Постанова Одеський апеляційний суд № 521/7330/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/9851/21 Номер справи місцевого суду: 521/7330/14-ц Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.09.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/7330/14-ц Провадження номер: 22-ц/813/9851/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: -головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), -суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І, учасники справи: - заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, - боржник - ОСОБА_1 , - стягувач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», - заінтересована особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: - боржник ОСОБА_1 ; - стягувач -ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку виконання рішення суду, за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Гуревського В. К. 05 липня 2021 року, повний текст ухвали суду складений 05 липня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У червні 2021 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішення суду, а саме - встановити порядок виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеса по справі № 521/7330/14-ц, яке набрало законної сили - 02.03.2017 р., шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 55,2 кв. м., в якій зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування. Заява приватного виконавця Колечка Д.М. (далі Приватний івиконавець) мотивована тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №63675651, до складу якого входить виконавчий напис № 828, виданий 05.03.2014 р., яким встановлено у рамках погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 713 481,56 грн., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , та виконавчий лист №521/7330/14-ц, виданий Малиновським районним судом м. Одеса від 04.07.2017 р., яким встановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг у розмірі 1 553 875,90 грн. та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.. 03.06.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 62248653 з виконання вказаного виконавчого напису № 828, виданого 05.03.2014 р,. яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення03.06.2020 р., за вих. № 1530. 24.09.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63127497 з примусового виконання виконавчого листа №521/7330/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеса від 04.07.2017 року, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 24.09.2020 року, за вих. №3078. У день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження №63127497 була винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. У той же день виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень ВП №63127497 та ВП №62248653 у зведене виконавче провадження з присвоєнням номеру ВП 62248653. Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 вважається таким, що обізнаний про розпочате примусове виконання. Згідно із відповідями з банків, на рахунках боржника грошові кошти відсутні. У відповідності із інформацією, наданою Міністерством внутрішніх справ України, ПФУ, ДФС транспортні засоби за боржником не зареєстровані, на обліку ПФУ та ДФС не перебуває. У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було виявлено квартиру АДРЕСА_1 , яка є іпотечним майном стягувача за цим виконавчим провадженням. 17.11.2020 р. вимогою №62248653 було зобов`язано боржника надати безперешкодний доступ до вищевказаної квартири, але під час виїзду на місце знаходження вищевказаного майна доступ до квартири надано не було. У зв`язку з чим приватним виконавцем 19.11.2020 р. було проведено опис квартири АДРЕСА_1 та складено відповідну постанову без доступу до внутрішніх приміщень квартири. Разом з цим, у квартирі за вищевказаною адресою зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 26.11.2020року за вих. № 1084В/01-7. Вищевказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина. Тобто, законом не передбачено ані права, ані обов`язку приватного виконавця отримувати висновок органу опіки та піклування з метою передачі на примусову реалізацію майна, а сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Отже, наразі відсутнє належне правове регулювання, яке дозволяє виконавцю здійснити примусове звернення стягнення на майно, яким користується малолітня особа, через отримання дозволу органу опіки і піклування (а. с. 3 - 10). 2.2 Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування висновків суду Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: - боржник ОСОБА_1 ; - стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку виконання. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду про звернення стягнення. Тому, попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів (а. с. 57 - 62). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його подання у повному обсязі. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що: 1) у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрований малолітній ОСОБА_2 . Вказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина; 2) ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу; 3) до органу опіки та піклування мають звертатись батьки, а державний виконавець не має право на отримання дозволу на вчинення правочинів. (а. с. 63 - 67). 2.5 Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді ОСОБА_1 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2021 року відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року (а. с. 84). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи (а. с. 85). У судовому засіданні ОСОБА_3 , діючий від імені Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, просив ухвалити судове рішення, яке відповідало б інтересам дитини. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 07 березня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-501/056/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 63 461,00 доларів США. 27.03.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № РML-501/056/2008, відповідно до умов якого, зобов`язання за кредитним договором № ML-501/056/2008 від 07 березня 2008 року забезпечуються предметом іпотеки нерухомим майном квартирою, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Згідно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за № 828 від 05.03.2014 року, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ « ОТП Факторинг». Рішенням Малиновського районного суду м Одеси від 31 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором № ML-501/056/2008 від 07 березня 2008 року у розмірі 136 304,91 доларів США, що на день подання позову за курсом НБУ складає 1 553 875,9 грн., з яких: - залишок заборгованості за кредитом у розмірі 63 107,23 доларів США, що на день подання позову за курсом НБУ складає 719 422,42 гривень; - сума відсотків за користування кредитом у розмірі 10 090,45 доларів США, що на день подання позову за курсом НБУ складає 115 031,13 гривень; - сума пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі у розмірі 63 107,23 доларів США, що на день подання позову за курсом НБУ складає 719 422,42 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,00 гривень. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_4 відмовлено. 03.06.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 62248653 з виконання вказаного виконавчого напису № 828, виданого 05.03.2014 р., яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 03.06.2020 р., за вих. № 1530. 24.09.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63127497 з примусового виконання виконавчого листа №521/7330/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеса від 04.07.2017 року, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 24.09.2020 року, за вих. №3078. 24.09.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. 24.09.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень ВП №63127497 та ВП 62248653 у зведене виконавче провадження з присвоєнням номеру ВП 62248653. Згідно із відповідями з банків, на рахунках боржника грошові кошти відсутні. У відповідності із інформацією, наданою Міністерством внутрішніх справ України, ПФУ, ДФС транспортні засоби за боржником не зареєстровані, на обліку ПФУ та ДФС не перебуває. У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було виявлено квартиру АДРЕСА_1 , яка є іпотечним майном стягувача за цим виконавчим провадженням. 17.11.2020 р. вимогою № 62248653 було зобов`язано боржника надати безперешкодний доступ до вищевказаної квартири, але під час виїзду на місце знаходження вищевказаного майна, доступ до квартири надано не було, у зв`язку з чим приватним виконавцем 19.11.2020 р. було проведено опис квартири АДРЕСА_1 та складено відповідну постанову без доступу до внутрішніх приміщень квартири. В квартирі за вищевказаною адресою зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 26.11.2020року за вих. № 1084В/01-7. Іпотечний договір №PML-501/056/2008 було укладено 27.03.2008 року. На відміну від цього, згідно з відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг від 26.11.2020 року за вих. № 1084В/01-7, боржник, його дружина та неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, дитина народжена та зареєстрована у іпотечній квартирі після укладання договору іпотеки. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229. Предметом розгляду даної справи є - встановлення способу та порядку виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року. При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті. При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання. Звертаючись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, заявник як на підставу заявлених вимог посилався на те, що у ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було виявлено квартиру АДРЕСА_1 , яка є іпотечним майном стягувача за цим виконавчим провадженням, а зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є перешкодою, що ускладнює виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина. Однак, дані обставини не є підставами для зміни способу та порядку виконання рішення суду у розумінні ст. 435 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У поданні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович не ставить питання про надання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна. Вимога про надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 55,2 м. кв., є вимогою яка не може бути розглянута в межах вказаного подання та у порядку ст. 435 ЦПК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Також, варто зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_1 проводиться стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни № 828 від 05.03.2014 року та за рішенням Малиновського районного суду м Одеси від 31 січня 2017 року, однак у рамках одного кредитного договору № ML-501/056/2008 від 07 березня 2008 року. Матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію (звернення стягнення на предмет іпотеки), право користування у якому має неповнолітня дитина. Рішення суду про стягнення коштів з боржника здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про встановлення способу і порядку виконання рішення, після її перегляду в апеляційному порядку, не може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 20 вересня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе