Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/2978/19

Справа № 149/2978/19 Провадження № 22-ц/801/453/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В. Доповідач:Марчук В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 рокуСправа № 149/2978/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючої: Марчук B.C., суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В. секретар : Богацька А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 149/2978/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №52948255 від 12.11.2019 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Олійника І.В., дата складання повного тексту ухвали 20.12.2019 року, - в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №52948255 від 12.11.2019 року. Скарга мотивована тим, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вказане рішення суду було змінене рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. У решті рішення суду залишене без змін. Постановою головного державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Бойченко С.В. від 24.11.2016 року, відкрите виконавче провадження ВП № 52948255 в ході якого, за період з вересня 2016 року до лютого 2017 року, суми аліментів нараховувались у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), що не відповідає рішенню апеляційного суду. 11.10.2019 року заявник звернувся до ДВС з листом про перерахунок заборгованості, однак, замість відповіді - 18.11.2019 року підприємством ТОВ "Емерон", на якому працює ОСОБА_1 , отримано вимогу виконавця та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 52948255 від 12.11.2019 року, з яких вбачається нарахування заборгованості в розмірі 12898,57 грн. за період з вересня 2016 року до лютого 2017 року. Заявник вважає вказані дії Головного державного виконавця Бойченко С.В. такими, що порушують його конституційні права та суперечать рішенню апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року у справі №149/2319/16-ц. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойченко С.В.; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52948255 від 12.11.2019 року Деснянського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.12.2019 року у задоволенні скарги відмовлено через неправильність способу захисту. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права. Вимоги апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправомірно дійшов висновку про те, що між сторонами виконавчого провадження виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження, оскільки скаржник вказував у своїй скарзі на незгоду саме з розрахунком заборгованості державного виконавця, в якому не враховано зміну Апеляційним судом Вінницької області розміру стягуваних аліментів з 1/4 на 1/5 частки заробітку (доходу) боржника, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги належні та допустимі докази, надані до скарги, а саме: копія рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року; копія рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року; копія Вимоги виконавця вихідний номер №52948255 від 12.11.2019 року; копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП№52948255 від 12.11.2019 року; копія Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2019 року; копія заяви про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів від 08.10.2019 року. З урахуванням зазначеного, скаржник просить суд скасувати ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.12.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову ВП№52948255 від 12.11.2019 року Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Згідно частин першої п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним правовим вимогам не відповідає. Так, в ході розгляду справи встановлені наступні обставини. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року (копія на а.с. 5-7) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішене питання про судові витрати. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущене до негайного виконання. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року, яке набрало законної сили 06.03.2017 року (копія на а.с. 8-11), рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року змінене в частині розміру стягуваних аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/5 частки його заробітку (доходу), але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення сином повноліття. В решті рішення залишене без змін. 11.10.2019 року ОСОБА_1 на адресу Деснянського районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві надіслано заяву про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якої останній просив здійснити перерахунок сум сплачених аліментів відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року (а.с. 18-21). Вимогою державного виконавця від 12.11.2019 № 52948255 підтверджено, що в провадженні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 52948255 від 24.11.2016 з примусового виконання вищевказаних судових рішень. Постановою головного державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Бойченко С.В. від 12.11.2019 року, звернене стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 (копія на а.с. 14-15). Дана постанова, разом із вимогою та розрахунком заборгованості, надіслана державним виконавцем на адресу ТОВ "Емерсон", де працює ОСОБА_1 (а.с. 12-13). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2019, станом на 01.09.2019 року загальний розмір заборгованості в даному виконавчому провадженні становить 12898,57 грн. В період з вересня 2016 року до лютого 2017 року включно розмір стягуваних аліментів нараховувався у розмірі 1/4 частки доходів (заробітку), а з березня 2017 року та в подальшому у розмірі 1/5 частки (а.с. 16). Далі суд посилається на ст. ст. 1, 3, 18, 68-71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року ( в послідуючому Закон №1404); ст. 195 СК України та вважає, що оскільки в обгрунтування скарги заявник ОСОБА_1 не погоджується з розрахунком заборгованості від 12.09.2019 року, який проведений державним виконавцем, в той час, як стягувач ОСОБА_1 вважає розрахунок правильним, тим самим, між сторонами виконавчого провадження ( стягувач і боржник) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, передбаченої процесуальним законом. Проте, такий висновок суперечить обставинам справи, з огляду на наступне. Як видно з поданої ОСОБА_1 скарги на а\с1-3, заявник оскаржує не розрахунок заборгованості по аліментах , а дії Головного державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бойченко С.В., які полягають у тому, що замість відповіді на лист заявника від 11.10.2019 року про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на адресу Деснянського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, на підприємство ТОВ «Емерсон» у м. Києві по пров. Куренівському, 12, у якому працює заявник, надійшли: Вимога виконавця за вих.№52948255 від 12.11.2019 року та Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №52948255 від 12.11.2019 року, з яких вбачається нарахування Головним державним виконавцем Бойченко С.В. за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року заборгованості у розмірі 12898,57 грн. На думку заявника, вказані дії Головного державного виконавця Бойченко С.В. порушують його конституційні права та суперечать рішенню Апеляційного суду Вінницької області у справі № 149/2319/16-ц від 06.03.2017 року в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1\5 частки заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, якою і керувався заявник у своїй скарзі, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Отже, оскаржуються дії Головного державного виконавця Бойченко С.В., а не розрахунок заборгованості за аліментами. При цьому, заявник на надав доказів, чим підтверджуються обставини, що зазначені документи були направлені на підприємство ТОВ «Емерсон» у м. Києві по пров. Куренівському, 12, у якому працює заявник, замість відповіді на його лист від 11.10.2019 року про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. Сама Вимога виконавця №52948255 від 12.11.2019 року, як і Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника ВП №52948255 від 12.11.2019 року, ніяким чином не вказують на те, що вони пов`язані з листом заявника від 11.10.2019 року про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. У них зазначено, що у провадженні Деснянського РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження №52948255 від 24.11.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №149/2319/16-ц, виданого 03.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , і що вказані документи направлені за місцем роботи боржника з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення . (а/с12-15). За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закон № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч.ч. 1, 3 ст. 71 Закону № 1404). Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ст. 68 Закону №1404). Відповідно до ст. ст. 1, 18 Закону № 1404 державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо виконання судового рішення. У свою чергу ст. 68 Закону № 1404 дає право державному виконавцю за наявності заборгованості приймати постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. З огляду на вказані встановлені обставини, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними. Щодо вимоги про визнання незаконною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52948255 від 12.11.2019 року Деснянського РВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, то заявник такої Постанови не надав, що підтверджується матеріалами справи та самою скаргою, у Додатках до якої, вказана Постанова не значиться. (а\с3). Більше того, у скарзі відсутнє обгрунтування для визнання незаконною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№52948255. Отже і ця вимога до задоволення не підлягає. Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Таким чином, ухвала суду першої інстанції, як постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; за невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи; з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця з інших підстав. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №52948255 від 12.11.2019 року, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча суддя: В.С. Марчук Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун