Постанова 4870 № 914/2429/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" березня 2022 р. Справа №914/2429/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Марка Р.І., Суддів: Матущака О.І., Скрипчук О.С., розглянувши матеріали апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" № НЮ-1/4082 від 24.11.2021 (вх. № 01/3950/21, 01-05/3951 від 25.11.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 (повний текст рішення складено 25.10.2021) та на додаткове рішення від 10.11.2021 (повний текст додаткового рішення складено 12.11.2021) у справі № 914/2429/21 (суддя Т.Я. Рим) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергомаш", м. Львів до відповідача:Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ про:стягнення 129'994,02 грн, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансенергомаш" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 129'994,02 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач у порушення умов договору поставки не оплатив вартості поставленого товару, заборгованість по поставці якого встановлено Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9037/20. Зазначеним вище рішенням у справі № 910/9037/20, яке набрало законної сили 18.03.2021 стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" основну заборгованість, а також інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.01.2020 по 31.07.2020. Сама заборгованість за вказаним рішенням оплачена боржником 20.05.2021. У зв`язку із наведеним через порушення відповідачем узятих на себе обов`язків зі своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019, з врахуванням рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9037/20, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 105'579,11 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 20.05.2021 та 24'414,91 грн - 3 % річних за період з 15.08.2021 по 19.05.2021. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2021 у справі №914/2429/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ "Трансенергомаш" 24'327 грн 29 коп. 3% річних, 105'579 грн 11 коп. інфляційних збитків, 2'268 грн 47 коп. витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору поставки № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1'198'431,90 грн, про що свідчать видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи. Про наявність у відповідача перед позивачем основного боргу в сумі 1 198 431, 90 грн, 57 362, 76 грн інфляційних втрат та 22 048, 75 грн - 3 % річних свідчить також рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021, яке набрало законної сили 18.03.2021, а виконане відповідачем було 20.05.2021. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, замість заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 105 579, 11 грн стягнув з відповідача на користь позивача 24 327, 29 грн - 3% річних. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 у справі № 914/2429/21 заяву ТОВ "Трансенергомаш" задоволено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Трансенергомаш" 1'998 грн 65 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, заяву позивача про стягнення судових витрат у вигляді відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано суду: договір про надання правової допомоги № 7896/г від 24.09.2021, ордер на надання правничої правової допомоги № 1061819 від 06.10.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2021. Оскільки позивач надав суду першої інстанції всі необхідні докази понесених ним витрат на правову допомогу у даній справі, а відповідач, в свою чергу не скористався правом на подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача і стягнув на його користь з відповідача 1998, 65 грн витрат на прфесійну правничу допомогу. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ "Українська залізниця" оскаржило таке в апеляційному порядку. Відповідач вважає що у даній справі спір стосується правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку, тобто не грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». У зв`язку із наведеним, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, на думку відповідача, є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Щодо стягненої додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 суми витрат на правову допомогу, відповідач вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат, позивачем не доведений і документально необгрунтований. Заявлена сума витрат, вважає відповідач, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є неспіврозмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зав`язку із чим таке слід залишити без змін, а скаргу без задоволення. ТОВ «Трансенергомаш» зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9037/20 встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого позивачем, згідно накладних та актів приймання передачі, товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 198 431 грн 90 коп. В силу норм чинного законодавства та обставин даної справи, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, що і було зроблено судом першої інстанції. Щодо стягненої додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 витрат на правову допомогу позивач вказує, що вказаний ним у заяві розмір підтверджується належними доказами у справі, зокрема, договором про надання правової допомоги № 789/г від 24.09.2021, ордером на надання правничої допомоги № 1061819 від 06.10.2021, актами приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2021 та від 20.10.2021. Також позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів неспіврозмірності, стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правову допомогу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021 та витягу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" № НЮ-1/4082 від 24.11.2021на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 і на додаткове рішення від 10.11.2021 у справі № 914/2429/21 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне. 21.05.2019 між Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідльністю «Трансенергомаш» укладено договір поставки № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується у 2019 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток N 1 до даного договору), а покупець прийняти і оплатити такий товар. Пунктом 4.1. визначено, що розрахунки проводяться у безготівковій формі за наявності підписаного акта приймання передачі товару, видаткової накладної, товаро- транспортної накладної, оплата здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку зупинення реєстрації податкової накладної постачальника оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання покупцем від постачальника копії рішення про реєстрацію податкової накладної. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару (п. 4.2. договору). Пунктом 4.3. договору визначено, що датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника. На виконання умов договору № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1'198'431, 90 грн. Поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 51 від 08.08.2019 на суму 132'291,90 грн (а. с. 13), № 85 від 30.10.2019 на суму 510'696,00 грн (а. с. 15), № 87 від 19.11.2019 на суму 555'444,00 грн (а. с. 17). Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9037/20 частково задоволено первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансенергомаш" та стягнуто з відповідача на користь позивача 118 501 грн 62 коп. штрафу. Також даним рішенням частково задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансенергомаш" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та стягнуто: 1'198'431,90 грн основного боргу, 57'362,76 грн пені, 15'426,75 грн інфляційних втрат та 22'048,75 грн - 3 % річних Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1'174'768,54 грн та 17'621,53 грн судового збору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9037/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, суд встановив, що залізниця в порушення умов договору від 21.05.2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого товариством товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1'198'431,90 гривень. Платіжним дорученням № 3706674 від 20.05.2021 позивач сплатив відповідачу 1 044 262, 25 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9037/20. Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1'198'431, 90 грн. Поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 51 від 08.08.2019 на суму 132'291,90 грн (а. с. 13), № 85 від 30.10.2019 на суму 510'696,00 грн (а. с. 15), № 87 від 19.11.2019 на суму 555'444,00 грн (а. с. 17). Згідно з частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Позовні вимоги позивача обгрунтовані порушенням умов договору поставки, оскільки відповідач не оплатив вартості поставленого позивачем товару, заборгованість по поставці якого встановлено Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 910/9037/20. Зазначеним вище рішенням у справі № 910/9037/20, яке набрало законної сили 18.03.2021 стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" основну заборгованість, а також інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.01.2020 по 31.07.2020. Підставою стягнення заборгованості у зазначеному рішенні є видаткові накладні від 08.08.2019 № 51 на суму 132 291 грн 90 коп, від 30.10.2019 на суму 510 696 грн 00 коп, від 19.11.2019 на суму 555 444 грн 00 коп. Заборгованість за вказаним рішенням оплачена боржником 20.05.2021 відповідно до платіжного доручення № 3706674 від 20.05.2021 на суму 1 044 262, 25 грн. Через порушення відповідачем узятих на себе обов`язків зі своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки № Л/НХ-19227/НЮ від 21.05.2019, з врахуванням рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9037/20, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 105'579,11 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 20.05.2021 та 24'414,91 грн - 3 % річних за період з 15.08.2021 по 19.05.2021. Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3-х % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 105 579, 11 грн та необхідність зменшення нарахованих позивачем 3% річних з заявлених до стягнення з 24 414, 91 грн до 24 327, 29 грн. Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України). Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі задоволення позову - на відповідача. Частиною 5 цієї ж норми права визначено, що 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач надав до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 7896/г від 24.09.2021 (а. с. 68), Ордер на надання правничої правової допомоги № 1061819 від 06.10.2021 (а. с. 77); акт приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2021 (а. с. 96), - акт приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2021 (а.с. 97) Додані позивачем докази відповідають визначеним ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» необхідним доказам, що підтверджують надання адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що копія заяви про стягнення судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи на суму 2 000, 00 грн з додатками надіслано також позивачу у справі, що підтверджується описом у цінний лист вкладення від 29.10.2021 та фіскальними чеками про його відправлення. Відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Незважаючи про обізнаність щодо наявності клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, відповідач не подав суду заперечень щодо суми її стягнення, разом з тим в апеляційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є явно необгрунтованим та неспіврозмірним зі складністю справи. Разом з тим жодних доказів, які би підтверджували таку позицію відповідача такий не надає, що свідчить про голослівність таких припущень скаржника. Також судова колегія звертає увагу апелянта на те, що судом першої інстанції задоволено заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з часткового задоволення позовних вимог рішенням від 20.10.2021. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішень та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено. Отже, оскаржувані рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 у справі № 914/2429/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя Марко Р.І. Суддя Матущак О.І. Суддя Скрипчук О.С.