Постанова 4824 № 755/14750/21

Справа № 755/14750/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/1366/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Гаращенка Д.Р., Фінагеєва В.О., розглянувши справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення суми коштів грошової допомоги, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до суду з позовом про стягнення суми коштів грошової допомоги. В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі для оплати житлово - комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505. Рішенням комісії Управління від 04.12.2014 року, відповідачу призначена щомісячна адресна допомога на проживання. 03 лютого 2020 року відповідач звернулась з заявою про продовження виплат щомісячної допомоги, яку було задоволено рішенням управління від 18.02.2020 року. За результатами перевірки було встановлено, що відповідач з 08.08.2020 року є власником квартири АДРЕСА_1 . Рішенням управління від 23.03.2021 року комісією прийнято рішення про припинення виплати та необхідності утримання переплати адресної допомоги в сумі 7000,00 грн. 12 квітня 2021 року Управління направляло відповідачу лист з інформацією про необхідність в добровільному порядку повернути державні кошти в сумі 7000,00 грн., який залишився без належного реагування з боку відповідача, що спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду. У зв`язку з вищевикладеним Управління просило суд стягнути з ОСОБА_1 грошову допомогу, виплачену надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями в сумі 7000,0 грн. на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, та понесені судові витрати в сумі 2270,00 грн. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд заочне рішення суду першої інстанціїскасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав: В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.11.2014 року перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як тимчасово переміщена особа, що підтверджується Довідкою від 28.11.2014 року №3004-4287 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 28.11.2014 року, ОСОБА_1 , звернулась до органу соціального захисту населення з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, призначивши грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житло - комунальних послуг. Управлінням від 04.12.2014 року прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання. Надалі, виплата ОСОБА_1 продовжувалась кожні 6 місяців за її письмовою заявою. 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління з заявою про продовження щомісячної допомоги. Управління 18 лютого 2020 року прийнято рішення про призначення допомоги переміщеної особи на проживання ОСОБА_1 з 13.02.2020 року по 12.08.2020 року у розмірі 1000,00 грн. щомісячно. Рішенням управління від 23.03.2021 року комісією прийнято рішення про припинення виплати та необхідності утримання переплати адресної допомоги в сумі 7000,00 грн. 12 квітня 2021 року Управління направляло відповідачу лист з інформацією про необхідність в добровільному порядку повернути державні кошти в сумі 7000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, а тому відсутні підстави вважати, що у відповідача виникли обставини, які унеможливлювали отримання допомоги. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що відповідач не повідомила позивача про право власності на житлове приміщення, що призвело до отримання нею надлишкових коштів з державного бюджету України. Посилаючись на п. 7 ст. 81 ЦПК України апелянт зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду справи мав витребувати у позивача докази наявності у неї на праві власності житлового приміщення, а саме витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на який позивач посилався у своїй позовній заяві. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким доводами апелянта з огляду на наступне: Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Відповідно до п. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. В даному випадку положення п. 7 ст. 81 ЦПК України не можуть бути застосовані, оскільки, як зазначено вище, таке право існує лише у певних, прямо передбачених законом випадках, які в даному випадку відсутні. Судом встановлено, що до апеляційної скарги позивачем було долучено нові докази, а саме копію витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 58-60), яку не було надано до суду під час розгляду даної справи судом першої інстанції. Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Подаючи до апеляційного суду нові докази, а саме вищевказану копію витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, апелянт не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції. А тому, з огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду не приймає надані позивачем нові докази. З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, відтак підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Д.Р. Гаращенко В.О. Фінагеєв