LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд521/4838/19

від 16.01.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2395/24 Справа № 521/4838/19 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.01.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова Олександра Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, встановив: У липні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебнікова О.В. звернувся до суду із вказаним вище поданням посилаючись на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебникова О.В. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входять: - виконавче провадження АСВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 25 березня 2015 року в розмірі 13000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день подання позову складає 353080,00 грн.; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за користуванням чужими грошовими коштами у розмірі 167161,40 грн.; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафу за невиконання зобов`язань у розмірі 10621,42 грн.; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 10630,60 грн.; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 5308,63 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ). Приватним виконавцем 042022 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_11, ВП № НОМЕР_12, ВП № НОМЕР_15, ВП № НОМЕР_13, ВП № НОМЕР_14, за зазначеними виконавчими документами, копії яких направлено боржнику: ОСОБА_1 , за адресою, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Вимоги виконавчого документу на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію про доходи не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». В ході примусового виконання приватним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, про що винесено відповідні постанови. Станом на теперішній час божником рішення суду самостійно не виконано. Згідно відповіді МВС в Одеській області за боржником зареєстровано транспортні засоби: ВАЗ 21011, 1980 р.в., держномер НОМЕР_2 ; ВАЗ 2103, 1977 р.в., держномер НОМЕР_3 , які оголошено в розшук, про що 02 березня 2023 року винесено відповідну постанову. Згідно відповідей з банківських установ, кошти, яких було б достатньо для виконання вимог виконавчого документа, у боржника відсутні. Згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв. м. 17 лютого 2023 року на адресу боржника приватним виконавцем направлено вимогу про надання доступу приватному виконавцю до вказаного об`єкту нерухомості, однак вказана вимога боржником не виконана, доступу не надано. 02 березня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою місцезнаходження майна боржника, а саме: АДРЕСА_2 , та проведено опис та арешт вказаного майна, про що винесено відповідну постанову. Одночасно встановлено, що фактично вказаний об`єкт нерухомості є фактично гаражем, у якому можливе зберігання боржником, належних йому транспортних засобів. Окрім цього, технічна документація може не відповідати фактичним розмірам та обмірам вказаного об`єкту нерухомості, що належить боржнику. На запит приватного виконавця Департаментом надання адміністративних послуг ОМР повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні зареєстровані будь-які особи. 30 березня 2023 року на поштові та електронні адреси боржника (ІНФОРМАЦІЯ_3) та його представника ( Стеблинська Олена Анатоліївна , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) направлено виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до приватного виконавця 10 квітня 2023 року об 11:30, та вимогу приватного виконавця про надання доступу до нерухомого майна боржника, а також надання транспортних засобів для проведення опису та арешту. В той же день, на електронну пошту приватного виконавця надійшло повідомлення від представника боржника ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до якого Стеблинська О.А. повідомила, що станом на теперішній час не є представником ОСОБА_1 , а її участь обмежилась лише судовим процесом. Однак, відповідних підтверджуючих документів не надано. У визначений приватним виконавцем час боржник до приватного виконавця не з`явився, витребувані документи не надав, пояснень щодо невиконання вимог виконавця від боржника не надходило. Відповідно до вимоги приватного виконавця від 30 березня 2023 року боржника зобов`язано надати доступ 10 квітня 2023 року на 13:00 до квартири АДРЕСА_2 та транспортні засоби, що належать боржнику. Приватний виконавець вжив всіх необхідних та можливих заходів щодо повідомлення боржника про здійснення зведеного виконавчого провадження про стягнення з останнього коштів за рішенням суду та проведення виконавчих дій. Станом на 20 квітня 2023 року боржник вимоги виконавця не виконав, пояснень щодо невиконання вимог виконавця та невиконання рішення суду не надав. На адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1 , направлено повторно виклик та вимогу виконавця від 26 квітня 2023 року за вих. № 950 та 951 відповідно, які направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та з описом вкладення. 02 травня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 . На дзвінок вказаної квартири ніхто не відповів, двері не відкрив. На дверях прикріплено та залишено виклик та вимогу виконавця від 26 квітня 2023 року за вих. № 950 та

951. Інформацію про виклик до приватного виконавця направлено також через CMC та месенджери Viber, Telegram та WhatsApp. Станом на 06 липня 2023 року вимоги та виклики приватного виконавця боржником не виконано. Жодних повідомлень про неможливість прибути за викликом та неможливість виконання вимог приватного виконавця від боржника не надходило. З огляду на наведене вимоги виконавчого документу боржником виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вказаних заходів примусового виконання. Згідно відповіді ГУ ДМС України в Одеській області № 5100.4.7-9155/51.2-22 боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 виданий 14 лютого 2019 року ГУ ДМС в Одеській області. Отже дієвим заходом, який може сприяти виконанню вимог виконавчого документа, є обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за рішеннями суду, що виконуються у зведеному виконавчому провадженні. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Григоржевський М.С. звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року, як незаконну посилаючись на те, що висновок суду про задоволення вказаного вище подання з підстав наведених в оскаржуваному судовому рішенні є помилковим, оскільки у цій справі не доведено існування умов для застосування відносно ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України, визначені ст.441 ЦПК України та нормами ЗУ «Про виконавче провадження». Також суд дійшов помилкового висновку про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження, і попри протилежний висновок суду ОСОБА_1 не має наміру залишати територію України, а приватним виконавцем не вчинено достатньо дій для спонукання боржника до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні. 15 січня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Стеблинська О.А., звернувся до суду із клопотанням про долучення до справи доказів виконання обов`язків зі сплати боргу, яке розглянуто судом під час апеляційного перегляду. 16 січня 2024 року у судове засідання приватний виконавець та стягувач, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились із заявою (клопотанням) про відкладення розгляду справи не звертались, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника адвоката - Стеблинської О.А., за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає. Задовольняючи вимоги подання про обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду про що свідчить відсутність з його боку дій, направлених на виконання рішення суду та невиконання вимог виконавця, за умови належної обізнаності боржника про наявність відкритого виконавчого провадження та вимог виконавця, що містяться у відповідних вимогах та викликах. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. За приписами статті 129 Конституції України, судове рішення (у тому числі, рішення суду про стягнення аліментів) є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції"). Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату цього боргу і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: "Агрокомплекс проти України", "Іванов проти України"). Водночас, свобода пересування особи гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом. При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82). Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним. Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ у редакції від 10 грудня 2015 року встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо хибності висновку суду першої інстанції про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження та звертає увагу на таке. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Положенням частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Як встановлено судом, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебникова Олександра Володимировича перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входять: - виконавче провадження АСВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 25 березня 2015 року в розмірі 13000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день подання позову складає 353080,00 грн; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за користуванням чужими грошовими коштами у розмірі 167161,40 грн; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафу за невиконання зобов`язань у розмірі 10621,42 грн; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 10630,60 грн; - виконавче провадження АСВП НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа № 521/4838/19 виданого 15 вересня 2022 року Малиновським районним судом м. Одеси стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 5308,63 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 04 жовтня 2022 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_11, ВП № НОМЕР_12, ВП № НОМЕР_15, ВП № НОМЕР_13, ВП № НОМЕР_14, які направлялися ОСОБА_1 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення за №0600020974688 за адресою, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 (т.5 а.с. 38). В ході примусового виконання приватним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, про що винесено відповідні постанови. Згідно відповіді МВС в Одеській області за боржником зареєстровано транспортні засоби: ВАЗ 21011, 1980 р.в., держномер НОМЕР_2 ; ВАЗ 2103, 1977 р.в., держномер НОМЕР_3 , які оголошено в розшук, про що 02 березня 2023 року винесено відповідну постанову. Згідно відповідей з банківських установ, кошти, яких було б достатньо для виконання вимог виконавчого документа, у боржника відсутні. Згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв. м. 17 лютого 2023 року на адресу боржника приватним виконавцем направлено вимогу про надання доступу приватному виконавцю до вказаного об`єкту нерухомості, однак вказана вимога боржником не виконана, доступу не надано. 02 березня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою місцезнаходження майна боржника, а саме: АДРЕСА_2 , та проведено опис та арешт вказаного майна, про що винесено відповідну постанову. Одночасно встановлено, що фактично вказаний об`єкт нерухомості є фактично гаражем, у якому можливе зберігання боржником, належних його транспортних засобів. Окрім цього, технічна документація може не відповідати фактичним розмірам та обмірам вказаного об`єкту нерухомості, що належить боржнику. На запит приватного виконавця Департаментом надання адміністративних послуг ОМР повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні зареєстровані будь-які особи. Також у березні 2023 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебніков Олександр Володимирович звертався до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб - ОСОБА_1 , за яким просив: - вирішити питання про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2 , яка належить боржнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову Олександру Володимировичу, а також іншим особам, що будуть залучені приватним виконавцем до проведення виконавчих дій, а саме: стягувану або його представнику, що мають право брати участь у проведенні виконавчих дій в порядку ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»; суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання, що залучається для проведення оцінки майна в порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»; понятим, що залучаються при опису та арешту майна боржника в порядку ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на примусове проникнення до нерухомого майна боржника, а саме до квартири АДРЕСА_2 , яка належить боржнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при примусовому здійсненні зведеного виконавчого провадження АСВП №69996815 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/4838/19. 30 березня 2023 року на поштові та електронні адреси боржника (ІНФОРМАЦІЯ_3) та його представника ( Стеблинська Олена Анатоліївна , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) направлено виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до приватного виконавця 10 квітня 2023 року об 11.30, та вимогу приватного виконавця про надання доступу до нерухомого майна боржника, а також надання транспортних засобів для проведення опису та арешту. Відповідно до вимоги приватного виконавця від 30 березня 2023 року боржника зобов`язано надати доступ 10 квітня 2023 року на 13:00 до квартири АДРЕСА_2 та транспортні засоби, що належать боржнику. На адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1 , направлено повторно виклик та вимогу виконавця від 26 квітня 2023 року за вих. № 950 та 951 відповідно, які направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та з описом вкладення. 02 травня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 . На дзвінок вказаної квартири ніхто не відповів, двері не відкрив. На дверях прикріплено та залишено виклик та вимогу виконавця від 26 квітня 2023 року за вих. № 950 та

951. Інформацію про виклик до приватного виконавця направлено також через CMC та месенджери Viber, Telegram та WhatsApp. Станом на 06 липня 2023 року вимоги та виклики приватного виконавця боржником не виконано. Жодних повідомлень про неможливість прибути за викликом та неможливість виконання вимог приватного виконавця від боржника не надходило. Отже, до дня звернення виконавця до суду із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України виконавець здійснював заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» та вжив всіх необхідних та можливих заходів щодо повідомлення боржника про здійснення зведеного виконавчого провадження про стягнення з останнього коштів за рішенням суду та проведення виконавчих дій. Колегія суддів, відхиляючи посилання скаржника на неотримання ним засобами поштового зв`язку постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження, звертає увагу на те, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону №1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №643/8028/15 (провадження №61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі №520/10954/15-ц (провадження №61-7198св20), від 17.08.2022 № 404/6999/13-ц, від 13 вересня 2023 № 761/17501/21. Тож, оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2022 року винесені під час дії Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, яка не передбачала обов`язку виконавця встановлювати факт отримання боржником копій цих постанов, хибними є посилання скаржника на зазначені на довідці про причини невручення/досилання підстави повернення рекомендованого поштового відправлення адресату. Колегія суддів також зауважує, що вказуючи про неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження, а відтак і необізнаність ОСОБА_1 про його існування, останній не заперечує проти факту отримання викликів виконавця, направлених через CMC та месенджери Viber, Telegram та WhatsApp. Щодо посилань у апеляційній скарзі на позицією, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі №1340/5463/18, апеляційний суд зауважує, що така не є релевантною обставинам цієї справи, оскільки висновки Верховного Суду, викладені у наведеній вище справі стосувались випадків у яких судове рішення вважається врученим відповідно до вимог КАСУ, водночас правовідносини у цій справи регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження". Отже, невиконання боржником виконавчого документу, неподання декларації про доходи та невчинення жодних дій спрямованих на виконання рішення суду суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» та мало наслідком звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу. Щодо посилань скаржника на те, що виконавцем не було вичерпано всіх заходів примусового виконання рішення, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі не ґрунтуються на вимогах закону. Так, стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок виконавця звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, у разі ухилення останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Тобто ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь- які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Так, як встановлено судом, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року у справі № 521/4838/19 та постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року по справі № 521/4838/19 дії боржника у вказаній справі щодо фіктивного відчуження належного йому нерухомого майна визнано зловживанням процесуальними правами, вчиненими з метою уникнення від виконання можливого рішення суду. Тож, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про доведеність свідомого завчасного наміру ухилення боржника від виконання рішення суду та суб`єктивного ставлення боржника до своїх обов`язків, як учасника виконавчого провадження, яке виразилось у перешкоджанні здійсненню виконавчого провадження, відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності існування умов для застосування відносно ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України, визначені ст.441 ЦПК України та нормами ЗУ «Про виконавче провадження» та виснує про те, що звернення виконавця до суду із поданням про обмеження у праві виїзду боржника за межі України є реалізацією виконавцем власних дискреційних повноважень. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова Олександра Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу. При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про задоволення вимог вказаного подання з підстав, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні. Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено. Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного висновку суду. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі. У відповідності ст.375 ЦПК Україн и суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.А. Коновалова М.В. Назарова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»