Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/12267/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/12267/19 Головуючий в І інстанції Єпішин Ю.М. Номер провадження 22-ц/819/373/21 Доповідач Орловська Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Орловської Н.В. суддів: Кутурланової О.В. Майданіка В.В. секретар Давиденко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Херсонської області, Управління національної поліції в Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області про порушення права забезпечення доступу до правосуддя та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Прокуратури Херсонської області, Управління національної поліції в Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, просила: - визнати винними службових осіб Управління національної поліції в Херсонській області та службових осіб Прокуратури Херсонської області у прийнятті протиправних рішень, бездіяльності та тривалому порушенні вимог кримінального процесуального законодавства України в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №12012230020000126 від 17.04.2007 року, що призвело до порушення права потерпілої ОСОБА_1 на забезпечення доступу до правосуддя; - стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь потерпілої ОСОБА_1 2 000 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2012 році було порушено провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (шахрайство), яке внесене до ЄДРДР за №42013230020000043 від 14.10.2013 року. Процесуальним керівником винесено постанову про об`єднання кримінальних проваджень №12012230020000126 та №42013230020000043 в одне провадження № 12012230020000126. Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження в частині ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України проводиться за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 , а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом шахрайських дій, що спричинило матеріальні збитки у великих розмірах. Позивач ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні, №1202230020009126, оскільки є законною співвласницею домоволодіння АДРЕСА_1 , яке внаслідок протиправних дій третіх осіб вибуло з її власності. Загальний строк розслідування кримінального провадження №12012230020000126 триває понад 12 років. Позивач зазначає, що невизначеність ситуації за результатами вказаного кримінального провадження, тривале слідство та закриття кримінального провадження, що у подальшому скасовувалось, тривала бездіяльність службових осіб, які були залучені для розслідування вище зазначеного кримінального провадження, і які безпосередньо підпорядковані Управлінню національної поліції в Херсонській області та Прокуратурі Херсонської області, неналежне виконання (невиконання) покладених на них службових обов`язків, призвело до систематичного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, що завдало суттєвої шкоди інтересам позивача з принципових для неї питань доступу до правосуддя та захисту права власності. Також позивач вважає, що службові особи органів досудового розслідування беззаперечно є винними у тому, що сім`я ОСОБА_1 втратила свій дім та особисте майно, а також програли багаточисленні цивільні спори, оскільки не змогли довести, що домоволодіння вибуло в їх володіння не за власною волею, а внаслідок шахрайських дій третіх осіб. Крім того, зазначає, що глибокі страждання та негативні емоції, пов`язані з тривалим досудовим розслідуванням кримінального провадження №1202230020009126, створили для позивача психотравмуючу ситуацію, яка негативно впливає на стан її психологічного здоров`я, поглиблюючи наявне психіатричне захворювання. Беручи до уваги глибину та тривалість страждань, з урахуванням принципу розумності та добросовісності, позивач вважає, що адекватним та достатнім розміром компенсації завданої моральної шкоди слугуватиме сума 2 000 000 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання винними службових осіб Управління національної поліції в Херсонській області та службових осіб Прокуратури Херсонської області у прийнятті протиправних рішень, бездіяльності та тривалому порушенні вимог кримінального процесуального законодавства України не підлягають задоволенню, оскільки порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 Кримінального процесуального кодексу України. Разом з тим, судом встановлено, що організація досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012230020000126 від 24.11.2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, в межах якої позивач ОСОБА_1 визнано потерпілою, здійснюється неналежно та з порушенням розумних строків, про що свідчать надані позивачем докази. Обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 зазнала моральних страждань внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження та змушена протягом часу проведення досудового розслідування докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права. Враховуючи наведені обставини, характер та тривалість страждань позивача, ступінь їх доведеності, суд першої інстанції визначив розмір завданої їй моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., як такий, що відповідатиме засадам розумності, виваженості й справедливості. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення суду неповно досліджено та надано оцінку доказам, що мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт не погоджується з аргументацією суду щодо невизнання винними службових осіб Управління Нацполіції в Херсонській області та Прокуратури Херсонської області у прийнятті протиправних рішень, бездіяльності та тривалому порушенні вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди відповідно до ст. 1174 ЦК України протиправне діяння особи (осіб) та наявність вини у скоєному правопорушенні. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачі визнали факт вини своїх службових осіб, застосувавши до них відповідні заходи реагування. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки головному доказу по справі, а саме документам, які вказують на порушення прокуратурою м. Херсона відносно службових осіб СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області кримінального провадження по факту зникнення (умисної втрати) з матеріалів кримінального провадження №12012230020000126 оригіналів документів інвентарної справи Херсонського БТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 . Саме відсутність документів інвентарної справи на вказане домоволодіння слугує головним аргументом для слідства щодо неможливості проведення судових експертиз та завершення досудового розслідування. Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в апеляційній скарзі просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2020 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Так, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що має місце надмірна тривалість досудового розслідування, чим позивачці завдано моральних страждань. Апелянт не погоджується з вказаним висновком суду, оскільки позивачем не доведено, що факт тривалості досудового розслідування кримінального провадження створює для неї будь-які негативні наслідки у вигляді моральної шкоди. Крім того, суд першої інстанції не вказав, яке право ОСОБА_1 порушено та має бути відновлено, не з`ясував, у чому полягає шкода, завдана позивачу, та причинно - наслідковий зв`язок. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області її доводи вважає необґрунтованими, просить залишити її без задоволення. Разом з тим, представник Головного управління Національної поліції в Херсонській області підтримує доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2020 р. в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області її доводи вважає необґрунтованими, просить залишити її без задоволення. Разом з тим, представник Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області підтримує доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2020 р. в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. Судом встановлено, що 17.04.2007 року СВ Комсомольського РВ ХМУ УМВС порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України за заявою директора Херсонської обласної дирекції ПАТ Банку «Фінанси та Кредит» про надання ОСОБА_2 підроблених документів, на підставі яких останній отримав кредит. 24.11.2012 року відомості за даним фактом внесено до ЄРДР під № 42013230020000043. 24.11.2012 року СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області порушено кримінальне провадження № 12012230020000126 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України. Досудове розслідування в частині ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України проводиться за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 , а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом шахрайських дій, що спричинило останньому матеріальні збитки у великих розмірах. 14.10.2013 року процесуальним керівником винесено постанову про об`єднання кримінальних проваджень №12012230020000126 та №42013230020000043 в одне провадження №12012230020000126. 05.12.2013 року ОСОБА_2 за його заявою та у відповідності до вимог ст. 55 КПК України було залучено до кримінального провадження №12012230020000126 як потерпілого. 02.04.2019 року до Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області надійшла заява ОСОБА_1 про залучення (визнання) її потерпілою у кримінальному провадженні № 12012230020000126. 09.04.2019 року слідчим СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у межах кримінального провадження № 12012230020000126. Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2019 р. у справі № 766/954/16-к скасовано постанову слідчого СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області Гречко О.А. від 09.04.2019 р. про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №12012230020000126. Зобов`язано слідчого визнати ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №12012230020000126 та виконати вимоги, передбачені ст.55-56 КПК України. (а.с.29-30) На теперішній час кримінальне провадження № 12012230020000126 не завершене, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , посилаючись на його надмірну тривалість (12 років), а також допущення органами досудового розслідування протиправної бездіяльності та прийняття протиправних рішень, вважає, що їй завдано моральної шкоди, яку оцінює в сумі 2 000 000 грн. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ч.1 ст. 1173, ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, позовні вимоги вмотивовані наявністю у неї права на відшкодування моральної шкоди від держави через те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202230020009126 проводиться тривалий час (дванадцять років) і є неефективним, що підтверджено листуванням з органами досудового слідства та прокуратури. При цьому, позивач посилається на порушення відповідачами частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства та якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202230020009126, в якому ОСОБА_1 була визнана потерпілою через вибуття з її володіння майна, триває. На підтвердження фактів неналежного виконання органами досудового розслідування та прокуратурою їх службових обов`язків в межах даного кримінального провадження позивачем в якості доказів долучено до позовної заяви листування з Прокуратурою Херсонської області та Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області. (а.с.28, 31-45) Зі змісту вказаних листів вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Херсонській області вивчено матеріали кримінального провадження №12012230020000126 та встановлено, що незважаючи на великий обсяг проведених слідчих (розшукових) дій та систематичність їх проведення, стан досудового слідства у кримінальному провадженні не в повній мірі відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства. При цьому, Прокуратурою Херсонської області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012230020000126 взято на контроль. Надаючи правову оцінку вказаним листам на предмет їх належності, як доказу протиправних дій, рішень та бездіяльності відповідачів, колегія суддів приходить до висновку про їх невідповідність вимогам ст.77 ЦПК України, згідно якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Натомість, долучені до позовної заяви листи відповідачів за своїм змістом носять інформативний характер, висвітлюючи хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012230020000126 та фактично є відповідями ОСОБА_4 на її звернення. При цьому, вказані листи не можуть бути розцінені як доказ протиправних дій, рішень та бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури, оскільки вказані обставини повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, зокрема, ухвалами слідчих суддів про визнання таких дій, рішень та бездіяльності протиправними, тощо. Крім того, суд зауважує, що наявне в матеріалах справи листування датовано періодом з 01.08.2013 р. (а.с.33-34) по 05.04.2019 р. (а.с.28), у той час, як позивач ОСОБА_1 заявила про себе, як потерпілу у межах кримінального провадження №12012230020000126, лише 02.04.2019 р., що встановлено ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2019 р. у справі №766/954/16-к (а.с.29). Наведені обставини також свідчать про недопустимість наданих позивачем листів в якості доказів щодо протиправності рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки на момент подій, описаних у вказаних листах, ОСОБА_1 не мала відношення до кримінального провадження №12012230020000126 та не визначала себе, як потерпілу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається також на те, що головним доказом у даній справі є документи, які вказують на порушення прокуратурою м. Херсона відносно службових осіб СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області кримінального провадження по факту зникнення (умисної втрати) з матеріалів кримінального провадження №12012230020000126 оригіналів документів інвентарної справи Херсонського БТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що саме відсутність документів інвентарної справи на вказане домоволодіння слугує головним аргументом для слідства щодо неможливості проведення судових експертиз по встановленню причетних осіб, які вчинили шахрайські дії, спрямовані на заволодіння майном сім`ї ОСОБА_1 . Проте, в силу ч.6 ст.367 ЦПК України вказані доводи позивача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки не були заявлені позивачем в якості підстав позову в суді першої інстанції. Щодо посилання позивача на надмірну тривалість досудового розслідування, як на підставу відшкодування завданої їй моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне. За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 листопада 2020 року справа № 201/7621/17, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 заперечувала висновки суду першої інстанції щодо визначеного ним розміру моральної шкоди та зазначила, що тривалість її моральних страждань пов`язана із значним погіршення умов її життя , що пов`язує із втратою у 2011 році права проживання у належному їй житловому будинку на підставі рішення, тоді як можливість встановлення вини осіб які вчинили шахрайські дії щодо її майна у порядку кримінального провадження могло запобігти її виселенню житлового будинку. Апеляційний суд враховує, що спірні правовідносини тривають значний час , неодноразово були предметом судового розгляду за результатом якого ухвалені судові рішення, які набули чинності та оприлюднені у відкритих джерелах, тоді як сторони посилались на встановлені цими рішеннями факти і не заперечували проти їх дослідження апеляційним судом. Так рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 24.02.2010р. у справі№22-340\10 задоволено позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 22.02.205р., укладений ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит», предметом якого був житловий будинок, АДРЕСА_1 , оскільки договір іпотеки укладений без попередньої згоди органу опіки і піклування , що суперечить інтересам неповнолітніх дітей, які проживали у вказаному будинку, а договір. Цим же рішенням встановлено, що позивачка підписала заяву на отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 35000 доларів США, та не повідомила про наявність право проживання її дітей у житловому будинку співвласником якого вона є та згодна на передачу його в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання кредитного зобов`язання позичальником. Суд також визнав встановленими, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приховали від Банку факт проживання у спірному будинку неповнолітньої дитини ОСОБА_5 . Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 01 квітня 2013р., постановленим у справі 22-ц\791\823\13 відмовлено у задоволенні позову прокурора Дніпровського району м. Херсона, поданому в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання недійсним протоколу публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого переможцю торгів ОСОБА_6 , та зобов`язання його повернути придбаний житловий будинок. У вказаній цивільній справі суд дійшов висновку, про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог законодавства щодо надання відомостей про права користування будинком їх неповнолітньої дитини. Також судом не встановлено порушень Тимчасового положення щодо порядку проведення прилюдних торгів та ст. 45 Закону «Про виконавче провадження». Крім того, апеляційний суд також враховує, що у кримінальному провадженні ОСОБА_1 заявила про себе, як про потерпілу у межах кримінального провадження № 12012230020000126 лише 02.04.2019 р., звернувшись до слідчого з відповідною заявою, а з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування, звернулася до суду 20.06.2019 р. Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом досудове розслідування №12012230020000126 за її участю, як потерпілою, тривало лише два з половиною місяці, тому підстави вважати вказаний строк надмірним відсутні. Оскільки твердження позивача про завдання їй моральної шкоди внаслідок тривалості досудового розслідування № 12012230020000126 понад 12 років не знайшли свого підтвердження, тому вимоги позивача з вказаних підстав є необґрунтованими. З огляду на викладене слід дійти висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 факту завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, вчинених в межах кримінального провадження № 12012230020000126, а тому позовні вимоги в частині стягнення на її користь моральної шкоди підлягають залишенню без задоволення з підстав їх необґрунтованості. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо завдання ОСОБА_1 моральної шкоди та наявності підстав для її стягнення не відповідають дійсним обставинам справи, тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди. Щодо вимог позивача про визнання винними службових осіб ГУ НП в Херсонській області та службових осіб Прокуратури Херсонської області у прийнятті протиправних рішень, бездіяльності та тривалому порушенні вимог кримінального процесуального законодавства України в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №12012230020000126, що призвело до порушення права потерпілої ОСОБА_1 на забезпечення доступу до правосуддя, то колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає винними посадових осіб органів досудового розслідування у тому, що через їх протиправну бездіяльність сім`я ОСОБА_1 втратила свій дім та особисте майно, а також програли багаточисельні цивільні спори, оскільки не змогли довести, що домоволодіння АДРЕСА_1 вибуло з їх володіння не за їх власною волею, а внаслідок шахрайських дій третіх осіб. Проте, вказані доводи позивача, заявлені у межах даної цивільної справи, суд вважає юридично неспроможними, оскільки за наявності триваючого досудового розслідування кримінального провадження суд цивільної юрисдикції позбавлений можливості робити висновки про підстави вибуття з володіння позивача нерухомого майна, в тому числі, стверджувати про шахрайський характер дій третіх осіб. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора підлягають розгляду в порядку кримінального процесуального судочинства відповідно до ст. 303 КПК України. Таким чином, суд правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цієї частини позовних вимог, роз`яснивши право на оскарження дій чи бездіяльності службових осіб відповідачів в порядку, визначеному КПК України. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також перевіривши доводи скаржників у межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідно до ст. 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ній частині залишити без змін. Натомість, апеляційна скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури слід задовольнити, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2020 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.2 ст. 3, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України сплачений Херсонською обласною прокуратурою судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 376 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь моральної шкоди відмовити. В решті це ж рішення суду залишити без змін. Сплачений Херсонською обласною прокуратурою судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 31 березня 2021 року. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В. Кутурланова ________________ В.В.Майданік