Постанова Одеський апеляційний суд № 497/1397/2021

Номер провадження: 22-ц/813/6163/22 Справа № 497/1397/2021 Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 01 грудня 2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги вмотивовано тим, що Судовими наказами від 17.07.2020 року (справа № 508/651/20 р.), від 15.10.2020 року (справа № 508/882), стягнуто з позивача аліменти на утримання доньок, однак на разі не має можливості виплачувати стягнутий з нього розмір аліментів визначений судом. Тому просив суд зменшити розмір аліментів і стягувати з нього на утримання доньок у твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень кожної, щомісячно, проте цих коштів зараз достатньо для утримання дітей, до поліпшення матеріального і сімейного стану позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 01 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що подали апеляційні скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду 17.01.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, вказує, що на даний час позивач не працює тому, що лікується від хвороби, на те потрібні додаткові кошти. До цього він також не мав постійного заробітку. Проживає із батьком та матір`ю, погіршились також і сімейні обставини, мати тяжко хворіє, також потрібні додаткові кошти, а батько інвалід. Свого обов`язку щодо утримання дітей він виконує. У зв`язку з цими обставинами вважає можливим стягнути з нього менший розмір аліментів на двох дітей - однієї третини, розмірі частки від його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі цієї позовної заяви і досягнення дитиною повноліття, згідно вимогам, які закріплені процесуальним законом - п. п. 4.5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу матеріали справи не містять. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського районного суду м. Одеси від 28.01.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 01 грудня 2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишено без руху. 03.03.2022 року апелянтом подано заяву якою усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2022 року було відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою та визначено порядок розгляду справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України. 26 вересня 2022 року справу було призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 29 січня 2015 року ОСОБА_1 , уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вони зареєстрували у Відділі реєстрації актів громадянського стану Болградського районного управління юстиції Одеської області актовий запис №13. Від шлюбу вони мають дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають із матір`ю. Шлюб між сторонами не було розірвано. На даний час діти проживають разом з відповідачем, однак перебувають на його повному матеріальному утриманні, тому періодично приїжджає дружина із дітьми в його дім в с. Василівка та живе там по пів року. Втім матеріальне становище позивача не дозволяє самостійно утримувати та забезпечувати гідні умови для реалізації їх права. Позивач хворіє, на що потрібні додаткові кошти. Позивач ОСОБА_1 , не працює. На разі змінився його матеріальній стан. Заборгованість по аліментам має станом на 31.07.2021 року та складає 2076 гривень. 17.07.2020 року згідно Судового наказу по справі №508/651/20 Миколаївський районний суд Одеської області з позивача стягнуто аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше,ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 16.07.2020 року і до 16.06.2033 року. 15.10.2020 року згідно Судового наказу по справі №508/882/20 Миколаївський районний суд Одеської області з ОСОБА_1 , стягнуто аліментів на користь ОСОБА_2 , на тримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 13.10.2020 року і до 01.09.2038 року. Із змісту Судового наказу по справі № 508/651/20 з позивача стягнуто аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше,ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 16.07.2020 року і до 16.06.2033 року. Із змісту Судового наказу по справі № 508/882/20 з ОСОБА_1 , стягнуто аліментів на користь ОСОБА_2 , на тримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 13.10.2020 року і до 01.09.2038 року. Вказані судові накази, які набрали законної сили, було ухвалено у недалекому часі та на засадах змагальності, диспозитивності з урахуванням всіх необхідних обставин було у законний спосіб присуджено аліментні зобов`язання.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування сторони позивача підстав позову жодним чином не може розглядатися судом, як підстава для зменшення розміру аліментів, оскільки такі обставини, як відсутність постійного місця роботи та необхідність проходити лікування, вже існували на час ухвалення первинного рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів. Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з відповідним позовом на обґрунтування своїх вимог зазначивши обставин, які на його погляд є підставою для зменшення розміру аліментів, доказів реальної зміни матеріального або сімейного стану сторін, або погіршення або поліпшення здоров`я або покращення матеріального становища одержувача аліментів, тощо не надав. Крім того, позивачем не надано доказів того, який матеріальний стан у нього був на час виникнення обов`язку сплати аліментів на утримання дітей та на день подачі даного позову до суду. Також, позивачем не надано доказів, що він працював, мав дохід. В свою чергу, суд вважає, що позивач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених позивачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності останнім не надано, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що позивач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки в розмірі, який визначений за рішенням суду. Сукупний розмір аліментів, який стягується на дітей відповідача не перевищує встановлений закон максимальний розмір відрахувань. Крім того, дослідивши надану позивачем довідку про інвалідність ОСОБА_1 , судом першої інстанції було встановлено, що позивач має третю групу інвалідності, яка існувала на момент видачі судових наказів про стягнення аліментів. З огляду на вказані обставини, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування тих суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.) навантаження на суддів виходить за межі фізичних можливостей. В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу. У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати. У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 01 грудня 2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе