Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/2974/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/127/24 Справа № 695/2974/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Ушакова К. М. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2024 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Побиванця Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 30 липня 2023 року о 15.58 год. по вул. Богодухівська 58 в м. Золотоноша Черкаської області, керував автомобілем «CITROEN С4» номерні знаки НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР). В апеляційній скарзі, яка подана 29 січня 2024 року, захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження посилався на те, що копію оскаржуваної постанови була отримана 25 січня 2024 року. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та прийняті до уваги судом першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи. Приводить версію подій, за якою ОСОБА_1 30 липня 2023 року керував автомобілем CITROEN С4» номерні знаки НОМЕР_1 та приїхав до свого знайомого ОСОБА_2 , де в гаражі мали ремонтувати автомобіль. Під час ремонту ОСОБА_1 вжив пляшку пива, тому попросив ОСОБА_2 , який не вживав спиртні напої, відвезли його та ОСОБА_3 на його автомобілі. У подальшому на місці зупинки цього автомобіля до них під`їхали працівники поліції та почали вказувати про нібито вчинення правопорушення. Після чого працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння на місці чи в лікувальному закладі. Проте той відмовився, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом. Під час перегляду відеофайлу з бодікамер, вбачається, що на відеозапису не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 неодноразово вказував працівникам поліції проте що він не керував транспортним засобом та пропонував відібрати пояснення у тверезого водія ОСОБА_2 . Проте поліцейські вказували , що в них є нібито докази факту керування, але їх ні на місці складення протоколу так і судове засідання надано не було. З цього приводу вказує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про надходження інформація про можливе керування ОСОБА_4 автомобілем у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. В обґрунтування апеляційних вказує про порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки справа була розглянута без участі останнього, за відсутності даних про отримання тим повідомлення суду про день та час розгляду справи в суді. Апеляційна скарга захисником Побиванцем Ю.В. на постанову судді від19 січня 2024 року подана 29 січня 2024 року, цебто в межах 10-ти денного строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, отже відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді. Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Побиванця Ю.В., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення збіжні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею не було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 309346 від 30 липня 2023 року. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Утім зазначені у протоколі обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції доказами. Відповідно до п. 27 постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу. Щодо встановлення обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «CITROEN С4» номерні знаки НОМЕР_1 слід зважити на таке. У протокол про адміністративне правопорушення вказано, що події, зазначені у ньому фіксувались на бодікамеру №

077. Разом з тим, з цього відеозапису випливає, що він розпочався з моменту з`ясування патрульними поліції обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом за повідомленням невстановленої особи. У той же час, ОСОБА_1 заперечував, що він керував «CITROEN С4» номерні знаки НОМЕР_1 , повідомивши, що цим автомобілем керувала інша особа, котра була поруч з ним. Слід зауважити, що з апеляційної скарги вбачається, що цієї особою є ОСОБА_2 , який не заперечував, що саме він керував вказаним транспортним засобом. Утім особа, уповноважена на складання протокол про адміністративне правопорушення, про цього свідка у протоколі в порушення ч.ч. 1, 2 ст. 256 КУпАП не зазначив, пояснення від нього не відібрав. Окремі слід зауважити, що патрульний поліцейський на заперечення ОСОБА_1 обставин керування ним транспортним засобом, повідомив про наявність доказів: заяви особи, відеозапису з відеореєстратора, що підтверджують, що саме ОСОБА_1 здійснював дії по керування транспортним засобом. Проте наведені докази до справи на виконання вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративну правопорушення, не буди зібрані та не долучені до матеріалів справи. Заразом суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення послався на зміст наведеного відеозапису та письмові пояснення ОСОБА_1 . З фактичних даних цих доказів випливає, що попри позицію ОСОБА_1 , що той не керував транспортним засобом, в своїх письмових поясненнях той власноручно вказав, що ним 30 липня 2023 року було здійснено розвертання автомобіля на зупинці в присутності тверезого водія, під час розвертання автомобіля під`їхала поліція і звинуватили в керування транспортним засобом. Далі у цих поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що він не керував транспортним засобом і не перебував за кермом під час зупинки. Також з відеозапису з бодікамери поліцейського, тривалістю 1 година, ОСОБА_1 заперечував що керував транспортним засобом, відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, повідомивши, що не є водієм. Затим після початку складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, особа, яка не перебуває в полі зору бодікамери, можливо ОСОБА_1 , вказує, що розвернувся на одному місці. З письмових поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 30 липня 2023 року випливає, що вони не були очевидцями керування ОСОБА_1 транспортним засобом, засвідчивши відмову того від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30 липня 2023 року та довідка начальника Золотоніського РВП ГУНП Черкаській області не містить фактичних даних, на основі яких можливо встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, єдиним та вирішальним доказом, який встановлює порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП є його пояснення, що надані ним поліцейському, котрі той висловив вже після початку складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (справа «Лучанінова проти України»). Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції. Стаття 63 Конституції України визначає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе. Пунктом 1та підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції зазначено таке: кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. З фактичних даних, що містяться у відеозаписах з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції помітно, що до отримання вказаних пояснень ОСОБА_1 його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП не було роз`яснено. За таких обставин суперечливі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення, не може слугувати доказом вчинення цього правопорушення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу. У цьому випадку розгляд суддею справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вплинув на висновок судді про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цій справі є розумний сумнів стосовно встановлених судом першої інстанції обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що передувало складанню протоколу про адміністративне правопорушення. Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. На підставі наявних доказів слідує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки за обставин складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був водієм транспортного засобу, що виключає наявність в його діях складу вказаного правопорушення. З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Побиванця Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук