Постанова 4813 № 521/13854/23

Номер провадження: 22-ц/813/1887/24 Справа № 521/13854/23 Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А., за участю секретаря судових засідань Пухи А.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2023 року, постановлено у складі судді Бобуйок І.А., у приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - встановив: Короткий зміст позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 31.05.2023 звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просить суд: зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , на підставі судового наказу №766/1212/22 від 21.02.2022 року, що виданий Херсонським міським судом Херсонської області, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 24.01.2022 року до досягнення дитиною повноліття та зупинити виконання судового наказу №766/1212/22 від 21.02.2022 року, виданого Херсонським міським судом Херсонської області до розгляду позовної заяви про зміну розміру аліментів по суті. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів встановлений судовим наказом Херсонським міським судом Херсонської області від 21.02.2022 року у справі № 766/1212/22, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_3 , та суперечитиме її інтересам. Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - наявність другої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з таким рішення суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зменшивши розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судовою наказу № 766/1212/22 від 21.02.2022 року, виданого Херсонським міським судом Херсонської області на користь ОСОБА_2 на утримання моєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 24.01.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріальною та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції зазначено, що в ОСОБА_1 змінився сімейний стан, про те на дату розгляду судом справи про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку, в нього вже був син від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його сімейний стан не змінився. Судом не було враховано наявність в нього інших дітей до винесення судового наказу. Будь яка дитина в апріорі потребує витрат на утримання та погіршує матеріальний становите батька, матері тощо. Твердження суду, що факт погіршення його майнового становища не доведено не відповідає дійсності. Суд зазначив, що матеріальний стан ОСОБА_1 не погіршився, але це є помилковим твердженням, так як з заробітної плати він повинен утримувати і іншу дитину у рівнозначних умовах та сплатній аліменти за останній рік в сумі 288 873 грн.. Цей факт не був врахований судом. Вказує, що утримує також сина ОСОБА_4 з дати його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 на добровільній домовленості з його матір`ю. Не врахування факту погіршення матеріального становища позивача, в зв`язку з утриманням не одної дитини, а двох є абсурдним збоку суду першої інстанції. Щодо явки сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд апеляційної скарги в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.02.2022 року Херсонським міським судом Херсонської області видано судовий наказ №766/1212/22 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з позивача на користь стягувача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 24.01.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Про існування судового наказу позивач дізнався 01.05.2023 року, від старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грос О.В. яким у цей день було відкрито виконавче провадження по відповідній справі №71439910. Позивач вважає, що розмір аліментів потрібно зменшити, оскільки позивач має ще одну дитину від іншого шлюбу, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1 з 04.03.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №2618 від 24.05.2023 року, що видана старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з недоведеності стороною позивача наявності таких змін у його матеріальному стані та сімейному становищі, що можуть бути підставою для зменшення суми сплачуваних ним аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Статтею 182 СК України визначений перелік обставин, які враховують судом при визначенні розміру аліментів. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 тощо, та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на закріплені ЦПК України засади судочинства змагальність та диспозитивність, саме на позивачеві лежав процесуальний обов`язок довести вказані обставини. Отже, зменшення розміру аліментів у даному випадку можливе лише при погіршенні спроможності позивача сплачувати аліменти у раніше призначеному судом розмірі, а також - із урахуванням інтересів дитини, що має довести позивач. По теперішній справі позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, посилався як на підставу свого позову на те, що він має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим посилався на зміну матеріального стану, що не врахував суд першої інстанції. Проте, позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану, яке може слугувати підставою для зменшення визначеного судовим рішенням розміру аліментів. В матеріалах справи відсутні будь які докази погіршення матеріального стану позивача, тим більш в матеріалах справи міститься довідка, що ОСОБА_1 з 04.03.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №2618 від 24.05.2023 року, що видана старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 . Тим більше, в апеляційній скарзі міститься довідка видана ОСОБА_1 про його доходи в період з квітня 2022 по квітень 2023 року склали 1171668,69 грн., що свідчить про можливість сплати вказаних аліментів на утримання дитини. Доказів такого погіршення стану здоров`я, який би перешкоджав позивачу працювати за своєї професією, суду не надано. Вказані обставини є такими, що безпосередньо впливають на визначений судом розмір аліментів, та жодним чином не можуть свідчити про таке його погіршення майнового стану, яке перешкоджає сплачувати аліменти у визначеному суді розмірі. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про знаходження на утриманні позивача неповнолітньої дитини, оскільки такі обставини існували станом на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та могли бути підставою для оскарження рішення суду у разі їх неврахування судом, а не підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, оскільки не свідчать не зміну майнового або сімейного стану платника аліментів. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції зазначено, що в ОСОБА_1 змінився сімейний стан, про те на дату розгляду судом справи про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку, в нього вже був син від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його сімейний стан не змінився. Судом не було враховано наявність в нього інших дітей до винесення судового наказу. Зазначені доводи не є слушними так як не стосуються предмету перегляду справи про зменьшення розміру аліментів, а є по суті критикою судового наказу. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач не довів факту погіршення його майнового та таку зміну сімейного становища, які б могли бути підставою для задоволення його позовних вимог, а також не довів, що після рішення про стягнення аліментів змінився його сімейний стан, які є взаємозалежними під час вирішення судом питання про зміну розміру аліментів в сторону їх зменшення або збільшення, а тому колегія суддів погоджує висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді Ю.П. Лозко В.А. Коновалова