Постанова 4824 № 760/17927/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4470/2025 Справа № 760/17927/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Кицюк В.С. в м. Київ 17 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В серпні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 71861 грн., покласти на відповідача судові витрати. Позов мотивувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 04 червня 2023 року відбулося залиття належної їй квартири, затоплення відбулося згори, де розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу на праві власності. Комісією у складі працівників ЖЕД № 901 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» був складений акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення від 22 червня 2023 року. За змістом вказаного акту, комісією зроблено висновок, що залиття квартири виникло з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 04 червня 2023 року. При обстеженні встановлено, що в кв. АДРЕСА_1 в зону залиття потрапили: коридор - стеля 0,5 кв.м., ванна кімната - на стелі проступила вода через щілини ламінованої дошки; кімната 1 - стеля 0,2 кв.м. (водоемульсійне покриття), стіни 0,1 кв.м (шпалери), кімната 2 - стеля 1,2 кв.м. (водоемульсійне покриття), стіни 0,5 кв.м (шпалери), підлога - 1,5 кв.м. (ламінат). Згідно звіту про оцінку ринкової вартості, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , розмір матеріального збитку майна позивача від залиття квартири становить 65461 грн. За проведення оцінки позивачем сплачено 6400 грн. Добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач не погодилася. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 65461 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 978 грн. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що в порушення ст. 83, 89 ЦПК України судом не дана належна правова оцінка доказам у справі. У мотивувальній частині рішення судом детально описано розміри пошкоджень, які мали місце на стелі, стіні та підлозі квартири АДРЕСА_1 та були встановлені актом від 22 червня 2023 року, затвердженим начальником ЖЕД №

901. Однак, судовим рішенням суд стягує суму, визначену суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 у звіті про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі та майну. Визначені вказаним звітом розміри стелі, стін та підлоги, які нібито були залиті, не ґрунтуються на об`єктивних даних, встановлених комісійно актом, згадуваним вище, вони є неспівмірно завищеними та не підтверджені належним чином, а також такими, що визначені з порушенням встановленої процедури. Щодо порушень, які мали місце, вказувала, що згідно п. 2.2 Звіту, його основою є договір, укладений 05 червня 2023 року, датою огляду та оцінки є 05 червня 2023 року. При цьому до звіту не надано доказів залучення (запрошення) до огляду квартири відповідача, а також представників ЖЕД № 901, що є суттєвим порушенням. Крім того, зона залиття у звіті визначена даними: коридор - стіни, стеля, шпалери, фарба 4,9 кв.м.; кімната 8 кв.м. - стіни, стеля, підлога, шпалери, фарба, ламінат; кімната 15,9 кв.м. - стеля фарба; туалет ванна - 2,9 кв.м., стеля пластикова вагонка. При цьому має місце надто суттєва різниця з цифрами акту, згідно якого, стеля коридору постраждала в розмірі 0,5 кв.м., а у Звіті - 4,9 кв.м. загалом і додались стіни у невідомому розмірі кожна. Різниця у бік завищення у 9 разів та складає 4,4 кв.м. Пошкодження у туалеті, згідно акту - відсутні, а площа ванної кімнати, згідно технічних характеристик квартири - 2,0 кв.м., туалету - 0,8 кв.м. Наголошувала, що документи (акт від 22 червня 2023 року та Звіт) аж надто різняться своїми даними у бік невиправданого збільшення, а розмір стелі в туалеті і ванній кімнаті навіть більший, ніж у технічній характеристиці квартири, на 0,6 кв.м., що є неможливим. Пошкодження кімнат у акті визначені наступним чином: стеля 1,4 (0,2 + 1,2) кв.м., стіни 0,6 (0,1 + 0,5) кв.м., підлога 1,5 кв.м., разом 3,5 кв.м. У Звіті вказано, що пошкодження стін і підлоги складають 23,9 (8 + 15,9) кв.м., що у більш як у 6 разів перевищує дані акта. При цьому, при внесенні у Звіт відомостей про пошкодження стін, стелі, підлоги у кожному окремо взятому приміщенні, не вказано конкретні розміри пошкодження окремо - стелі, стін чи підлоги у приміщеннях, що напряму впливає і на вартість робіт (роботи на стелі дорожчі), і на вартість матеріалів (покриття різне), а загалом таке викладення не дає можливості їх об`єктивно визначити. Вказувала, що незрозумілим є розрахунок вартості ремонтних робіт, наведений у таблиці 1.9 загальною сумою 39397 грн., їх обрахунок відсутній, тобто неможливо встановити, які саме роботи мають бути проведені та їх конкретна вартість за конкретну одиницю площі, що у підсумку може скласти саме 39397 грн. Прослідкувати алгоритм визначення такої суми неможливо, її достовірність, правильність обрахунку не доведена. Щодо вартості матеріалів, то, крім розмірів збитків, які аж надто не відповідають акту від 22 червня 2023 року, вказані у Звіті відомості таблиць, крім протиріччя з актом, суперечать одне одній, не містять одиниць вимірів, їх походження чи обрахування тощо. Так, у таблиці 1.5 «Опис матеріалів, необхідних для проведення ремонтних робіт» вказано, що необхідно 8 кв.м. ламінату, в той же час, у таблиці 1.6 «Розрахунок середньоринкової вартості матеріалів» вказана ціна ламінату, однак не зазначено одиницю виміру. Інші матеріали визначені у таблиці 1.5, як упаковка, рулон, а у таблиці 1.6 одиниця їх виміру не вказана (метри, кілограми, кубічні метри, рулони, упаковки, банки тощо). Так само, незрозумілою є одиниця виміру матеріалів у таблиці 1.8 «Розрахунок вартості матеріалів». До того ж, усі одиниці виміру, крім того, що вони незрозумілі, їх значення у таблицях абсолютно не співпадають. Врешті, залишилось невідомим, яким чином розрахована вартість матеріалів, а тому рішення суду про стягнення матеріального збитку не може ґрунтуватись на даних Звіту. Вважала, що Звіт є неналежним доказом, суд жодним чином не проаналізував його дані, як до прикладу, дані акту, на ньому не може ґрунтуватись законне рішення суду. Мотиви прийняття такого доказу, як Звіт, судом не наведені. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, зазначала, що суд послався на п. 2.3.6 Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, згідно яких, в разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4) та дійшов висновку, що акт відповідає цим вимогам, не суперечить іншим матеріалам справи, що не є вірним. У відзиві на позов нею вказувалось на порушення, які мали місце при складанні акта від 22 червня 2023 року та порушення, які містяться в самому акті. Так, у акті відсутні відомості про наслідки залиття, хто заподіяв шкоду, що необхідно зробити для усунення наслідків, обсяги робіт. Крім того, у склад комісії, яка складала акт, не увійшли представники організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, будинкового комітету. За постановами Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 560/14230/15-ц, від 21 лютого 2018 року в справі № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року в справі № 640/8205/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 711/7670/16-ц відмовлено у відшкодуванні шкоди, завданої залиттям, в зв`язку з тим, що складені акти не відповідають вимогам, передбаченим Правилами утримання житлових будинків і прибудинкових територій. Так, у постанові від 21 лютого 2018 року в справі № 2-1974/11 Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що акт від 12 грудня 2007 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Колегія суддів також зауважила, що доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано визнано неналежним та недопустимим доказом акт комісії КП ЖКС «Фонтанський» від 12 грудня 2007 року, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що у цьому акті всупереч вимогам Правил не зазначено характер залиття квартири та його причини, а також відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Крім того, у вказаному акті не зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторони, як і будь-які дані про осіб, присутніх при складанні акта. У постанові від 10 травня 2018 року в справі № 465/2120/14-ц суд касаційної інстанції також наголосив, що суди не звернули увагу на невідповідність акта обстеження від 06 лютого 2014 року зазначеним Правилам, оскільки він не містить відомостей щодо характеру залиття та його причини, не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а також інші необхідні відомості, які слід зазначити при складанні такого виду документа. При цьому, він був складений більше, ніж через п`ять місяців з моменту можливого залиття приміщення. Крім того, судом першої інстанції у ч. 12 на сторінці 3 безпідставно вказано, що відповідачу направлялось попередження з повідомленням. Такого документу матеріали справи не містять, у акті не зазначено про таке, як і відсутні докази направлення його відповідачу. У акті від 22 червня 2023 року вказано, що причину залиття не вдалось з`ясувати, а висновком комісії є те, що власникам квартири АДРЕСА_2 необхідно надати доступ для обстеження. Про те, коли треба надати доступ і чи було його надано, а також його результат, відомості відсутні. Вважала, що акт грубо суперечить матеріалам справи, про що нею викладено вище, а тому висновок суду про те, що акт не суперечить іншим матеріалам справи, є безпідставним. Крім того, судом всупереч приписам постанови від 27 березня 1992 року № 6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не надана оцінка розміру шкоди, безпідставно прийнято за основу Звіт, який є неналежним доказом, його дані не ґрунтуються на даних акту. Суд першої інстанції не перевірив правильність висновку оцінювача, його відповідність іншим матеріалам справи, зокрема акту від 22 червня 2023 року, а сума шкоди, стягнута судом, є необґрунтованою, її походження не проаналізоване, мотивувальна частина рішення з цього приводу відсутня. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вище вимогам закону відповідає. Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки з вини відповідача з належної відповідачу квартири сталося затоплення квартири позивача, внаслідок чого було пошкоджене майно, і вартість відновлювального ремонту оцінена у 65461 грн., вказана матеріальна шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як встановлено судом, згідно договору дарування квартири від 13 листопада 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №103501958 від 13 листопада 2017 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_3 (а. с. 8 - 13). Згідно даних технічного паспорту, квартира складається з кімнат пл. 15,9 кв.м. та 8 кв.м., ванної кімнати 2,0 кв.м., вбиральні пл. 0,8 кв.м., коридору пл. 4,9 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнана балконом пл. 2,6 кв.м. (а.с. 57). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна №341509169 від 03 серпня 2023 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 (а.с.16 - 17). Згідно акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 22 червня 2023 року, комісія у складі працівників житлово-експлуатаційної дільниці № 901 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»: провідний інженер ОСОБА_5 , майстер ремонтної дільниці ОСОБА_6 , майстер технічної дільниці №5 ОСОБА_7 , слюсар-сантехнік ОСОБА_8 , провела обстеження квартири АДРЕСА_1 за зверненням мешканки ОСОБА_9 щодо залиття квартири. Залиття квартири АДРЕСА_1 виникло з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 04 червня 2023 року. При обстеженні встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 в зону залиття потрапили: коридор: стеля - 0,5 кв.м. (водоемульсійне покриття); ванна кімната: стеля - поступає вода через щілини ламінованої дошки; кімната 1: стеля - 0,2 кв.м. (водоемульсійне покриття), стіни - 0,1 кв.м. (шпалери); кімната 2: стеля - 1,2 кв.м. (водоемульсійне покриття), стіни - 0,5 кв.м. (шпалери); підлога - 1,5 кв.м. (ламінат). Причина залиття: так як залиття припинилося, вважати його одноразовим, причину з`ясувати не виявилося можливим з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , які не надають доступ. Висновки та рекомендації комісії: власникам квартири АДРЕСА_2 надати доступ для обстеження (а.с.18). Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» ЖЕД № 901 від 26 червня 2023 року № 901/н-138/23 повідомлено ОСОБА_9 , що працівниками обслуговуючої організації житлово-експлуатаційної дільниці № 901 було обстежено кв. АДРЕСА_1 стосовно залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . За наслідками розгляду повідомлено, що причину залиття не вдалося виявити можливим, так як власником кв. АДРЕСА_2 вищезазначеного житлового будинку не був наданий доступ до інженерних мереж в межах квартири. Попередження з повідомленням відправлено ПАТ «Укрпошта» 22 червня 2023 року (а. с. 19). Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі та майну, що знаходилося в ній на момент залиття, за адресою: АДРЕСА_1 від 05 червня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_4 », встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки - права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і майну, що знаходилось в ній на момент залиття 65461,00 грн. (а. с. 20 - 60). У п.2.3. звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі та майну, що знаходилося в ній на момент залиття, за адресою: АДРЕСА_1 від 05 червня 2023 року вказано, що оцінка проводилась за результатами особистого огляду об`єктів оцінки, зробленого оцінювачем, а також на підставі документів, наданих замовником (а. с. 28). Згідно опису ушкоджень, в приміщенні № 1 (коридор) пл. 4,9 кв.м. пошкодженими є стіни (плями, відшарування), стеля (плями, відшарування), в приміщенні № 2 (кімната пл. 8, кв.м.) пошкодженими є стіни (плями, відшарування), стеля (плями, відшарування), підлога (деформація, набрякання по всій площі), в приміщенні № 3 (кімната пл. 15,9 кв.м.) пошкодженою є стеля (плями, відшарування), в приміщенні № 4 (туалет, ванна) пл. 2,9 кв.м. пошкодженою є стеля (намокання) (а. с. 30). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Відповідно до статті 151 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено на споживача обов`язки щодо своєчасного вжиття заходів з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; допущення у приміщення квартири управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни. Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними. Такі ж правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постановах від 09 квітня 2024 року в справі № 584/947/20 (провадження № 61-10387св22), від 15 січня 2025 року в справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540св24). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії. Основними доказами, на які посилалася позивач на підтвердження своїх вимог, є акт від 22 червня 2023 року на підтвердження факту завдання шкоди відповідачем 04 червня 2023 року, та Звіт про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі та майну, що знаходилося в ній на момент залиття, за адресою: АДРЕСА_1 від 05 червня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_4 », на підтвердження розміру збитків. Відповідач, заперечуючи наявність вини у заподіянні шкоди та її розміру, не надала суду належних та допустимих доказів на спростування цих обставин. Суд першої інстанції оцінив подані сторонами докази і встановив, що залиття квартири позивача ОСОБА_3 04 червня 2023 року відбулося з вини відповідача, оскільки залиття відбулося з належної їй на праві власності квартири. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що майнова шкода, завдана квартирі позивача через залиття, підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 у розмірі, визначеному звітом СОД ФОП ОСОБА_4 від 22 червня 2023 року. Апеляційний суд враховує, що наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленим вимогам, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані. Також апеляційний суд враховує, що у акті про залиття зазначено, що з`ясувати причину залиття не виявилось можливим з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , оскільки вони не надають доступ. Посилання заявника на те, що акт, у якому зафіксовано причини та наслідки залиття, складені не у день залиття, без його участі та не відповідають формі акта про залиття, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, тому не є належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє. Відповідач не обґрунтувала, у чому саме полягає невідповідність акту про залиття від 22 червня 2023 року вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

76. У даному акті зазначена дата його складення, при цьому обов`язкового складення актів безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають. Акт про залиття складений за відсутності власника квартири АДРЕСА_2 , і причина залиття не встановлена комісією з тих причин, що відповідач відмовилася надати доступ до своєї квартири і прийняти участь у обстеженні. Будь-яких доказів на спростування зазначених у акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень відповідачем не надано. З огляду на викладене її доводи про неналежність і недопустимість вказаного акту та непідтвердження її вини у залитті належної позивачу квартири АДРЕСА_1 є помилковими. Аналогічні правові висновки в подібних правовідносинах викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц (провадження № 61-40389св18) та враховуються апеляційним судом. Відтак, посилання відповідача про невідповідність акту вимогам законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Позивачем в обґрунтування розміру заподіяної шкоди до матеріалів справи додано копію звіту про оцінку ринкової вартості від 05 червня 2023 року, складеному СОД ОСОБА_4 відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки - права вимоги відшкодування збитку, заподіяного квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і майну, що знаходилось в ній на момент залиття, становить 65461,00 грн. У звіті також зазначено, що оцінка проводилась за результатами особистого огляду об`єкта оцінки, зробленого оцінювачем, а також на підставі документів, наданих замовником. У звіті також наявні фотографії об`єкта обстеження з ушкодженнями. При цьому поданий позивачем висновок містить інформацію про предмет доказування, а саме визначення збитків, за формою і змістом відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, що вказує на можливість його використання для визначення матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття квартири, що і було правомірно зроблено судом першої інстанції. Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами завдану шкоду у розмірі 65461,00 грн. Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову та є необґрунтованими твердження відповідача про неправильність звіту про оцінку ринкової вартості від 05 червня 2023 року, у якому, згідно доводів відповідача, вказані ремонтні роботи у приміщеннях, які не були залиті, проведено огляд об`єкта оцінки у її відсутності, а також без запрошення представників ЖЕД №

901. Апеляційний суд враховує, що відповідач, маючи сумніви щодо належності, допустимості та достатності звіту про оцінку ринкової вартості від 05 червня 2023 року, складеному СОД ОСОБА_4 , як доказу, не погоджуючись з розміром та причинами заподіяння шкоди, не була позбавлена можливості надати разом з відзивом на позов свої докази на спростування обставин, встановлених даними доказами, або заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, проте вказаним правом на свій розсуд не скористалася. Відтак, відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своїх вини у залитті квартири позивача, не надала інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди, що є її процесуальним обов`язком, на надала доказів того, що залиття квартири сталося з вини інших осіб, та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідача. Доводи відповідача про недоведеність її вини у заподіянні позивачу шкоди та недоведеність розміру завданої шкоди фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження і оцінки суду. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 560/14230/15-ц, від 21 лютого 2018 року в справі № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року в справі № 640/8205/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 711/7670/16-ц, відхиляються апеляційним судом як нерелевантні, оскільки рішення суду першої інстанції їм не суперечить. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.