Ухвала КЦС ВС № 756/10191/22

УХВАЛА 25 червня 2024 року м. Київ справа № 756/10191/22 провадження № 61-8949ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича, на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання юридичних послуг в розмірі 55 446,39 грн, що складається з основного боргу - 40 000,00 грн, трьох процентів річних за користування грошовими коштами - 3 167,39 грн та інфляційних збитків - 12 279,00 грн. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, викладено його мотивувальну частині в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця О. М., на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року вказану справу визнано малозначною. Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. Водночас, касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано. При цьому, довід касаційної скарги щодо наявності підстав для формування єдиної правозастосовчої практики у випадку виконання умов договору про надання юридичних послуг виконавцем у разі відступу виконавцем від буквального тлумачення мов предмета правочину в інтересах замовника, з досягненням позитивного для замовника судового рішення, при тому, що замовник не відмовлявся від послуг виконавця та був обізнаний про такі дії виконавця, Верховний Суд відхиляє, оскільки вказане направлено для дослідження та оцінки умов договору, переоцінки доказів та встановлених обставин щодо виконання/невиконання умов договору надавачем юридичних послуг, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича, на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян