Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/855/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/855/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гайдаш В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області при розгляді звернення позивача від 22.08.2022 року; - зобов`язати Черкаське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області надати позивачу відповідь про результат розгляду його звернення від 22.08.2022 року; - стягнути з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області суму в розмірі 2 684 грн., моральної шкоди на користь позивача, завдану суб`єктом владних повноважень в наслідок вчиненої протиправної бездіяльності при розгляді звернення позивача від 22.08.2022 року; - зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 серпня 2022 року позивач повторно звернувся на «лінію 102» з приводу самоуправства ОСОБА_2 , та погрози на адресу позивача, однак станом на 08.02.2023 позивачу невідомо про результат розгляду його звернення від 22.08.2022, тому вважає, що суб`єкт владних повноважень своєю протиправною бездіяльністю завдав йому моральної шкоди в розрахунку за кожну неправомірну бездіяльність при не розгляді його звернення від 22.08.2022, що складає у сумі 2 684 грн. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначає, що за результатами перевірки звернення позивача, йому листом від 02.09.2022 №4818/46-2022 надана повна та обґрунтована відповідь, яка надіслана позивачу поштовим зв`язком. Крім того, вказано, що аналіз підстав позову вказує на те, що позивач звертався із заявою про злочин, які мають бути розглянуті за правилами кримінально-процесуального закону. Вказав, що заява про вчинення злочину не може бути розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки під час визначення норм Закону, необхідних до застосування при розгляду заяві особи має враховуватись зміст та характер звернення, у зв`язку із чим вказано, що заявлені вимоги не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо ненаправлення ОСОБА_1 рішення за наслідками розгляду його звернення від 22.08.2022 (вх. №41620 від 22.08.2022). Зобов`язано Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області направити у встановленому законодавством України порядку ОСОБА_1 рішення за наслідками розгляду його звернення від 22.08.2022 (вх. №41620 від 22.08.2022). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що наявні беззаперечні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся на «лінію 102» з приводу самоуправства ОСОБА_2 , та погрози на адресу позивача від ОСОБА_2 . Відповідачем звернення отримано 22 серпня 2022 року, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.08.2022 та копією пояснення, які були відібрані інспектором СРПП ВПД№1 (м. Черкаси) Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Бобухом В.Ю. Проте, до цього часу позивачу невідомо про результат розгляду звернення від 22.08.2022. Зі змісту талону-повідомлення від 27.01.2023 №41620 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію судом встановлено: « 22.08.2022 о 09:58 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.08.2022 о 09:57 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив, що голова комісії не виїжджає на складання адміністративного акту по зверненню заявника. Вимагає приїзду поліції. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел: НОМЕР_1 ». Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання відповідачем відповіді позивачу. При цьому наголошено, що об`єктивних доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди суду не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, саме в цій частині судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Разом з тим, позивач має довести факт заподіяння йому моральної шкоди. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17. Колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваною бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. При цьому, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 23.02.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна