Ухвала КЦС ВС № 554/4494/21

У Х В А Л А 20 лютого 2024 року м. Київ справа № 554/4494/21 провадження № 61-2054ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенкової Марини Вікторівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг та ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором у сумі 100 800,00 грн, з яких 33 600,00 грн - основна заборгованість, 67 200,00 грн - штраф за невиконання умов договору. Вказував, що 02 листопада 2020 року між ним як фізичною особою-підприємцем і ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, згідно умов якого він за дорученням відповідачки зобов`язався надати інформаційно-консультативні послуги при купівлі об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка зобов`язалася оплатити послуги. 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 оглянула квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої складала 1 120 000,00 грн, і підписала оглядовий акт, проте, як виявилося пізніше, зазначена квартира 18 грудня 2020 року була придбана близьким родичем відповідачки - її чоловіком. Вважав, що ОСОБА_1 у встановлений договором термін не виконала зобов`язання за договором, не здійснила оплату послуг, наданих ним при купівлі об`єкта нерухомості. 07 вересня 2023 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. 08 січня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02 листопада 2020 року у розмірі 67 200,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 10 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кривенко М. В. через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року залишити в силі. Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково. У справі предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг у розмірі 100 800,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявниця мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково виснував про те, що в статтях 175 та 176 ЦПК України не встановлені особливі вимоги до позовної заяви фізичної особи-підприємця. Також помилково вважав, що, звертаючись від імені фізичної особи, в прохальній частині можливо вимагати стягнення коштів, отриманих від підприємницької діяльності на ім`я фізичної особи, при цьому мотивувати позовні вимоги як фізична особа-підприємець. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Наведені заявницею обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а посилання в касаційній скарзі на судові рішення Верховного Суду не свідчать про неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що б вказувало на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Також заявниця вказує, що справа становить значний суспільний інтерес. Обґрунтовує вказане тим, що з висновків, викладених в оскаржуваній постанові, вбачається, що кожна фізична особа-підприємець може подавати позов від імені фізичної особи, стягувати з контрагента фізичної особи грошові кошти за договором підприємницької діяльності на користь фізичної особи і не сплачувати податки як фізична особа-підприємець. Заявниця зазначила лише загальні фрази про порушення судом вимог процесуального права та про наявність суспільного інтересу щодо питань звернення до суду з позовом фізичної особи-підприємця, стягнення на його користь заборгованості чи оподаткування фізичних осіб-підприємців. При цьому жодних прикладів такого при розгляді справ про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг не навела. Доводи касаційної скарги не свідчать і про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, щодо винятковості справи для відповідача з підстав її скрутного матеріального становища. Надана копія трудової книжки ОСОБА_1 , з якої встановлено звільнення останньої з державної служби 15 березня 2023 року, не свідчить про її скрутний матеріальний стан. Інших доказів на підтвердження зазначеного не надано. Незгода заявниці з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має значний суспільний інтересу вирішенні спору чи становить виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу. У доводах касаційної скарги відсутнє обґрунтування необхідності у формуванні або суперечливість у практиці застосування статей 48, 175, 176 ЦПК України, статей 6, 24-26, 613, 627, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України, а доводи стосуються питання оцінки доказів судами попередніх інстанцій. Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, могло бути переглянуте в касаційному порядку. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Представник ОСОБА_1 - адвокат Кривенкова М. В. подала касаційну скаргу на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенкової Марини Вікторівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк