до якої стягувач зазначив, що боржником до відкриття виконавчого провадження було сплачено 61 769,00 грн., що було зараховано державним виконавцем при проведенні розрахунку заборгованості від 07 вересня 2020 року як оплату. Боржник у своїй скарзі на дії державного виконавця посилається на багато фактів, які не несуть ніякого підтвердження, тобто суперечать статті 81 ЦПК України. Боржник не надав доказів на підтвердження факту існування перерахування коштів на картку стягувача і те, що картка належить саме стягувачу. Такі твердження боржника не повинні братися судом до уваги. Державний виконавець правильно не врахував квитанцій, які були надані боржником, оскільки вони не містять жодних реквізитів отримувача коштів, а лише номер картки отримувача та в наданих квитанціях не завжди співпадають цифри картки. Також судом першої інстанції не враховано, що вказана в скарзі ОСОБА_1 сума 52 205,70 грн. є меншою за суму, яку зазначила стягувач як про отриману нею суму, тобто боржник бажає одночасно зарахувати незрозумілі квитанції, які дублюються і платежі повторюються, та боржник бажає ухилитися від виконання своїх батьківських обов`язків. Боржник і стягувач відзив на апеляційну скаргу не подали. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Другий Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслав листа про розгляд справи у відсутність його представника на підставі наявних матеріалів; просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2019 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 140-141). 26 травня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у справі № 127/1862/2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно по 1/4 частці усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 59). За заявою стягувача ОСОБА_2 від 27 травня 2020 року про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пращуком В. В. 29 травня 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62200062 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 (а. с. 60, 61). За заявою боржника ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року (а. с. 67-70) головний державний виконавець Центрального відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліновська Ю. М. 27 липня 2020 року винесла постанову про передачу виконавчого провадження, за якою виконавчий лист № 127/1862/19, виданий 26 травня 2020 року, передала на виконання до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 71, 72). 14 серпня 2020 року старший державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар О. В. виніс постанову про прийняття виконавчого документа - виконавчого листа № 127/1862/19, виданого 26 травня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області (а. с. 73). Згідно довідки № 161 від 19 серпня 2020 року, виданої Прокуратурою Одеської області, із заробітної плати ОСОБА_1 утримано аліменти лише у січні 2020 року в розмірі 11 838,22 грн. (а. с. 30). Згідно копій дублікатів квитанцій і платіжних доручень ОСОБА_1 сплатив кошти за призначенням: аліменти на утримання ОСОБА_3 , отримувач - ОСОБА_2 на загальну суму 36 000,00 грн. ( а. с. 31-36). Із копій квитанцій за період з 25 січня 2019 року по 05 січня 2020 року вбачається, що платником є ОСОБА_1 , отримувач коштів не зазначений, сплачена сума - 56 437,03 грн. (а. с. 8-29). Із пояснень стягувача ОСОБА_2 встановлено, що вона отримувала всі ці кошти, проте не сприймала їх як аліментні платежі. Головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В. В. здійснила розрахунок заборгованості по аліментам, яким встановила заборгованість по аліментам ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, станом на 01 серпня 2020 року у сумі 52 205,70 грн. за період з 21 січня 2019 року по 01 серпня 2020 року (а. с. 79) та направила розрахунок боржнику (а. с. 79 на звороті). Головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В. В. 14 вересня 2020 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника і направила її для виконання та для відому (а. с. 81, 82). Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що кошти, які боржник ОСОБА_1 періодично надсилав стягувачу ОСОБА_2 з 25 січня 2019 року в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом № 127/1862/19, мають бути зараховані в рахунок аліментних платежів незалежно від того, як ці кошти сприймала стягувач ОСОБА_2 , врахувавши при цьому також і ту обставину, що вона в січні 2019 року звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду. По даній справі заявник, який є боржником по виконавчому провадженню, звернувся в суд із скаргою на неправомірні дії державного виконавця, оскаржуючи складений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам від 07 вересня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/1862/19. Заявник вважає неправомірним не включення державним виконавцем до розрахунку заборгованості всіх перерахованих ним сум на користь стягувача ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до статі 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), за правилами якої заборгованість визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (частина 1). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір між сторонами виконавчого провадження щодо розміру заборгованості за аліментами вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Отже, якщо між сторонами виконавчого провадження (стягувачем і боржником) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. По даній справі такого спору не вбачається. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів визначаються розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року та зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України № 489/20802 від 02 квітня 2012 року, згідно якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1). Відповідно до пункту 4 зазначеної Інструкції виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: -звіту про здійснені відрахування та виплати; -квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; -заяв та (або) розписок стягувача; -інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; -інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Встановивши, що перерахунок боржником ОСОБА_1 та отриманих стягувачем ОСОБА_2 коштів за період з 25 січня 2019 року здійснено боржником в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом № 127/1862/19, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 . Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на висновок суду першої інстанції та є безпідставними, оскільки вони спростовані наведеним та вимогами законодавства, що регулюють вирішення спорів щодо заборгованості, згідно яких: спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»); розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України); спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (пункт 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року та зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України № 489/20802 від 02 квітня 2012 року). Із матеріалів справи не вбачається існування такого спору між сторонами виконавчого провадження - стягувачем та боржником, щодо визначення розміру заборгованості із сплати аліментів. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин