Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/14956/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/14956/19 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила: визнати протиправною бездіяльності з непризначення їй щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов`язати призначити їй щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18.06.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо непризначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18.06.2019. 04 жовтня 2023 року позивачем подано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій позивач просила визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо виконання рішення Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 758/14956/19 та стягнути на її користь за рахунок бюджетних коштів Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації недоплачену щомісячну адресну соціальну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання у розмірі 20638,08 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації при виконання судового рішення у справі №758/14956/19, поданої у порядку статті 383 КАС України, - повернуто заявнику. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що лише 27 вересня 2023 року у ході телефонної розмови з державним виконавцем їй стало відомо про те, що Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації не планує виконувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021, що і слугувало підставою для звернення до суду з даною заявою. Відтак, враховуючи вищевикладене, у період з 27 вересня 2023 року по 04 жовтня 2023 року не сплинув десятиденний строк для звернення до суду з вказаною заявою. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо непризначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18.06.2019. У зв`язку викладеним, 15.12.2021 позивачем подано до суду заяву про видачу виконавчих листів у справі, та як наслідок на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року було видано виконавчі листи 29.12.2021. З метою примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №758/14956/19, позивачем подано виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Постановою державного виконавця від 23.03.2023 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. На підставі листа відповідача № 4866 від 31.03.2023, державним виконавцем на підставі постанови від 03.04.2023 було закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2. Втім, позивач 13.06.2023 звернулась із заявою до виконавчої служби щодо невиконання рішення суду та за результатами перевірки постанова державного виконавця від 03.04.2023 у ВП НОМЕР_1, була визнана незаконною та постановою від 03.08.2023 було відновлено виконавче провадження. При цьому, позивач отримала лист від Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради від 24.07.2023 №051-11707 в якому було повідомлено, що Департамент не наділений повноваженнями та обов`язком виконання рішення суду у справі №758/14956/19, оскільки не було стороною по справі. У свою чергу, як зазначає позивач, 21.06.2023 вона звернулась до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду, однак відповіді не отримала, та лише в телефонній розмові з державним виконавцем 27.09.2023 їй стало відомо про те, що відповідач рішення суду не буде виконувати. Вважаючи, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року не виконується, 04.10.2023 позивач подав заяву у порядку статті 383 КАС України до суду. Повертаючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу було відомо про обставини не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №758/14956/19 ще з 31.03.2023, що стало підставою для звернення до виконавця із заявою 13.06.2023, у той же час з даною заявою до суду заявник звернувся лише 04.10.2023, що свідчить про наявність підстав для повернення такої заяви. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Згідно частини другої ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Крім того, приписами частини першої ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. З матеріалів справи вбачається, що у березні 2023 року позивач подала виконавчий лист №758/14956/19 від 29.12.2021 до органів державної виконавчої служби. Втім, вважаючи, що вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 не виконується, ОСОБА_1 04.10.2023 звернулась до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. У той же час, частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Згідно частини п`ятої вказаної статті у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Таким чином, вказаною нормою статті 383 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, яка повинна відповідати вищевказаним вимогам, у разі недотримання яких, така заява підлягає поверненню. При цьому, колегія суддів враховує, що частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. У той же час, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Правила статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, та підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/10843/19. Таким чином, враховуючи факт подання у березні 2023 року позивачем виконавчого листа №759/14956/19 від 29.12.2021 до органів державної виконавчої служби, позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів дізналась ще у березні 2023 року при зверненні до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №759/14956/19, відтак подача заяви згідно вимог статті 383 КАС України до суду лише 04 жовтня 2023 року свідчить про порушення вимог порядку, встановленого у частині четвертій статті 383 КАС України. Колегія суддів зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених статтею 383 КАС України або їх поновлення. Посилання апелянта на те, що лише 27.09.2023 вона у телефонній розмові з державним виконавцем дізналась про відсутність вчинення будь-яких дій з боку Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 колегія суддів оцінює критично, враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин та факт звернення позивача ще 13.06.2023 із заявою до виконавчої служби щодо невиконання рішення суду відповідачем, що свідчить про повну обізнаність позивача про такі дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви на підставі частини п`ятої статті 383 КАС України. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді В.О. Аліменко В.П. Мельничук