Постанова Київський апеляційний суд № 760/9956/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/2502/2024 Справа № 760/9956/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою представником Ясинецьким Олегом Анатолійовичем , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ішуніної Л.М. в м. Київ 17 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7000 грн. щомісяця, починаючи з 03 серпня 2022 року і до досягнення ним повноліття. Стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 7000 грн. щомісяця, починаючи з 03 серпня 2022 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покласти на відповідача судові витрати. Позов мотивувала тим, що 22 січня 2021 року уклала з відповідачем шлюб, позов про розірвання якого на даний час перебуває в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва. Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач тривалий час проживала разом з дитиною за різними адресами, після вторгнення рф на територію України виїхала до Іспанії, де на даний час проживає, дитина знаходиться на її утриманні. Відповідач жодним чином не допомагає матеріально утримувати сина, який потребує коштів на продукти харчування, ліки, одяг та інші речі, що забезпечить безперешкодний процес навчання та розвиток і ріст дитини. Вказувала, що відповідач працює фотографом, на його ім`я відкрите ФОП « ОСОБА_1 », діяльність за КВЕД - 74.20 діяльність в сфері фотографії, відповідач займається своєю діяльністю через соціальну мережу Instagram, його послуги коштують 2000 грн. за 1 годину, що підтверджується відповідними переписками з клієнтами. Відповідач має свій бізнес, отримує значний дохід, який перевищує 100000 грн. щомісяця, отже має змогу надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини і на утримання позивача до досягнення їх сином трьох років. Відповідач має депозитні рахунки в АТ «Ідея Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Державний ощадний банк України». Відповідач працездатний, отримує щомісячний дохід, має задовільний стан здоров`я, відтак спроможний надавати допомогу сину та його матері до досягнення дитиною трьохрічного віку. За ним зареєстровано право власності на автомобіль, приблизною ціною 16000 доларів США, він несе витрати на оренду нежитлового приміщення перед ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» в розмірі 12120 грн. щомісяця, що також доводить розмір його доходів. Однак відповідач не сплачує аліменти добровільно та відмовляється надавати допомогу. Позивач на даний час не має можливості працювати, оскільки дитині лише 1 рік 4 місяці і вона доглядає за дитиною. За таких обставин вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини 7000 грн. щомісячно та на утримання позивача до досягнення дитиною трьохрічного віку в розмірі 7000 грн. щомісячно, що є необхідним та достатнім розміром для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідатиме засадам справедливості, добросовісності і розумності, а також дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини та її гармонійного розвитку. Повідомляла, що нею понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн., що зумовлено небажанням відповідача в добровільному порядку відновити порушені права позивача, що змусило її звернутися до суду. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з 03 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісяця, починаючи з 03 серпня 2022 року і до досягнення дитиною трьох років, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 565,67 грн., на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 645 грн., в решті позову відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Позивач ОСОБА_2 в особі представника Ясинецького О.А. , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідачеві на праві власності належить трикімнатна квартира, автомобіль, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 по 4 квартали 2022 року вбачається, що відповідачем отримано 10320 грн. фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів, відомості про будь-який інший дохід відсутні. З виписки за вказаним номером карти за період з 13 січня 2022 року по 13 липня 2022 року вбачається, що надходжень було на суму 196293,17 грн., баланс на кінець періоду 80632,89 грн. Крім того, відповідачем були відкриті депозитні рахунки у АТ КБ «ПриватБанк», однак станом на 15 квітня 2023 року залишок на двох з них відсутній, а на третьому становить 358,40 грн. В період з березня 2021 року по листопад 2021 року відповідач орендував нежитлове приміщення у ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок», вартість щомісячної орендної плати за яке становила 11360 грн. Відповідач працює фотографом для підтвердження та спростування доводів відповідача, нею надаються копії фотознімків з месенджеру Instagram. Відповідач отримує дохід на розрахунковий рахунок, що підтверджується смс листуванням у месенджері Instagram, таким чином, суд може дослідити скріншоти повідомлень з телефону в даному месенджері та фотознімки, з яких вбачається, що відповідач має значний дохід. Вказувала, що обставини, які наводить відповідач в своєму відзиві, в розумінні норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду не є істотними та достатніми, не можуть слугувати самостійною підставою для визначення розміру аліментів. Матеріали справи не містять виписок з банківських карт, які б підтверджували дохід відповідача в воєнний та довоєнний час. Відповідач працездатний, працює, отримує щомісячний дохід, має задовільний стан здоров`я, будь-яких належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану матеріали справи не містять. Вказувала, що аналіз положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Наголошувала, що періодами дохід відповідача є нерегулярним та мінливим, відстежити його доходи в повному обсязі є неможливим, тому просила суд призначити аліменти на утримання дитини та позивача в твердій грошовій сумі. Нагадувала, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом з матір`ю, позивач не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що є його обов`язком відповідно до ст. 84 СК України. Повідомляла, що їй довелось доводити, яке матеріальне становище має відповідач, в зв`язку з чим їй довелось нести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28000 грн. в суді першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 , також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив змінити рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року, стягнувши з ОСОБА_1 на утримання сина аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно з подальшою індексацією грошової суми, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_2 - аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду. Апеляційну скаргу мотивував тим, що визнає позов частково, в обґрунтування своїх заперечень він зазначив, що з березня 2022 року вони з дружиною проживають окремо, оскільки після вторгнення рф на територію України дружина з сином виїхала до Іспанії, де проживає на сьогоднішній день. До війни він займався підприємницькою діяльністю, працював фотографом і його отримуваних доходів було достатньо для задоволення потреб та утримання сім`ї, після введення в Україні воєнного стану потреба у його послугах фотографа відпала, йому стало не в змозі займатися діяльністю в цій сфері, а отже він був вимушений в липні 2022 року завершити підприємницьку діяльність. З цього часу він ніде не працює і ніяких доходів не має. Його вкрай нерегулярних та малих заробітків вистачає лише на їжу та предмети першої необхідності. Щоб якось прожити, він був вимушений продати належний йому автомобіль. За виручені кошти він продовжував утримувати свою сім`ю, направляючи аліменти на утримання дружини та дитини по 2600 грн. кожному. Аліменти він перераховував на картковий рахунок позивача по серпень 2022 року. Тоді ж йому стало відомо, що позивач не збирається повертатися до сім`ї на територію України, а також вона до суду подала позови спочатку про розлучення, а згодом в серпні 2022 року про стягнення аліментів. В судовому засіданні судом було встановлено, що відповідачеві на праві власності належить трикімнатна квартира та автомобіль, 2008 року випуску. З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2022 рік вбачається, що відповідачем було отримано 10320 грн. від Фонду соціального захисту інвалідів, відомості про будь-який інший дохід відсутні. Із скріншотів переписки в соціальній мережі Instagram суд встановив, що відповідач здійснював діяльність у сфері фотографії, за яку отримував дохід. Зокрема, з картки АТ КБ «ПриватБанк», номер якої надається фотостудією для розрахунку, суд встановив надходження на суму 196293,17 грн., які було визначено, як дохід відповідача. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 орендував нежитлове приміщення, вартість орендної плати за яке щомісяця складала 11360,16 грн. Вказував, що свідченням матеріального становища платника податків є розмір його доходів, витрат, активів тощо. Суд неправильно надав оцінку обставинам належності відповідачу квартири і автомобіля, зокрема не взяв до уваги, що вказане майно було придбане ним до шлюбу та до народження дитини. Крім того, квартира є єдиним житлом відповідача, яку він використовує для проживання і доходів вона йому не приносить. Що стосується автомобіля, то з огляду на цей автомобіль і його вік, а також те, що використовувався він виключно як засіб пересування, він не може відображати матеріальне становище відповідача в розумінні ст. 182 СК України, до того ж з початком війни в зв`язку з погіршенням матеріального становища він був вимушений його продати. Що стосується встановлених судом розмірів доходів відповідача від підприємницької діяльності, наголошував, що за 2022 рік ОСОБА_1 було отримано лише 10320 грн. від Фонду соціального захисту інвалідів, відомості про будь-який інший дохід відсутні. В рішенні суд посилається, як на докази отримуваних відповідачем коштів, на скріншоти переписки в соціальній мережі Instagram та на виписку АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по картковому рахунку, проте з цим погодитися неможливо, оскільки в даному випадку вищезазначені докази не можуть бути належними та допустимими доказами отриманих ним доходів від підприємницької діяльності. До того ж зараховані на такий рахунок кошти не можуть вважатися доходом його власника. В даному випадку суд, вирішуючи спір, безпідставно врахував ці кошти, як дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_1 , не надав цим обставинам відповідну оцінку та не вмотивував це в рішенні, а в підсумку прийшов до помилкових висновків щодо матеріального становища відповідача. Крім того, вирішуючи спір, суд присудив аліменти на дитину в твердій грошовій сумі 5000 грн., що перевищує в 2,27 рази прожитковий мінімум на дитину відповідного віку щомісячно без урахування положення ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального рекомендованого розміру аліментів, який може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, зазначеним обставинам суд оцінку не надав і не вмотивував це в рішенні. Також, вирішуючи спір в частині стягнення аліментів на утримання матері, суд присудив йому сплачувати аліменти на її утримання в розмірі 3000 грн. щомісячно, що перевищує в 1,12 рази прожитковий мінімум для працездатних осіб, і знову в порушення ч. 4 ст. 84 СК України не вмотивував, що чоловік може надавати матеріальну допомогу саме в такому розмірі. Повідомляв, що в зв`язку з підготовкою цієї апеляційної скарги ним було понесено витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн. та витрати на судовий збір 1488,60 грн., які він просить стягнути з відповідача на свою користь. До апеляційної скарги ОСОБА_1 надано квитанцію № 2792876 від 16 листопада 2023 року про сплату 1500 грн. адвокату Солянику Д.П. за надання правничої допомоги, копію акту № 2 прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 16 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги б/н від 12 січня 2023 року про те, що адвокат надав клієнту правничу допомогу у формі вивчення матеріалів та підготовки апеляційної скарги на рішення суду від 17 жовтня 2023 року, на що затрачено 3 години часу, гонорар адвоката складає 1500 грн. Від позивача ОСОБА_2 в особі представника Ясинецького О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в якому позивач просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Посилалась на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та чинному законодавству України. Вказувала, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. У справі, що переглядається, суд першої інстанції з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню при визначенні розміру аліментів, потреб дитини даного віку, встановив, що відповідач має можливість сплачувати аліменти. Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів незадовільного матеріального становища. Він є працездатним, отримує дохід, будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану матеріали справи не містять. Вказувала, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права. Обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не є істотними та достатніми, не можуть слугувати самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Зазначала, що суд першої інстанції дослідив скріншоти повідомлень з телефону в месенджері Instagram, з яких вбачається, що відповідач має значний дохід. Вказувала, що відповідач є батьком дитини, яка мешкає разом з матір`ю, позивач не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже потребує матеріальної допомоги від відповідача, що є його обов`язком відповідно до ст. 84 СК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 5000 грн. щомісячно на утримання дитини, суд першої інстанції врахував вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, а також те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері, доказів протилежного відповідачем суду не надано, відповідач є особою працездатного віку, отримує нерегулярний дохід, має у власності квартиру і автомобіль, він зобов`язаний утримувати дитину до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні, разом з тим, позивач не надала суду доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів саме в розмірі 7000 грн. щомісяця для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в їх матеріальному утриманні, та не надала доказів матеріальної можливості відповідача сплачувати аліменти в зазначеному розмірі. Щодо стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 3000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що син перебуває на її утриманні та батько не надає матеріальної допомоги, є особою працездатного віку, і в зв`язку з вищевикладеним суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2021 року, та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9 - 10 т. 1). 06 квітня 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про тимчасовий захист для переміщених осіб в Іспанії (а. с. 17 т. 1). 12 травня 2020 року ОСОБА_1 укладено з ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» договір № 41/05-20 оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , строк дії якого продовжено додатковими угодами до 30 листопада 2021 року, розмір орендної плати погоджено в розмірі 11360,16 грн. щомісячно (а. с. 178 - 195 т. 1). За період оренди ФОП ОСОБА_1 оплачувалась орендна плата, послуги водопостачання, утримання електромереж, спожита електрична енергія, послуги інтернету (а. с. 196 - 250 т. 1, 1 - 53 т. 2). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 12 квітня 2023 року, ОСОБА_1 отримано доходи за період з 1 по 4 квартали 2022 року в розмірі 10320 грн. у вигляді суми фінансової допомоги з Фонду соціального захисту інвалідів (а. с. 158 т. 1). На а. с. 18 т. 1 знаходиться витяг з аналітичної інтернет-платформи https://vkursi.pro відносно ОСОБА_1 , зареєстрованого як фізична особа-підприємець 17 липня 2020 року, діяльність за КВЕД 74.20 «Діяльність у сфері фотографії». Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 21 липня 2022 року на адвокатський запит повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 20 липня 2022 року, за ОСОБА_1 значиться зареєстрованим автомобіль Infinitі FX50, 2008 року випуску (а. с. 20 т. 1). На а. с. 23 т. 1 знаходиться скріншот з сайту auto.ria.ua з інформацією щодо вартості транспортного засобу Infinitі, 2008 року випуску, в розмірі 16000 доларів США. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 пл. 74,7 кв.м., право власності зареєстроване 01 лютого 2019 року на підставі договору купівлі-продажу квартири (а. с. 26 т. 1). Позивачем надано копії фотознімків з месенджеру Instagram з назвою профілю користувача « ОСОБА_5 » / Искусство / Фотограф / Киев / Студия ІНФОРМАЦІЯ_3 / Девушки ІНФОРМАЦІЯ_4 / Личная ІНФОРМАЦІЯ_5, роздруківки листування з особою з профілю ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо організації студійних зйомок, в листуванні повідомлено, що директором студії є ОСОБА_1 , надано його контактний номер і номер платіжної картки для здійснення оплати НОМЕР_1 (а. с. 104 - 115 т. 1). Листом АТ «Райффайзен Банк» від 01 березня 2023 року повідомлено, що у ОСОБА_1 в період з 26 січня 2021 року по 26 липня 2022 року відкриті рахунки відсутні (а. с. 153 т. 1). Листом АТ «Ідея Банк» від 13 квітня 2023 року повідомлено, що ОСОБА_1 не має відкритих рахунків і не перебуває в договірних відносинах з АТ «Ідея Банк» (а. с. 160 т. 1). Листом АТ «Ощадбанк» від 11 квітня 2023 року повідомлено про відсутність відкритих депозитних рахунків на ім`я ОСОБА_1 (депозитний договір закритий 24 квітня 2018 року) (а. с. 175 т. 1). АТ КБ «ПриватБанк» надано виписки по рахункам ОСОБА_1 за період з 13 січня 2022 року по 13 липня 2022 року, в тому числі по картці НОМЕР_1 , на яку за вказаний період надійшло 196 293,17 грн. (а. с. 163 - 170 т. 1), та довідку про депозити клієнта станом на 15 квітня 2023 року, з залишком на рахунку 358,40 грн. (а. с. 171 т. 1). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 надано нові докази, а саме роздруківку з месенджеру Instagram. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивачем не було доведено неможливості надання нею доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання цих доказів, таким чином, апеляційний суд не може врахувати нові докази як докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Таким чином, оскільки відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину, яка проживає з матір`ю, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем. Крім того, відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з частинами першою, другою статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини дев`ятої статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. В постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 173/2312/18 викладено правовий висновок, згідно якого з урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Частиною 3 ст. 182 СК України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. У справі, що переглядається, суд першої інстанції з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню при визначенні розміру аліментів, потреб дитини даного віку, матеріального становища платника аліментів, наявність у нього нерухомого та рухомого майна (квартири і транспортного засобу) відсутність відомостей про конкретний розмір фактичного доходу відповідача, який є мінливим, проживання дитини з матір`ю, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує постійного її нагляду, встановив, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 5000 грн. щомісячно та дружини в розмірі 3000 грн. щомісячно. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не було надано доказів незадовільного матеріального становища. Відповідач є працездатним, працює фотографом, отримує дохід, будь-яких інших належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану після липня 2022 року, на що вказувалося ним у відзиві не позовну заяву та в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 по 4 квартали 2022 року, відповідачем було отримано 10320 грн. фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів, відомості про будь-який інший дохід відсутні. Разом із тим, з наявних в матеріалах справи скріншотів листування в соціальній мережі «Instagram» судом встановлено, що відповідач здійснює діяльність в сфері фотографії, за яку отримує дохід, зокрема, судом встановлено, що номер карти НОМЕР_1 , який надається фотостудією для розрахунку, належить відповідачу, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк». Судом першої інстанції правомірно враховано, що згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 13 січня 2022 року по 13 липня 2022 року на даному рахунку були надходження на суму 196293,17 грн. з балансом на кінець періоду 80632,89 грн., що свідчить про фінансову спроможність відповідача, з чого суд першої інстанції дійшов висновку про можливість сплати ОСОБА_1 аліментів в розмірі 5000 грн. на утримання дитини і 3000 грн. на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Апеляційний суд погоджується з таким розміром аліментів, що є необхідним та достатнім розміром для забезпечення гармонійного розвитку дитини і утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, відповідатиме засадам справедливості, добросовісності і розумності, а також дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини та її гармонійного розвитку. Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції, присуджуючи аліменти в даному розмірі, не вмотивував його і не врахував положення ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального рекомендованого розміру аліментів, який може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що надані позивачем скріншоти листування в соціальній мережі дійсно належать відповідачу або стосується його фотостудії, а лише заперечував отримання доходу після липня 2022 року. Разом із тим, із наданих відповідачем скріншотів листування з клієнтами фотостудії, директором/керівником якої вказано відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що станом на січень 2023 року фотостудія продовжувала здійснювати господарську діяльність, залучалися нові клієнти та отримувалися кошти. Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 212/7585/20-ц з огляду на те, що в даній справі судами розглядалася скарга платника аліментів на дії державного виконавця, і в якій Верховним Судом зроблено висновок, що державний виконавець при здійсненні розрахунку аліментів, виявивши на рахунках (рахунку) платника аліментів кошти, які перераховані останньому третіми особами, повинен встановити, чи є ці кошти доходом, якщо так, то чи належить такий вид доходу до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Натомість, у справі, що переглядається, судом першої інстанції беззаперечно встановлено і не спростовано доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що грошові перекази, отримані відповідачем на його банківський рахунок, є доходами відповідача, що узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема листуванням в соціальній мережі, в якому вказано вартість послуг фотостудії і реквізити належного ОСОБА_1 банківського рахунку. При цьому, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів на утримання дитини саме в розмірі 7000 грн. щомісяця для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в їх матеріальному утриманні, та не надано доказів матеріальної можливості відповідача сплачувати аліменти в зазначеному розмірі. При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд першої інстанції правомірно врахував, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача. Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років грошових коштів в розмірі 3000 грн. щомісячно, що є співмірним із розміром доходів відповідача за останні шість місяців, встановленим судом із доказів, наявних в матеріалах справи, і оскільки неможливості надання утримання в такому розмірі або необхідності надання його в більшому розмірі сторонами в своїх апеляційних скаргах не доведено. Апеляційний суд враховує, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_6 по суті спору зводяться до повторного викладення обставин, зазначених нею в позові, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, однак позивачем в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Апеляційний суд приймає до уваги, що при зверненні з позовом ОСОБА_6 на надала доказів конкретних витрат, які здійснюються нею на утримання дитини та на себе, а надані нею розрахунки витрат на дитину є інформацією у відкритому доступі в мережі інтернет, про що зазначено безпосередньо в позові. Заперечення відповідача в апеляційній скарзі, що належність йому квартири, яка є його єдиним житлом, та автомобіля 2008 року випуску, які придбані до шлюбу і до народження дитини, не може відображати матеріальне становище власника в розумінні ч. 1 ст. 182 СК України, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що ч. 1 ст. 182 СК України безпосередньо вказує при визначенні розміру аліментів на необхідність урахування судом наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Наведені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, та незгоди сторін з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції роз`яснено сторонам зміст ст. 192 СК України про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Оскільки судом першої інстанції задоволено позов частково, з відповідача в дохід держави судом стягнуто судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 565,67 грн., правильність таких висновків доводами апеляційних скарг не спростована. Крім того, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених обома сторонами за надання їм правничої допомоги. Так, 12 липня 2022 року адвокатом Ясинецьким О.А. та Кондратенко Г.В. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якого адвокат приймає від клієнта доручення щодо надання правничої (правової) допомоги пов`язаною з підготовкою документів до Солом`янського районного суду міста Києва за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на утримання матері дитини (до досягнення дитиною трьох років, що полягає в консультації, підготовці та подачі адвокатських запитів, підготовці та подачі позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на утримання матері дитини по досягненню дитиною трьох років, підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, підготовка та подача клопотання про витребування доказів та інші процесуальні дії, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та в порядку, визначеному цим договором (п. 2.1 договору). (а. с. 40 - 42 т. 1). Згідно з пунктом 3.1 договору за надання правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар на підставі акту надання послуг, який підписується сторонами (або їх представниками) та/або виставлених рахунків. Участь у судових засіданнях оплачується окремо 3500 грн. за кожне засідання. Відповідно до акту надання послуг від 03 серпня 2022 року, підписаного адвокатом та позивачем, ОСОБА_2 були надані наступні послуги: консультація від 12 липня 2022 року - 1 год. - 1 000 грн.; підготовка та подача адвокатських запитів (8 штук) - 6 год. 30 хв. - 6500 грн.; вивчення постанов Верховного Суду, підготовка та подача позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років - 6 год. 30 хв. - 6500 грн.; підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін - 1 год. - 1000 грн.; підготовка та подача клопотання про витребування доказів - 5000 грн.; всього: 20000 грн. (а. с. 42 т. 1). Згідно акту надання послуг від 18 січня 2023 року, підписаного ОСОБА_2 та адвокатом, позивачеві також були надані такі послуги: консультація від 18 січня 2023 року - 1 год. - 1000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив на позовну заяву - 6 год. - 1000 грн.; підготовка та подача повторного клопотання про витребування доказів - 1 год. - 1000 грн.; всього: 8000 грн. (а. с. 116 т. 1). Сплата коштів у сумі 28000 грн. підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 61 від 03 серпня 2022 року (а. с. 44 т. 1) та № 1 від 18 січня 2023 року (а. с. 117 т. 1). У свою чергу, відповідач у відзиві зазначив про те, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи, оскільки всі понесені витрати, окрім витрат на підготовку позовної заяви, яка за своїм змістом у більшості складається з правового обґрунтування, стосуються послуг, в яких не було необхідності або які не стосуються предмету даного спору, тому вважав за можливе відшкодувати витрати понесені на професійну правничу допомогу позивачем в сумі 1000 грн. (а. с. 83 - 84 т. 1). Водночас, відповідач просив стягнути з позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн. На підтвердження зазначених витрат надав договір про надання правової допомоги від 12 січня 2023 року, укладений адвокатом Соляником Д. П. та Бочкою А.А., відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яка розглядається в Солом`янському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді (пункт 1.1. договору); додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 12 січня 2023 року, відповідно до якої вартість послуги з підготовки відзиву та заперечення становить - 1500 грн.; акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 13 січня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 12 січня 2023 року, згідно з яким відповідачеві було надано правничу допомогу у формі вивчення матеріалів та підготовки відзиву по цій справі - 3 год. - 1500 грн.; квитанцію № 2792865 від 13 січня 2023 року (а. с. 85 - 87 т. 1). Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також не доведено неспівмірності таких витрат. Вважав, що витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та відповідають критеріям їх реальності та розумності (а. с. 101 - 102 т. 1). Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктами 2, 4 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. На необхідність врахування розумності розміру відшкодування судових витрат вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», у якому зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). Про пропорційність і співмірність витрат йдеться і у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, відповідно до висновку якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, визначаючи розмір відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7000 грн. а відповідача - в сумі 645 грн., суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням аліментів на дитину та на дружину до досягнення дитиною трьох років, тому адвокатом в інтересах позивача було складено відповідну позовну заяву, клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, клопотання про витребування доказів, адвокатські запити, відповідь на відзив. У свою чергу, адвокатом в інтересах відповідача було складено відзив на позовну заяву. Судом першої інстанції правомірно враховано, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо якого є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатами і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Таким чином відповідачем доведено підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зважаючи на те, що позов задоволено частково, матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, представником позивача в межах зазначеної справи подано клопотання про витребування доказів, яке дублювалось, а також було подано у вигляді заяви про забезпечення доказів, яку судом було повернуто, для підготовки якого надсилались адвокатські запити, а представником відповідача було підготовлено відзив, до якого не було долучено будь-яких доказів щодо предмета спору, враховуючи, що справа є нескладною, розглядалася в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, усталену практику, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що визначений стороною позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому зменшив розмір його відшкодування до 7000 грн. Що стосується витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач, то вони підлягали частковому задоволенню, і такі висновки суду першої інстанції відповідають пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України. Таким чином, є вірними висновки суду про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 645 грн. Відповідні висновки суду першої інстанції доводами апеляційних скарг не спростовані. З урахуванням подання відповідачем відзиву на позовну заяву, в якому він заперечував проти відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, вказуючи, що вартість наданих послуг, з урахуванням змісту позову, обсягу і характеру виконаних адвокатом робіт (послуг), має складати 1000 грн., апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги позивача, що сторона за умов дотримання процедури визначення суми судових витрат та порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі, і що суд з огляду на принципи диспозитивності і змагальності не вправі вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Керуючись ст. 7, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Ясинецьким Олегом Анатолійовичем , залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.