Постанова Херсонський апеляційний суд № 659/294/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА іменем України 25 січня 2024 року м.Херсон справа 659/294/21 провадження 22ц/819/70/24 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Бездрабко В.О. (суддя доповідач) судді: Пузанова Л.В., Склярська І.В., секретар судового засідання: Доброва К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Херсонської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року, постановлене під головуванням судді Цесельської О.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Херсонська обласна прокуратура, Каховська місцева прокуратура Херсонської області, Головне управління Національної поліції України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, встановив: В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 800 000,00грн., та понесені судові витрати у справі в розмірі 20 000,00 грн. Позов мотивований тим, що 14 червня 2014 року позивач звернувся до Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області з заявою про вчинення відносно нього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів, пов`язаних з незаконним проникненням до житла позивача, вчиненням нападу та заподіянням тілесних ушкоджень. Незважаючи на наявні у справі докази, 19 грудня 2014 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях осіб складу кримінальних правопорушень. Після неодноразових звернень позивача зі скаргами, 19 січня 2015року ця постанова була скасована прокурором. Не здійснюючи в подальшому жодних слідчих дій, слідчий повторно закрив провадження у справі з тих самих підстав. Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 14 квітня 2015 року постанову слідчого скасовано, поновлено досудове розслідування. Кримінальне провадження протягом тривалого часу неодноразово закривалося у зв`язку з відсутністю в діяннях винних осіб складу кримінального правопорушення, а після подання потерпілим скарг відповідні постанови були скасовані. Протягом часу розслідування кримінального провадження слідчі та процесуальні керівники органів прокуратури та досудового розслідування ігнорували норми кримінального процесуального законодавства та затягували проведення розслідування справи. І лише після звернень позивача до Генеральної прокуратури України, був скерований до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 . Обвинувальні акти стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були скеровані до суду 28 грудня 2018 року, після спливу строку давності притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності, що дозволило винним уникнути відповідальності. Позивач вважав, що у зв`язку з бездіяльністю слідчих та працівників прокуратури, яка полягала в невиконанні протягом тривалого часу вимог кримінально-процесуального законодавства, йому завдано моральну шкоду внаслідок приниження його честі та гідності, тривалого порушення його прав, у зв`язку з чим він перебував у стані безперервного нервового напруження і стресу, витрачав свій час на звернення зі скаргами, відвідання правоохоронних органів, тощо. Крім того, бездіяльність органів слідства та прокуратури призвела до тривалої невизначеності, а усвідомлення факту не притягнення винних осіб до відповідальності призвело до психологічного напруження, яке спричиняє позивачу моральні страждання. Рішенням Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області від 20 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00грн. Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності заподіяння позивачу моральних страждань, викликаних тривалістю та бездіяльністю прокурорів та слідчих при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12014230210000603 від 14 червня 2014року; №12014230210000610 від 16 червня 2014 року; №12016230210000352 та №12016230210000353 від 22 жовтня 2016 року. Позивач неодноразове був вимушений звертатися до правоохоронних органів та суду з різними скаргами, у тому числі щодо порушення розумних строків досудового розслідування та поновлення кримінальних проваджень, після безпідставно прийнятих рішень про їх закриття. Така бездіяльність органів слідства та прокуратури знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями. Суд вважав, що позивач зазнавав у певній мірі моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації факту бездіяльності. Враховуючи конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, їх тривалість, вимоги розумності і справедливості, суд вважав за необхідне визначити ОСОБА_1 розмір морального відшкодування в сумі 20 000,00грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області та Херсонська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, в яких пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року, в частині задоволених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Херсонській області мотивована тим, що при постановлені рішення судом першої інстанції порушено норми цивільного процесуального права та не враховано, що у 2020році ОСОБА_1 вже звертався з позовом до прокуратури Херсонської області, Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Нижньосірогозького відділення поліції Каховського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відшкодування моральної шкоди й у справі № 659/98/20 в задоволені позовних вимог було відмовлено, що у відповідності до положень ст.186 ЦПК виключає повторний розгляд тих самих вимог, пред`явлених до тих самих відповідачів. На думку Головного управління Національної поліції в Херсонській області, суд надав неправильну оцінку наявним у справі доказам та безпідставно вважав, що слідчими підрозділами поліції допущено противоправних дій або бездіяльність під час проведення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких позивач був визнаний потерпілим. Навпаки, Головним управлінням здійснювався необхідний контроль щодо проведення слідчими досудових розслідувань, строк яких не перевищив 2 років з моменту реєстрації кримінальних проваджень в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Вважає, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди посадовими особами Головного управління Національної поліції в Херсонській області, а висновки суду про протилежне є неправильними. Зазначив, що згідно ст.303, 306 КПК України скарги на дії чи бездіяльність службових осіб поліції під час розслідування кримінальних проваджень мали подаватися та бути розглянуті в порядку Кримінального процесуального кодексу України, а не в порядку цивільного судочинства. Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області не приймалися незаконні рішення, не вчинялися незаконні дії чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду позивачу, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст.1173, 1174 ЦК України. Апеляційна скарга Херсонської обласної прокуратури також мотивована недоведеністю в ході розгляду справи достатніми та допустимими доказами заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди працівниками прокуратури, що суд безпідставно вважав доведеним. Апелянт послався на те, що причинами, які зумовили тривале досудове розслідування кримінальних проваджень стало проведення значного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, що свідчить про реалізацію завдань кримінального провадження. Звільнення засуджених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не є реабілітуючою обставиною для осіб, вину яких було доведено в суді. З винних осіб, внаслідок незаконних дій яких позивач зазнав негативних наслідків, стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, завдану злочином. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди органом досудового розслідування та прокуратурою, та відповідно наявність правових підстав для її відшкодування. Зазначив, що сам факт скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача в подальшому були поновленні ухвалами слідчих суддів. Херсонська обласна прокуратура вказала, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватися в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, і у разі задоволення відповідної скарги, є достатньою справедливою сатисфакцією з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Апелянт також зазначив, що відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а не стягуватися з юридичної особи - Державної казначейської служби України, якою лише забезпечується виконання судового рішення, на що суд першої інстанції безпідставно уваги не звернув, стягнувши на користь позивача моральну шкоду та витрати на правову допомогу з Державної казначейської служби України. У відзиви на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державна казначейська служба України визнала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Зокрема зазначила, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про стягнення на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкодишляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Херсонської обласної прокуратури доводи апеляційних скарг підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у скаргах. Інші учасники справи до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили. Повідомлення позивача ОСОБА_1 про розгляд апеляційних скарг здійснено через розміщення оголошення про виклик особи на офіційному веб- сайті суду та направленням йому sms- повідомленням через додаток Viber на номер телефону, який зазначений позивачем в матеріалах справи. Відповідно до довідки, sms- повідомленням позивачем не отримано абонент не доступний. Представник позивача адвокат Тишковський С.А. також повідомлявся шляхом направленням йому sms- повідомленням через додаток Viber на номер телефону, який вказаний у витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.136). Відповідно до довідки, sms- повідомленням представником позивача не отримано абонент не доступний. Оскільки остання відома суду адреса місця проживання ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території Херсонської області, на виконання вимог ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», позивач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення у відповідності до вимог діючого законодавства, а отже вважається такими, що належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційних скарг. Заслухавши доповідача, пояснення представників Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Херсонської обласної прокуратури, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом 14 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області із заявою про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12014230210000603 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 та частиною першої статті 194 КК України. Позивач визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.(т.1 а.с.13). З листа Нижньосірогозької міжрайонної прокуратури від 11 вересня 2014року встановлено, що потерпілий звертався зі скаргою на бездіяльність слідчого та в ході проведеної перевірки факти, викладені у зверненні знайшли своє підтвердження, а начальнику слідчого управління УМВС України в Херсонській області було внесено подання з вимогою вжити заходів щодо усунення виявлених порушень вимог КПК України та притягнути винних осіб правоохоронних органів до дисциплінарної відповідальності (т.1 а.с.15). Постановою слідчого СВ Нижньосірогозького РВ УМВС України від 19 грудня 2014року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито в зв`язку з відсутністю складу злочину (т.1 а.с.14). Згідно листа Нижньосірогозької міжрайонної прокуратури від 19 січня 2015року за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12014230210000603 (т.1 а.с.16). Постановою слідчого СВ Нижньосірогозького РВ УМВС України від 30 березня 2015року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 повторно було закрито в зв`язку з відсутністю складу злочину (т.1 а.с.17). Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 14 квітня 2015року зазначену постанову скасовано, зобов`язано слідчого відновити судове розслідування кримінального провадження №12014230210000603 (т.1 а.с.18,19). Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2015року задоволена скарга представника ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого під час проведення досудового розслідування №12014230210000603 та зобов`язано слідчого призначити у кримінальному провадженні судову товарознавчу експертизу (т.1 а.с.22). Згідно листа прокуратури Херсонської області від 04 червня 2015 року про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12014230210000603 від 14 червня 2014 року та №12014230210000610 від 16 червня 2014 року, встановлено, що слідчим СВ Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області досудові розслідування, в яких заявник визнаний потерпілим, проводяться з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. З метою активізації розслідування Нижньосірогозькому міжрайонному прокурору спрямовано відповідний лист зауваження (т.1 а.с.23). За результатами розгляду звернення потерпілого до Генеральної прокуратури України, листом від 19 серпня 2015року прокуратура Херсонської області констатувала порушення слідчим розумних строків проведення досудового кримінального провадження та з метою забезпечення більш ефективного розслідування визначила підслідність провадження за СУ УМВС України в Херсонській області (т.1 а.с.25,26). Матеріали справи свідчать, що у липні, жовтні, листопаді 2015року, лютому, липні 2016року ОСОБА_1 звертався до прокуратури Херсонської області зі скаргами щодо неналежної організацію проведення досудового розслідування кримінального провадження (т.1 а.с.27-32). Вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017року (справа 659/234/16-к) ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, 125 ч.2 КК України та на підставі п.1.ч.1 ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. З ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальна шкода у загальному розмірі 13808,55грн.; моральна шкода у розмірі 5000,00грн.; судові витрати у розмірі 3000,00грн. (т.1 а.с.34-39). Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2017року ОСОБА_2 , серед іншого, визнаний винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 ч.1 КК України та звільнений від призначеного покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.41-46). Щодо проведення досудових розслідувань відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.162 ч.2 КК України, які разом з ОСОБА_2 14 червня 2014 року вчинили кримінальні правопорушення відносно ОСОБА_1 , то встановлено, що потерпілий неодноразово протягом листопада 2016року листопада 2018року звертався до Нижньосірогозького ВП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, Каховської місцевої прокуратури, прокуратури Херсонської області та Генеральної прокуратури України зі зверненнями щодо бездіяльності органів слідства та прокуратури (т.1 а.с.48-81). Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017 року на скаргу ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування кримінальних проваджень № 12016230210000352 та №12016230210000353 від 22 жовтня 2016 року, стан розслідування кримінальних проваджень визнано таким, що не відповідає вимогам керівництва Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та проводиться із порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, характеризується безсистемністю, здійснюється повільно, неефективно та потребує активізації. Слідчому слідчого відділу Нижньосірогозького відділу поліції Каховського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області Величку О.В. суворо вказано та зобов`язано у найкоротший термін ужити дієвих заходів щодо активізації розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, виконати вказівки слідчого управління Головного управління Національної поліції, а начальнику слідчого відділення наголошено на вжитті негайних заходів щодо активізації розслідування кримінального провадження (а.с.55-56). У листі прокуратури Херсонської області від 13 грудня 2017 року про вивчення стану розслідування у відповідних кримінальних провадженнях за зверненням ОСОБА_1 , підтверджено порушення слідством вимог ст.28 КПК України щодо додержання розумних строків слідства; неналежне здійснення процесуального керівництва Каховською місцевою прокуратурою, з приводу чого повідомлено потерпілого про направлення листа керівнику прокуратури щодо активізацію досудового розслідування та вжиття заходів реагування стосовно процесуального керівника - прокурора у провадженнях (а.с.74). Вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня 2019року (справа №659/1225/18) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 ч.1 КК України та звільнено від призначеного покарання у виді штрафу на підставі ст.49 ч.1 п.1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00грн.; судові витрати у розмірі 10000,00грн. (т.1 а.с.84-86). Вироками Іванівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2019року (справа №659/1225/18) та Херсонського апеляційного суду від 24 грудня 2019року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 ч.1 КК України та звільнено від призначеного покарання у виді штрафу на підставі ст.49 ч.1 п.2, ст.74 ч.5 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00грн.; судові витрати у розмірі 10000,00грн. (т.1 а.с.87-93). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до положень частини першої ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч. 2 ст.16 ЦК України). Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України). Відповідно до ст.263 ч.4 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Тлумачення положень ст.23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями та бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості. Встановленні у справі вищезазначені фактичні обставини справи дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Судом встановлено, що 14 червня 2014року відносно позивача було вчинено кримінальні правопорушення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За заявою потерпілого ОСОБА_1 відносно зазначених осіб Нижньосірогозьким районним відділом Управління внутрішніх справ України в Херсонській області порушені кримінальні провадження №12014230210000603 від 14 червня 2014 року, №12014230210000610 від 16 червня 2014 року, №12016230210000352 та №12016230210000353 від 22 жовтня 2016 року. Кримінальні провадження №12014230210000603 від 14 червня 2014 року та №12014230210000610 від 16 червня 2014 року - об`єднані в одне провадження. Зібранні у справі докази свідчать, що посадовими особами слідчих органів допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінальних справ, з приводу чого позивач неодноразово був вимушений звертатися до суду та правоохоронних органів з різними скаргами, у тому числі, щодо бездіяльності органів досудового розслідування та порушення розумних строків проведення розслідування, які судом задоволено та обґрунтованість яких була визнана безпосередньо органами прокуратури, що підтверджено відповідями на звернення ОСОБА_1 від 11 листопада 2014р.; 19 січня, 04 червня, 19 серпня 2015р.; 13 грудня 2017р. та листом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017р. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тривала бездіяльність органів слідства та прокуратури (на протязі майже 5 років з моменту повідомлення заявником про вчиненні відносно нього кримінальні правопорушення до передачі обвинувальних актів до суду стосовно усіх винних осіб) знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав. Слід констатувати, що позивач зазнав душевних переживань, приниження честі, гідності, а тому існують правові підстави для покладення на державу обов`язку відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду у зв`язку з тривалим та неефективним веденням досудових розслідувань кримінальних справи, у яких позивач був визнаний потерпілим. Враховуючи конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних рішень та бездіяльності органів досудового слідства та прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд правильно вважав, що сума у розмірі 20000,00грн. є достатнім розміром відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди. Доводи апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Херсонської обласної прокуратури про те, що спори, які стосуються правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених при досудовому розслідуванні, не відносяться до цивільної юрисдикції, колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом спору у справі є вимога про відшкодування немайнової шкоди з держави, обумовлена надмірною тривалістю кримінальних проваджень та бездіяльністю органів досудового розслідування й прокуратури щодо належної організації розслідування справ в межах розумних строків, а не оскарження окремих процесуальних рішень чи дій слідчих і прокурорів у кримінальному провадженні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №688/2479/16-ц, суд касаційної інстанції зазначив, що спори про відшкодування шкоди з держави внаслідок порушення прав особи в кримінальному провадженні підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Проведення досудового розслідування з порушенням розумних та об`єктивно необхідних строків, що призвело до звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючих обставин, є підставою для відшкодування потерпілій особі моральної шкоди (постанови КЦС у складі Верховного Суду від 27 травня 2020року у справі № 585/724/19; від 12 квітня 2023 року у справі №174/207/22). Ураховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, колегія суддів також визнає неприйнятними посилання Херсонської обласної прокуратури на те, що за вироками судів з засуджених винних осіб на користь ОСОБА_1 вже стягнуто заподіяну моральну та матеріальну шкоду, завдану злочином, а відтак відсутні підстави для стягнення моральної шкоди у цивільній справі. Щодо доводів Головного управління Національної поліції в Херсонській області про порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, слід зазначити про таке. Встановлено, що в провадженні Нижньосірогозький районний суд Херсонської області перебувала цивільна справа №659/98/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Нижньосірогозького віділення поліції Каховського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Херсонській області, УМВС України в Херсонській області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Рішенням суду від 15 лютого 2021року у зазначеній справі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановлюючи судове рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлений до неналежних відповідачів, оскільки обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. При цьому суд вказав, що відмова в задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежних відповідачів не перешкоджає позивачу в повторному зверненні до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Херсонській області зазначило, що за наявності судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі №659/98/20, суд відповідно до ст.186 ЦПК України мав відмовити у відкритті провадження у справі, яка переглядається, а не здійснювати її розгляд по суті. Колегія суддів відхиляє наведенні апелянтом доводи, як такі, що суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства. Згідно ст.186 ч.1 п.2 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. За суб`єктним складом справа, в якій переглядається судове рішення, відрізняється від справи №659/98/20, а відтак суд першої інстанції правильно вирішив питання про відкриття провадження у справі та розглянув позов ОСОБА_1 по суті пред`явлених вимог. Щодо стягнення коштів з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Як зазначалося вище, відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга ст.2 ЦК України). У постанові КЦС у складі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі №174/207/22 зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів». При ухвалені оспорюваного рішення суду від 20 жовтня 2021року, суд першої інстанції наведене не врахував та зробив помилковий висновок про стягнення коштів з Державної казначейської служби України шляхом їх списанняз Єдиного казначейського рахунку, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині визначення порядку стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, шляхом стягнення коштів на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України. Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення виключно у частині порядку стягнення коштів, то новий розподіл судових витрат згідно ст.141 ч.13 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст.367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд постановив : Апеляційні скарги Херсонської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Херсонській області задовольнити частково. Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, змінити та вважати, що відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Державного бюджету України. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередно до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 09 лютого 2023року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Пузанова І.В. Склярська