Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2525/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2831/22 Справа № 214/2525/21 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - інспектор взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Пузиня Ріта Сергіївна про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - інспектор взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Пузиня Р.С. про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 19 грудня 2020 року поліцейським полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 139490 відносно нього, відповідно до якого 19 грудня 2020 року о 22 год. 00 хв. біля буд. 23 по вул. Тополина в Центрально-Міському районі нібито він - ОСОБА_1 , керував транспортним засобом та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Однак, дана обставина є надуманою та неправдивою, оскільки він навіть не керував даним транспортним засобом. Відповідно до протоколу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виступали свідками. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було встановлено, що долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки зміст письмових пояснень обох свідків не містить відомостей щодо суті вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп`яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи була така особа відсторонена від керування транспортним засобом. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп`яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, і таким чином перевірити обґрунтованість вимог інспекторів поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп`яніння, від якого останній відмовився. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було встановлено, що пояснення свідків відібрані на виготовлених бланках, в яких заздалегідь було сформульовано та надруковано зміст пояснень із обставинами вчинення адміністративного правопорушення. Наведені факти свідчать про неналежність і недопустимість письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, але й оформлені в такий спосіб, який викликає сумніви в достовірності вказаних пояснень і об`єктивності та повноті дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності. 16 березня 2021 року суддею Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області була винесена постанова, якою провадження відносно ОСОБА_1 було закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Під час розгляду даної справи позивач отримав душевні страждання та хвилювання, оскільки відповідачі по справі дали неправдиві покази та ці покази були зафіксовані в протоколі. Крім того, його звинуватили, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, однак судом було доведено його невинуватість та спростовано дану обставину. Неправдиві покази по відношенню до нього завдали йому чималих страждань, хвилювань та нервів, оскільки санкція статті передбачала покарання у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. Моральна шкода спричинена негативними наслідками висунутого проти нього обвинувачення, оскільки розгляд справи відбувався в період чотири місяці і весь час він перебував в напруженому стані, оскільки був ризик визнання його винним та він боявся, що його позбавлять права керування транспортним засобом, оскільки свідки давали неправдиві, надумані покази. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. та витрати, понесені ним на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення № 216/77/21, яка розглядалася в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; витрати на правову допомогу, понесені ним для подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації в розмірі 8000 грн; моральну шкоду в розмірі 8000 грн. та витрати на сплату судового збору за подання даного позову, що разом становить 24000 грн. Спростувати поширення неправдивої інформації відповідачами, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - інспектор взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Пузиня Р.С. про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гореліков М.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями частин першої третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У справі встановлено, 19 грудня 2020 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 139490 з приводу того, що він 19 грудня 2020 року о 22.00 годині в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по вул. Тополина біля буд. 23 керував транспортним засобом Skoda Fabia Elegance державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає дійсності. Водієві запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі КЗ КПНД ДОР або на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній відмовився в присутності двох свідків. Права особі зачитано та роз`яснено на бодікамеру АЕ 00180. Так своїми діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КупАП (а.с.10). Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.140-142). Із вказаної постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року вбачається, з досліджених матеріалів справи встановлено, що долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки зміст письмових пояснень обох свідків не містить відомостей щодо суті вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп`яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи була така особа відсторонена від керування транспортним засобом. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп`яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, і таким чином перевірити обґрунтованість вимог інспекторів поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп`яніння, від якого останній відмовився. Пояснення свідків відібрані на виготовлених бланках, в яких заздалегідь було сформульовано та надруковано зміст пояснень із обставинами вчинення адміністративного правопорушення. Наведені факти свідчать про неналежність і недопустимість письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але й оформлені в такий спосіб, який викликає сумніви в достовірності вказаних пояснень і об`єктивності та повноті дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності. Також суд приймає до уваги, що відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису з боді-камери інспекторів патрульної поліції в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia номерний знак НОМЕР_1 . Однак матеріалами справи не було підтверджено, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом. У судовому засіданні не було встановлено об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачами було розповсюджено відносно нього недостовірну інформацію, безпідставно викликано поліцію та, як наслідок він змушений був захищати свої права в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Слід зазначити, складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 притягувалися до відповідальності за надання ними неправдивих пояснень, як свідків у адміністративній справі матеріали справи не містять. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про спростування відповідачами недостовірної інформації слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно принципу, закладеного у ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно ст. ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. В силу ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом встановлено, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висловили свою думку щодо можливого перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, які були висловлені у письмових поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 139490. Висловлювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо можливого перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння є їх оціночним судженнями, які не можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, навіть якщо такі судження є хибними, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Факт того, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не є підставою для визнання інформації недостовірною. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - інспектор взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Пузиня Р.С. про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації. Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог, наявність правових підстав задоволення позовних вимог позивача є необгрунтованими. Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова