Постанова Львівський апеляційний суд № 456/2513/22

Справа № 456/2513/22 Головуючий у 1 інстанції: Сас С. С. Провадження № 22-ц/811/3497/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Суди В.І.; адвоката Мундяка М.М. - представника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд стягнути з відповідачки 46 803 грн. матеріальної шкоди, а також (станом на 19.09.2022 року) 4 646 грн. 77 коп. 3 % річних та 33 585 грн. 12 коп. інфляційних втрат, а всього разом 85 031 грн. 89 коп. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 05 серпня 2021 року на автодорозі «Стрий-Дрогобич» неподалік с. Райлів Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу «ВАЗ 21112», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , та транспортного засобу «Opel Insignia», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 . Винуватцем ДТП був ОСОБА_5 , котрий від отриманих в ДТП травм помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження № 12021141130000575 від 05.08.2021 року, яке постановою від 31.10.2021 року було закрите у зв`язку із відсутністю складу злочину в діях позивача ОСОБА_4 . Відповідно до висновку від 29 грудня 2021 року № 5649/5650 розмір заподіяного позивачу матеріального збитку становить 250 526 гривень, з яких 130 000 гривень відшкодувало Моторо-транспортне страхове бюро України. Таким чином, розмір невідшкодованих збитків заподіяних позивачу в цінах на 05 серпня 2021 року становить 120 526 гривень, а також інфляційні втрати в розмірі 21309 грн. та 3% річних в розмірі 3 447 грн. 37 коп. Відповідачка ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кенц-Березюк І.М. була заведеною спадкова справа № 32/2021. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Відтак, просив стягнути з відповідачки 46 803 грн. матеріальної шкоди (виходячи з наступного розрахунку: 250 526 грн. ринкова вартість автомобіля «Opel Insignia» до пошкодження в ДТП, мінус 130 000 грн. відшкодування виплаченого МТСБУ, мінус 73 723 грн. вартість автомобіля «Opel Insignia» після ДТП), а також (станом на 19.09.2022 року) 4 646 грн. 77 коп. 3 % річних та 33 585 грн. 12 коп. інфляційних втрат, а всього разом 85 031 грн. 89 коп. (а.с. 2-4, 80-81). У вересні 2022 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті вищезгаданої ДТП її батько ОСОБА_5 помер у реанімаційному відділенні Стрийської ЦРЛ. Оскільки частиною другою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 , як володілець джерела підвищеної небезпеки (автомобіля «Opel Insignia»), мав би відшкодувати заподіяну їй смертю батька моральну шкоду, так як наявність чи відсутність його вини у ДТП не має значення для такого відшкодування (а.с. 53-58). Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 85 031 грн. 89 коп. матеріальної шкоди, 1 073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього разом 96 105 грн. 49 коп. Відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки (а.с. 159-162). Вищезгадане рішення оскаржив представник відповідачки ОСОБА_1 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, а зустрічний позов задовольнити, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає помилковим висновок суду про те, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довела наявність моральної шкоди та не обґрунтувала її розмір, оскільки відповідач за зустрічним позовом не надав доказів того, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а відтак обов`язок відшкодування моральної шкоди покладається саме на нього. Вважає, що позивачем за первісним позовом невірно розраховано розміри заборгованості, інфляційних та 3 % річних, оскільки «позивач уточнив свої позовні вимоги щодо суми боргу, тобто зменшив її з 120 526, 00 грн. до 46 803, 00 грн., однак інфляційні та 3 % річних в позові не змінив». Вважає неправомірним стягнення з відповідачки на користь позивача за первісним позовом всіх судових витрат, «а не пропорційно до задоволених позовних вимог» (а.с. 165-171). Ознайомившись з вищезгаданою апеляційною скаргою представник позивача ОСОБА_4 подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити апелянту у задоволенні поданої ним апеляційної скарги, а також стягнути з апелянта 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи (а.с. 191-196). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма учасниками справи (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що: -05.08.2021 року в результаті зіткнення автомобілів «ВАЗ 21112», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , та «Opel Insignia», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 , мала місце ДТП, в результаті якої винуватець ДТП ОСОБА_5 від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 64-68); -відповідачка ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_5 та (як вбачається зі спадкової справи № 32/2021 до майна померлого ОСОБА_5 ) єдиною особою, яка прийняла спадщину після його смерті (а.с. 112-142), а відтак особою, до якої (у відповідності до статей 1216 та 1218 ЦК України) перейшли усі права та обов`язки померлого ОСОБА_5 , як спадкодавця, в тому числі і обов`язки по відшкодуванню шкоди. Як вбачається з Полісу № ЕР-201477854 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахованою у ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» (а.с. 85). У Відзиві на зустрічну позовну заяву представник ОСОБА_4 звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталася до вищезгаданого страховика з приводу відшкодування їй шкоди, пов`язаної зі смертю в ДТП її батька ОСОБА_5 (а.с. 83-84). Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 дане твердження належними та допустимими доказами не спростовано і воно нею навіть не оспорюється. Крім цього, як вбачається зі змісту § 1 «Загальні положення про відшкодування шкоди» глави 82 ЦК України, стаття 1188 ЦК України є спеціальною нормою права відносно статті 1167 ЦК України, оскільки передбачає підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок саме взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (в даному випадку - автомобілів «ВАЗ 21112» та «Opel Insignia»), а не внаслідок дії одного «джерела підвищеної небезпеки» (частина 2 статті 1167 ЦК України). Відтак, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає до застосування саме пункт 2 частини 1 статті 1188 ЦК України,за змістом якого за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, така шкода цій особі не відшкодовується. З урахуванням вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині. Як вбачається з Заяви про зменшення позовних вимог, в кінцевій редакції позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 46 803 грн. матеріальної шкоди, а також (станом на 19.09.2022 року) 4 646 грн. 77 коп. 3 (три) % річних та 33 585 грн. 12 коп. інфляційних втрат, а всього разом 85 031 грн. 89 коп. (а.с. 80-81). Як вбачається з доводів апеляційної скарги, розмір матеріальної шкоди (46 803 грн.) апелянтом не оспорюється, а відтак в цій частині оскаржуване рішення не переглядається. Як вбачається з уточненого розрахунку 3 (трьох) % річних та інфляційних втрат (який обґрунтовується посиланням на статтю 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання»), позивач за первісним позовом розбив цей розрахунок на 2 (два) періоди: -перший період: до отримання ним від МТСБУ страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн.; -другий період: після отримання ним від МТСБУ страхового відшкодування. Як вбачається зі змісту статті 625 ЦК України, ця норма права підлягає до застосування до 1) боржника, який 2) прострочив виконання грошового зобов`язання. 130 000 грн. страхового відшкодування ОСОБА_6 виплатило МТСБУ, а відтак боржником по цьому грошовому зобов`язанню може бути лише МТСБУ (однак не власник транспортного засобу («ВАЗ 21112»), а тим більше його спадкоємець), а тому претензії по простроченню виплати цього страхового відшкодування (за наявності такого прострочення) можуть пред`являтися лише до МТСБУ, однак таке до участі у справі ОСОБА_6 навіть не залучалося. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, у яких міститься посилання на те, що розмір інфляційних та 3 % річних позивачем за первісним позовом розраховано невірно, а у підсумку невірно розраховано і загальний розмір заборгованості, який підлягає йому відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі апелянтом наведено свій розрахунок інфляційних та 3 % річних, розмір яких апелянт вважає вірним, а саме: 12 108 грн. 01 коп. інфляційних та 1 581 грн. 05 коп. 3 % річних (а.с. 170). У поданому до суду апеляційної інстанції Відзиві на апеляційну скаргу вищезгаданий розрахунок апелянта не спростовано (а.с. 191-196), оскільки сторона позивача за первісним позовом вважає вірним саме свій розрахунок. За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що розмір інфляційних та 3 % річних, який присуджений оскаржуваним рішенням до стягнення з ОСОБА_1 , слід зменшити, а саме: інфляційних з 33 585 грн. 12 коп. до 12 108 грн. 01 коп., а 3 % річних з 4 646 грн. 77 коп.до 1 581 грн. 05 коп. Відтак, загальний розмір матеріальної шкоди, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 , слід зменшити з 85 031 грн. 89 коп. до 60 492 грн. 06 коп. (46 803 грн. +12 108 грн. 01 коп. + 1 581 грн. 05 коп.), що становить 71,14 % від заявлених позовних вимог. ЦПК України також встановлено, що: - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133); - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1-2 статті 137); - суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137); - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137); - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1 та 13 статті 141). Уточнена позовна вимога за первісним позовом про стягнення 85 031 грн. 89 коп. матеріальної шкоди мала б бути оплаченою судовим збором у розмірі 992 грн. 40 коп. і така сума була сплаченою (а.с. 1). Апеляційна скарга в частині оскарження первісного позову оплачена судовим збором у розмірі 1 488 грн. 60 коп. (а.с. 180-182). 71,14 % від 992 грн. 40 коп. = 705 грн. 99 коп., які і підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 71,14 % від 1 488 грн. 60 коп. = 1 058 грн. 99 коп. 1 488 грн. 60 коп. - 1 058 грн. 99 коп. = 429 грн. 61 коп., які і підлягають до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 . Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 і навпаки, складає 276 грн. 38 коп. (705 грн. 99 коп. - 429 грн. 61 коп.). З урахуванням вищенаведених розрахунків до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає 276 грн. 38 коп.судового збору. ОСОБА_1 не було подано до суду першої інстанції клопотань про зменшення заявленого позивачем за первісним позовом розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та доводів про неспівмірність цих витрат. Відзив на апеляційну скаргу також містить клопотання про стягнення з апелянта 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи (а.с. 191-196). Однак, стороною апелянта і до суду апеляційної інстанції не було подано клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на стадії апеляційного розгляду справи, а також доводів про неспівмірність цих витрат. За змістом положень, які передбачені пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу також підлягають до стягнення з ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: -на стадії розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 7 000 грн.; -на стадії апеляційного розгляду справи у розмірі 4 200 грн., а всього 11 200 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , частково задовольнити. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2023 року змінити, виклавши перших два абзаци його резолютивної частини у наступній редакції: «Первісний позов ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 частково задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 60 492 (шістдесят тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 06 коп., з яких: -46 803 грн.00 коп. на відшкодування майнової шкоди; -12 108 грн. 01 коп. інфляційні втрати; -1 581 грн. 05 коп. три проценти річних». Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 11 476 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 38 коп. судових витрат, з яких: -276 грн. 38 коп.судового збору; -11 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 20 лютого 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.