Постанова 4813 № 522/3722/24

Номер провадження: 22-ц/813/5171/25 Справа № 522/3722/24 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Ковтун Ю.І. 11 березня 2025 року у м. Одеса, встановила: У березні 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.06.2024 року, позивач просив: зменшити розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року (справа №522/9646/14-ц), та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2024 року (справа №522/2411/24-Е), та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що 22.02.2024 року Приморським районним судом м. Одеси була розглянута заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та було винесено наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач звернувся до суду із заявою про скасування наказу, оскільки був не згодний з ним у зв`язку з тим, що регулярно сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей, проте ухвалою суду від 06.03.2024 року по справі № 522/2411/24-Е було відмовлено у задоволенні заяви про скасування судового наказу. Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року у справі № 522/9646/14-ц було задоволено позов ОСОБА_1 та було стягнуто з позивача аліменти у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 30.05.2014 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про існування рішення суду від 20.06.2014 року йому стало відомо випадково. Тому, ОСОБА_2 вимушений звернутися із даної позовною заявою про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, оскільки позивач є інвалідом, йому постійно треба відвідувати лікарів, які призначають йому для лікування дорогі ліки, та інші медичні призначення, які необхідно робити для поліпшення стану його здоров`я. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Зменшено розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року у справі №522/9646/14-ц, та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2024 року у справі №522/2411/24-Е. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року у справі №522/9646/14-ц, та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2024 року у справі №522/2411/24-Е. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач дітей не утримує, аліментів на утримання дітей не сплачує, в зв`язку з чим утворилась заборгованість з 30.05.2014 року по 30.10.2024 року в сумі 452598,36 грн. зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він став інвалідом, але в той же час позивач надав суду медичні документі за 1980 та 1990 роки, коли він навіть не був у шлюбі та не мав дітей, а останні медичні документи датовані 2022 роком, коли ще не були стягнуті аліменти на другу дитину, що говорить про те, що станом на дату стягнення аліментів на доньку ОСОБА_4 в стані здоров`я позивача нічого не змінилося. На думку апелянта, інвалідність позивач оформив лише з метою отримати відстрочку від призиву на військову службу, що наразі буде предметом перевірки відповідних лікарських комісій. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, ОСОБА_2 посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, однак судом були проігноровані надані відповідачкою докази покращення його майнового стану. Так, позивач має на праві приватної власності: земельну ділянку кадастровий номер: 5121085400:01:002:0102 площею 1,9939 га, яку виставляв на продаж за 200000 доларів США; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Також, впродовж 2024 року позивач продав 6 транспортних засобів, що юридично були оформлені на ОСОБА_2 , вартістю згідно Висновків незалежної оцінки колісних транспортних засобів: автомобіль TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 170538 грн.; автомобіль MERCEDES-BENZ 412 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 349008 грн.; автомобіль MERCEDES-BENZ 412 D, реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 364872 грн.; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 396600 грн.; автомобіль BMW 325 TDS, реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 138810 грн.; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO, реєстраційний номер НОМЕР_6 вартістю 313314 грн. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що матеріальний стан ОСОБА_2 значно покращився на момент подачі даного позову до суду. Сторони про розгляд справи на 08.07.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.09.2009 року, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року у справі № 522/1376/24. Сторони мають двох доньок: неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2014 року у справі № 522/9646/14-ц було задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 30.05.2014 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, 22.02.2024 року Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/2411/24-Е було видано судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу відмовлено. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Дана норма містить підстави для коригування аліментів шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення. У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналізуючи зміст ст. ст. 181,192 СК України, можна дійти висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення/зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Згідно ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. У даному випадку позивач, обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів позивач, на підставу такого зменшення відповідно до ст. 192 СК України, посилається на те, що він є собою з інвалідністю 2 групи, має потребу у постійному лікуванні вартісними ліками, інших медичних призначеннях для поліпшення стану його здоров`я, на підтвердження чого надав до суду медичну документацію. В той же час судом установлено, що з позивача за вищевказаними судовими рішеннями стягуються аліменти в наступних розмірах: - аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу), щомісячно; - аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Тобто, загальний розмір аліментів становить 3/4 від отриманого позивачем доходу. Враховуючи зазначене вище, а також положення ст. 182 СК України і наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 192 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову шляхом зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на підставі рішення суду від 20.06.2014 року у справі № 522/9646/14-ц та наказу від 22.02.2024 року у справі №522/2411/24-Е шляхом стягнення з ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), що відповідатиме засадам розумності та справедливості. Також судом вірно відхилено посилання відповідачки на докази, долучені до додаткових пояснень від 29.01.2025 року, оскільки таки докази були подані з порушенням встановленого законом строку на їх подання, а клопотання про поновлення строку представником відповідачки не заявлялося. Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що інвалідність позивач оформив лише з метою отримати відстрочку від призиву на військову службу, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду даної справи, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_2 посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки судовим наказом та рішенням суду з нього стягнуто 3/4 частин його доходу, тобто позивач сплачує аліменти на двох дітей у розмірі 75 % його заробітку (доходу). Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна матеріального стану є самостійною, не залежною від зміни сімейного стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23). Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 17 липня 2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе