Постанова 4870 № 914/40/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" серпня 2020 р. Справа №914/40/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Мирутенка О.Л. Секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Комбінат міського господарства, б/н від 10.04.2020 (вх. №01-05/1453/20 від 16.04.2020), на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 (повне рішення складено 16.03.2020) у справі №914/40/20 (суддя Манюк П.Т.) за позовом: Приватного підприємства БКФ Осанна, с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область до відповідача: Комунального підприємства Комбінат міського господарства, м. Дрогобич, Львівська область про стягнення 94 446, 68 грн. За участю представників від: позивача: Івашків Ю.В. адвокат; відповідача: не з`явились; ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство БКФ Осанна звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Комбінат міського господарства 94 446,68 грн., з яких: 89 680,24 грн. - заборгованість за надані послуги з врахуванням інфляції та 6 766,44 грн. - 3% річних. Підставою для звернення з даним позовом слугувало неналежне невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором №7/16 від 29.12.2016 та договором підряду від 14.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Комбінат міського господарства на користь Приватного підприємства БКФ Осанна суму в розмірі 103 367, 68 грн., з яких: 65 593, 86 грн. основного боргу; 6 766, 44 грн. 3% річних; 24 086, 38 грн. інфляційних втрат; 5 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу; 1 921, 00 грн. судового збору. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем з оплати виконаних позивачем за договорами робіт у розмірі 65 593,86 грн. Окрім того, суд дійшов до висновку, що позивачем вірно проведено нарахування 3 % річних в розмірі 6 766, 44 грн. та інфляційних втрат в розмірі 24 086, 38 грн. за час прострочення відповідачем оплати вартості виконаних позивачем робіт, а тому позовні вимоги щодо стягнення заявлених сум з відповідача є обґрунтованими. Окрім того, врахувавши фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність (7 годин на підготовку позовної заяви, розрахунку позовних вимог та формування пакету документів та 2 години на претензійну роботу, при цьому що зміст позовної заяви дублює зміст попередньо підготовлених претензій), суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представника позивача 10 000 грн. до 5 000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу відповідач зазначає, що всупереч умовам п.3.2.2. договорів, позивачем не надано відповідачу кошторису, що є підставою для відмови відповідача від оплати виконаних робіт до моменту отримання належним чином оформлених документів. Відтак, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову та стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договорами, а також 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем наведено невірний розрахунок інфляційних втрат, допущено арифметичні помилки. Так, відповідно до наведеного у апеляційній скарзі розрахунку, сума інфляційних нарахувань по договору №7/16 від 29.12.2016 повинна становити 18 531,64 грн. ( а не 21 529,31 грн., як це розраховано позивачем), а по договору підряду від 14.11.2017 повинна становити 2 392,94 грн. ( а не 2 557,07 грн., як це розраховано позивачем). Крім того, апелянт вважає, що стягнення з нього на користь позивача 5 000 грн. витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить для нього надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Розмір таких витрат позивача, на переконання відповідача, не може перевищувати 2 500 грн. з урахуванням кількості витраченого адвокатом часу. 25.06.2020 до суду від Приватного підприємства БКФ Осанна надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що в суді першої інстанції відповідач не вказував на недостатність наданих позивачем документів, не заперечував проти правильності поданого позивачем розрахунку інфляційних, а лише подав свої заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Окрім того, за умовами договорів підставою для здійснення відповідачем розрахунку за виконані роботи є акти виконаних робіт, а вартість таких робіт визначена сторонами в самих договорах, що спростовує покликання апелянта про відсутність обов`язку перерахувати кошти на рахунок позивача за виконанні роботи. До того ж, позивач зазначає, що відповідач не оспорює факту надання йому позивачем послуг за договорами та не звертався до позивача з приводу надання будь-яких додаткових документів. Відтак, позивач вважає, що доводи відповідача спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов`язань. Покликання апелянта на неспівмірность витрат позивача на професійну правничу допомогу позивач вважає необгрунтованим та зазначає, що суд першої інстанції задоволив вимоги відповідача, зменшив такі витрати з 10 000 грн. до 5 000 грн., що з врахуванням витраченого адвокатом робочого часу на надання правової допомоги ( 10 годин) становить 500 грн. за 1 годину, що є навіть меншим від ринкових цін. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 500 грн. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/40/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства Комбінат міського господарства на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України Про судовий збір порядку та розмірі. 25.05.2020 до суду від Комунального підприємства Комбінат міського господарства надійшла заява, до якої скаржником додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги ( платіжне доручення №2098 від 22.05.2020). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Комбінат міського господарства на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.07.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 на клопотання відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.08.2020. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Скрипчук О.С., 03.08.2020 згідно розпорядження керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №170 здійснено автоматизовану зміну судді члена колегії Скрипчук О.С. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 до складу колегії замість судді Скрипчук О.С. введено суддю члена колегії Мирутенка О.Л. В судове засідання прибув представник позивача. Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Окрім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2016 між Приватним підприємством БКФ Осанна (підрядник) та Комунальним підприємством Комбінат міського господарства (замовник) укладено договір №7/16. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик та у відповідності до умов даного договору виконати роботу, а саме: поточний ремонт внутрішньо квартальних під`їздних доріжок на вул. Грушевського, 13 в м. Дрогобич, Львівської області. Замовник зобов`язувався прийняти цю роботу і оплатити згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. п.2.2., 2.5. договору загальна вартість робіт складає 139 766, 40 грн. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10-ти банківських днів від дати підписання Акту виконання робіт. Згідно з п 3.1.2 договору замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, підписати акт приймання виконаних робіт та оплатити на умовах, визначених даним договором. 31.12.2016 сторони без жодних зауважень підписали акт приймання виконаних робіт по об`єкту: поточний ремонт внутрішньо квартальних під`їздних доріжок на вул. Грушевського, 13 в м. Дрогобич, Львівської області. Згідно вказаного акта, підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 139 766, 40 грн. Відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 90 563,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів позивача та не заперечується сторонами. Крім того, 14.11.2017 між Приватним підприємством БКФ Осанна (підрядник) та Комунальним підприємством Комбінат міського господарства (замовник) укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням замовника підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботу, а саме: встановлення опор для зовнішнього вуличного освітлення на вул. Стрийській, 181 та Симоненка (біля ЗОШ №8) (ДК 021-2015-45317000-2 інші електромонтажні роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її. Відповідно до п.п.2.3., 2.4. даного договору загальна вартість робіт складає 16 390, 80 грн. Розрахунок здійснюється замовником згідно акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника впродовж 10 банківських днів з моменту його підписання. Відповідно до п. 3.1.2 договору замовник зобов`язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, підписати впродовж 3-х днів акт приймання виконання робіт та оплатити її на умовах, визначених даним договором. 17.11.2017 сторони без жодних зауважень підписали акт приймання виконаних робіт по об`єкту: встановлення опор для зовнішнього вуличного освітлення по вул. Стрийській, 181 та Симоненка (біля ЗОШ № 8). Згідно вказаного акта, підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 16 390, 80 грн. Докази оплати виконаних позивачем робіт по вказаному договору в матеріалах справи відсутні. З метою досудового врегулювання спору позивачем скеровувались на адресу відповідача претензії від 26.04.2019 № 3/04 та № 4/04 про сплату заборгованості. Вказані претензії залишені відповідачем без задоволення. Натомість, листами від 03.06.2019 відповідач повідомив, що у зв`язку з зміною керівництва проводиться перевірка наявності боргу перед позивачем та у випадку її підтвердження борг буде погашено. Вказані обставини слугували підставою для звернення Приватного підприємства БКФ Осанна до Господарського суду Львівської області з позовом у даній справі про стягнення з Комунального підприємства Комбінат міського господарства 94 446,68 грн., з яких: 89 680,24 грн. - заборгованість за надані послуги з врахуванням інфляції та 6 766,44 грн. - 3% річних. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, які містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 ЦК України). Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. За змістом п 3.1.2 укладених між сторонами договорів замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, підписати акт приймання виконаних робіт та оплатити на умовах, визначених такими договорами. Відповідно до п.2.5. договору №7/16 від 29.12.2016 оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10-ти банківських днів від дати підписання Акту виконання робіт. Відповідно до п.2.4. договору підряду від 14.11.2017 розрахунок здійснюється замовником згідно акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника впродовж 10 банківських днів з моменту його підписання. Отже, документальним підтвердженням факту виконання підрядником обумовлених договором робіт та підставою для здійснення оплати за договором підряду є належним чином оформлені акти виконаних робіт. Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договорами підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2016 на суму 139 766,40 грн. та від 17.11.2017 на суму 16 390,80 грн., підписаними повноважними представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень. Відповідач не заперечує факту виконання позивачем робіт за договорами. З огляду на наведене, а також враховуючи факт підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт без жодних претензій та зауважень щодо виконаних робіт чи щодо наданих документів колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність обов`язку оплатити виконані роботи. Окрім того, суд зазначає, що в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за договорами наведений локальний кошторис на обумовлені договорами роботи, а їх загальна вартість відповідає вартості робіт, погодженій сторонами в договорах. Відтак, з врахуванням положень договорів, відповідач повинен був оплатити виконані роботи упродовж 10 банківських днів від дати підписання актів виконання робіт. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідачем здійснено часткові оплати виконаних позивачем робіт по договору від 29.12.2016 №7/16 на загальну суму 90 563,34 грн. Докази оплати виконаних позивачем робіт по договору підряду від 14.11.2017 в матеріалах справи відсутні. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 65 593,86 грн. заборгованості є обґрунтованою та підставно задоволена судом першої інстанції. Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 6 766, 44 грн. 3 % річних ( 5 794,31 грн. за договором №7/16 від 29.12.2016 та 1 017,13 грн. за договором підряду від 14.11.2017) та 24 086, 38 грн. інфляційних втрат ( 21 529,31 грн. за договором №7/16 від 29.12.2016 та 2 557, 07 грн. за договором підряду від 14.11.2017). Відповідач зазначає, що позивачем наведено невірний розрахунок інфляційних втрат, допущено арифметичні помилки. Так, відповідно до наведеного у апеляційній скарзі розрахунку сума інфляційних нарахувань по договору №7/16 від 29.12.2016 повинна становити 18 531,64 грн. ( а не 21 529,31 грн., як це розраховано позивачем), а по договору підряду від 14.11.2017 повинна становити 2 392,94 грн. ( а не 2 557,07 грн., як це розраховано позивачем). Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, позивачем розраховано інфляційні втрати за кожен місяць прострочення виконання грошового зобов`язання з врахуванням здійснених відповідачем оплат по договору №7/16 від 29.12.2016. При цьому, позивачем розраховано інфляційні втрати за кожен наступний місяць з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Як вбачається з наведеного у апеляційній скарзі розрахунку, відповідачем розраховано інфляційні втрати шляхом визначення сукупного індексу інфляції та на суму основного боргу, зменшену на суму погашення такого, без врахування інфляційної складової за період прострочення. 26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням наведених вище роз`яснень об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 24 397,39 грн., з яких 21 840,46 грн. за договором №7/16 від 29.12.2016 та 2 557,07 грн. за договором підряду від 14.11.2017. Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що такий здійснений позивачем вірно. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6 766,44 грн. 3% річних та 24 086,38 грн. інфляційних втрат ( в межах заявленого позивачем розміру позовних вимог). Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції заявлено до стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем подано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правової допомоги від 26.12.2019 р.; договір про надання правової допомоги від 24.04.2019 № 4/04 та від 23.12.2019 акт № 1-04/04/19 прийому-передачі наданої правової допомоги у квітні - грудні 2019 року. Відповідно до акта прийому передачі наданої правничої допомоги у квітні грудні 2019 вартість наданих послуг адвоката та витрачений час становить: 1 годину на консультацію щодо перспектив та ризиків пов`язаних з зверненням до суду, а також можливостей врегулювання даного спору; 2 години на претензійну роботу; 7 годин на підготовку позовної заяви, розрахунок позовних вимог та формування пакету документів. Загальна сума наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Вказані послуги оплачені відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.12.2019 №

747. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції заперечив проти стягнення вказаних витрат, зазначаючи, що їх розмір є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру,. Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Врахувавши фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи та її складність, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. ( 50% від заявленого розміру) та відхиляє покликання апелянта на те, що розмір таких витрат не може перевищувати 2 500 грн. як безпідставне та необгрунтоване. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 500 грн. В матеріалах справи наявні подані позивачем: - договір про надання правової допомоги ( професійної правничої допомоги) №4/04 від 24.04.2019, укладений між Приватним підприємством «БКФ Осанна» та Адвокатським об`єднанням Івашків і Партнери, відповідно до п.1.3. якого правова допомога надається адвокатом шляхом представництва прав та інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області та за необхідності в судах апеляційної та касаційної інстанцій у справі за позовом клієнта до КП Комбінат міського господарства про стягнення заборгованості за договором №7/16 від 29.12.2016 та договором підряду від 14.11.2017 .Пунктом 3.4. договору сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги в розмірі 1000 грн. за годину роботи адвоката. Відповідно до п.3.1. договору за надання правової допомоги клієнт оплачує гонорар шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання на протязі 60 днів з моменту отримання клієнтом рахунку; - ордер серія ВС №1018616 від 24.06.2020, виданий АО Івашків і Партнери на надання правової допомоги ПП «БКФ Осанна» у Західному апеляційному господарському суді адвокатом Івашків Ю.В.; - акт №2-04/04/19 від 03.07.2020 прийому-передачі наданої правової допомоги за договором №4/04 від 24.04.2020 на суму 2500 грн., в якому сторонами зафіксовано вид наданих юридичних послуг та кількість затрачених годин, а саме: ознайомлення із апеляційною скаргою (0 год. 15 хв.); складення та подання відзиву на апеляційну скаргу (2 год. 15 хв.), всього 2 год. 30 хв. З матеріалів справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу підписаний представником ПП «БКФ Осанна» - адвокатом Івашків Ю.В. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18. Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи, не надходило. Зважаючи на все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 500грн. судових витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/40/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства Комбінат міського господарства без задоволення.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат міського господарства (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 15, код ЄДРПОУ 32300054) на користь Приватного підприємства БКФ Осанна (08170, Київська область, Києво Святошинський район с. Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33, код ЄДРПОУ 36338364) 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

4. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Мирутенко О.Л. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.08.2020