Постанова Київський апеляційний суд № 754/2056/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 754/2056/20 номер провадження: 22-ц/824/410/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року у складі судді Бабко В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27 жовтня 1999 року. Відповідач ОСОБА_1 проживає поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2 . Позивач вказувала, що 23 лютого 2017 року було затоплено належну їй квартиру, про що було складено акту комісії ЖЕД-303 від 23 лютого 2017 року, відповідно до якого залиття квартири АДРЕСА_3 , яка належить позивачу, відбулось з вини розташованої вище квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 . Зазначала, що згідно звіту №12/18 від 23 січня 2018 року, складеним оцінювачем ОСОБА_3. , розмір матеріальних збитків, які завдані позивачу внаслідок залиття, а саме: кімнати площею 15,2 кв.м становить 7 698 грн 00 коп.; кімнати площею 15 кв.м становить 3 514 грн 00 коп.; балкону становить 792 грн 00 коп., а всього 12 004 грн 00 коп. Однак відповідач добровільно відшкодовувати завдану шкоду не бажає. З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 12 004 грн 00 коп. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 7 698 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт та визначення розміру шкоди в сумі 1 400 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 840 грн 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту комісії ЖЕД-303 від 23 лютого 2017 року, оскільки вказаний акт не є належним та допустимим доказом залиття, причин пошкоджень та вини відповідача. Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про залиття ним квартири позивача, оскільки у вказаному акті встановлено, що плями на стелі та стіні є старими та сухими, а факту залиття на час складання вказаного акту ним не встановлено. Зазначає, що суд не дав оцінки наданому ним договору купівлі - продажу квартири, відповідно до якого квартира АДРЕСА_4 належить йому на праві власності з 15 квітня 2015 року. Вказує, що час виникнення плям не встановлено, судова будівельно-технічна експертиза не призначалась, а акт комісії складався не відразу після залиття та після усунення причин. Тому вважає, що суд безпідставно залишив поза увагою вказані обставини та мотивів їх неврахування у рішенні не навів. Зазначає, що акт складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарствавід 17 травня 2005 року № 76, відповідно до якого акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії, у тому числі власником (мешканцем) квартири, що зазнала шкоди, та власником (мешканцем) квартири, з вини якого сталося залиття. При складанні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони є обов`язковою. Вказує, що акт складений за його відсутності, чим позбавлено його можливості подати докази на спростування цього акту. Також він не запрошувався для підписання акту та не був повідомлений про його складання і тим більше не чинив перешкод щодо обстеження його квартири для встановлення причин залиття, якщо таке мало місце бути. Вказує, що позивачем не надано належним чином складеного акту, форма якого визначена в додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій або інших доказів того, що дії відповідача були неправомірними, та що саме між діями відповідача та шкодою, що була спричинена оздобленню квартири позивача, є безпосередній зв`язок, і в цьому є його вина. Зазначає, що звіт оцінювача №12/18 від 23 січня 2018 року є неповним і необґрунтованим, суперечить іншим наявним у справі доказам, у зв`язку з чим викликає сумніви з приводу його правильності. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, залишивши поза увагою той факт, що акт комісії ЖЕД-303 від 23 лютого 2017 року встановлює наявність плям площею 0,04 кв.м, а в звіті з оцінки оцінено плями площею 2,8 кв.м, які відповідно до акту від 23 січня 2020 року є плямами невідомого походження. Крім того, у своїй апеляційній скарзі скаржник просив стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Позивач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 12 004 грн 00 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане відділом приватизації Ватутінської районної Держадміністрації від 27 жовтня 1999 року. Відповідачу ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 неодноразово викликала аварійну службу, у зв`язку із затопленням належної їй квартири, що підтверджується витягом з електронного журналу «Городок», в якому зазначено, що 04 січня 2017 року, 17 січня 2017 року є звернення власника квартири АДРЕСА_3 про те, що тече зі стелі, перевірено квартиру АДРЕСА_4 , в якій перепаковані батареї та надано консультацію. 23 лютого 2017 року згідно з актом ЖЕД-303, складеного комісією у складі провідного інженера відділу з нагляду за безпечною експлуатацією будівель КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» Нагалевської В.В., провідного інженера ЖЕД-303 Санець І.М. , слюсаря - сантехніка Карпенко О.В. , в результаті обстеження квартири АДРЕСА_1 було встановлено: в другій житловій кімнаті біля стоякової труби опалення на стелі та стіні виявлено старі сухі плями площею 0,04 кв.м; в житловій кімнаті на системі опалення виявлено соляний бандаж, який було складено для усунення підтікання з трубопроводу опалення, на момент обстеження свіжих слідів протікання не виявлено; в ванній кімнаті стояки трубопроводів холодного, гарячого водопостачання та рушникосушарка знаходяться в робочому стані, витоків не виявлено; при візуальному огляді, козирок балкону квартири АДРЕСА_3 не пошкоджений та знаходиться в задовільному технічному стані. 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до начальника ЖЕК-303 зі заявою, в якій просила направити комісію для встановлення факту залиття квартири АДРЕСА_1 . Житлово-експлуатаційна дільниця № 303 надала відповідь на звернення позивача, у якій зазначила, що 15 грудня 2017 року працівниками ЖЕД-303 комісійно було обстежено балкон квартири АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. Згідно з актом Житлово-експлуатаційної дільниці № 303 від 15 грудня 2017 року, складеного комісією у складі: заступника начальника Санець І.М., провідного інженера Корської О.О. , майстера тех. діл. Марковської К.І. , майстра рем. діл. Бондаренко А.М. , на підставі звернення ОСОБА_2 обстежено квартиру АДРЕСА_1 з питання протікання балкону з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 . В результаті обстеження встановлено, що обшивка стелі балкону виконаного з дерев`яної вагонки виявлено незначні сліди затікання на стику конструктиву стіни зі стелею. При обстеженні балкону з вулиці візуально було виявлено, що козирок балкону покритий з контруклоном до стіни фасаду квартири АДРЕСА_3 . Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. складено звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику майна внаслідок залиття, який становить у сумі 12 004 грн 00 коп., з яких: розмір майнової шкоди кімнати площею 15,2 кв.м становить 7 698грн 00коп; розмір майнової шкоди кімнати площею 15,0 кв.мстановить 3 514грн 00коп., розмір майнової шкоди балкону становить 792 грн 00 коп. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, а саме: акт від 23 лютого 2017 року та звіт № 12/18 від 23 січня 2018 року за формою та змістом відповідають встановленим формам, не суперечать іншим доказам у справі, а наведені у них дані відповідачем не спростовані. Суд зазначив, що хоча факт залиття відбувся в інший день та час ніж складання акту від 23 лютого 2017 року, проте судом встановлено, що причино - наслідковий зв`язок пошкодження стелі та стіни пов`язаний саме із залиттям квартири АДРЕСА_3 , яке виникло з вини вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , доказів які б спростовували цей факт стороною відповідача не надано. При визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, суд взяв до уваги звіт №12/18 від 23 січня 2018 року, відповідно до якого розмір майнової шкоди, заподіяний оздобленню квартири внаслідок неодноразового залиття за адресою: квартира АДРЕСА_1 у частині другої кімнати площею 15,2 кв.м становить 7 698 грн 00 коп. Тому суд дійшов до висновку, що заявлена вимога підлягає задоволенню разом з відшкодуванням витрат, пов`язаних з проведенням визначення розміру майнової шкоди в сумі 1 400 грн 00 коп. Разом з тим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в результаті залиття кімнати площею 15,0 кв.м та балкону квартири позивача не знайшли підтвердження в ході судового засідання. Однак з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна з таких підстав. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з положеннями ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до положень ст.ст.1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди. Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір. Тобто, відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що акт, складений комісією ЖЕД-303 від 23 лютого 2017 року не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарствавід 17 травня 2005 року № 76(Додаток 4), оскільки його не було повідомлено про обстеження квартири позивача, затоплення квартири позивача в цей день не було, будь-яких слідів вологи та залиття не виявлено, а виявлено лише «старі сухі плями площею 0,04 кв.м», які як зазначено в акті зі слів позивача виникли через ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_4 . Вказував, що зазначені «старі сухі плями площею 0,04 кв.м» могли виникнути в будь-який період часу, навіть до моменту придбання ним квартири АДРЕСА_4 , яке відбулось 15 квітня 2015 року, з причини пошкодження труб опалення на проміжку міжповерхового перекриття або безпосередньо в квартирі позивача. Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибуткової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та відповідно до додатку до листа Мінжитлкомунгоспу від 29 серпня 2008 року № 20-8-18, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка у відповідності до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, затвердженого начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В акті повинно бути відображено зокрема: характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що 23 лютого 2017 року належну їй на праві власності квартиру було затоплено, про що складеного акт комісії ЖЕД-303 від 23 лютого 2017 року, відповідно до якого залиття квартири відбулося з вини розташованої вище квартири АДРЕСА_4 , що належить відповідачу. У матеріалах справи міститься акт від 23 лютого 2017 року, складений уповноваженими на те особами, про обстеження квартири АДРЕСА_1 за зверненням мешканки ОСОБА_2 на предмет її скарги на мешканців вище розташованої квартири АДРЕСА_4 залиття її квартири, щодо протікання труби системи опалення, порушення труб рушникосушарки, пошкодження балконного козирка. В результаті обстеження встановлено:

1. В другій житловій кімнаті біля стоякової труби опалення на стелі та стіні виявлено старі сухі плями площею 0,04 кв.м. Зі слів мешканки ОСОБА_2 вони виникли через ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_4 ; 2 . В житловій кімнаті на системі опалення виявлено соляний бандаж, який було складено для усунення підтікання з трубопроводу опалення, на момент обстеження свіжих слідів протікання не виявлено;

3. У ванній кімнаті стояки трубопроводів холодного, гарячого водопостачання та рушникосушарка знаходяться в робочому стані, витоків не виявлено;

4. При візуальному огляді козирок балкону квартири АДРЕСА_3 не пошкоджений та знаходиться в задовільному технічному стані;

5. Власник квартири АДРЕСА_2 у листопаді 2016 року силами підрядної організації ПП «Приватбудсвіт» провів роботи по капітальному ремонту балкону з заміною захисних екранів, проведенням термомодернізації та встановленням склопакетів. Бетонна плита підлоги балкону квартири АДРЕСА_4 залишена без змін, поверх неї покладено металевий каркас, про що свідчать фото надані власником квартири АДРЕСА_2 . Ознак пошкоджень несучих конструкцій будинку не виявлено. Комісія вважає за потрібне: після закінчення опалювального сезону працівникам ЖЕД-303 провести ремонтні роботи на стояках системи опалення в квартирі АДРЕСА_3 в іншій кімнаті площею приблизно 0,04 кв.м виникло з розташованої вище квартири АДРЕСА_4 . Для отримання відшкодування за залиття з квартири АДРЕСА_4 , запропоновано мешканцю квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 звернутись до винуватців залиття або до суду (а.с. 10). Аналізуючи даний акт з огляду на наявність в ньому інформації щодо характеру залиття та його причини, завданої матеріальної шкоди (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дати залиття квартири позивача він не містить. Не містить указаний акт і опису кімнат в двокімнатній квартирі позивача за їх жилою площею, що унеможливлює встановити місце залиття, і як наслідок винну особу, зважаючи на ту обставину, що комісією виявлено залиття, як з вини відповідача зі слів позивача, так і з причин підтікання з трубопроводу опалення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що даний акт був складений не в день залиття, що було встановлено і судом першої інстанції. Не містить указаний акт і відомостей про те, що відповідач запрошувався комісією для обстеження квартири позивача, а також не містить відомостей про те, що комісією було обстежено квартиру відповідача. Наведені обставини свідчать про те, що вина відповідача у залитті квартири, дата якого невідома, зазначена комісією лише зі слів позивача, а згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Прийнявши до уваги акт від 23 лютого 2017 року, як доказ факту залиття квартири позивача з вини відповідача, суд вважав, що він не суперечить іншим доказам у справі. Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав. З електронного журналу об`єднаної центральної диспетчерської служби «Городок» Деснянського району міста Києва (витяг) убачається, що із квартири позивача 08 листопада 2016 року та 21 листопада 2016 року було здійснено дві заявки щодо прориву труби. Опис першої заявки «у спальні протікає труба опалення», другої - «протікає труба опалення у спальні на з`єднанні, після ремонту в квартирі АДРЕСА_4 зі слів мешканця прокрутили труби, будинки АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 заявки багаторазові». Також із квартири позивача 04 січня 2017 року, 18 січня 2017 року було здійснено дві заявки щодо залиття зверху (незначне). Опис першої заявки - «зі слів мешканця підтікає із труби ЦО (центральне опалення) у спальні», другої - «тече зі стелі, скоріш за все ЦО (центральне опалення), зі слів мешканця у сусідів сухо» (а.с.11). Із звіту №12/18 від 23 січня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_3. на замовлення позивача, а саме, акту огляду указаною особою 12 грудня 2017 року квартири позивача вбачається, що останнім встановлено наступні пошкодження: кімната 15,2 кв.м - на поверхні водоемульсійного покриття вінілових шпалер стелі та понижень стелі біля труби центрального опалення наявні плями темно-жовтого кольору 0,3 кв.м з осередками грибка чорного кольору і на поверхні шпалер стіни труби центрального опалення наявні плями темно-жовтого кольору розміром 2,5 кв.м; кімната 15,0 кв.м - на поверхні вінілових шпалер стелі та понижень стелі біля труби центрального опалення наявні плями жовтого кольору 0,12 кв.м і на поверхні шпалер стін біля труби центрального опалення наявні розводи жовтого кольору 0,8 кв.м з відшаруванням шпалер від основи близько 0,25 кв.м (а.с.25). Відповідно до витягу із журналу об`єднаної центральної диспетчерської служби «Городок» Деснянського району міста Києва «Городок» заявки із квартири позивача щодо прориву труби продовжувалися і в 2018 році. Так, 25 вересня 2018 року позивачем була здійснена заявка з описом «зі слів мешканця тече труба ЦО (центральне опалення) у 2 кімнатах» (а.с.84). 23 січня 2020 року комісія у складі уповноважених осіб та в присутності як позивача, так і відповідача, склали акт на предмет обстеження, зокрема, труб у ванній кімнаті та житлових кімнатах. У кімнаті площею 15 кв.м на момент обстеження на внутрішньому куті біля стояка ЦО виявлено сліди невідомого походження та відшарування шпалер від стелі до підлоги шириною 15 см та висотою 2,5 м. На момент обстеження на системі ЦО витоки та протікання відсутні. У кімнаті площею 15,2 кв.м на момент обстеження виявлено сухі старі плями на стелі приблизно 0,5 кв.м та на стіні в кутку біля стояка системи ЦО приблизно 2 кв.м невідомого походження. На момент обстеження на системі ЦО витоки та протікання відсутні (а.с. 81). Колегія суддів звертає увагу, що позивачем 27 січня 2020 року у вказаному акті особисто здійснено запис про те, що кімната потребує повного ремонту. Разом з тим, зауважень щодо зазначення у даному акті того, що виявлені «сліди є невідомого походження», не вказала та не зазначала про те, що вказані сліди виникли унаслідок винних дій відповідача. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналізуючи наявні в матеріалах докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що указані вище докази не вказують, що пошкодження у квартирі позивача виникли унаслідок винних дій відповідача. Навпаки, ці докази свідчать про те, що пошкодження у квартирі ОСОБА_2 виникли унаслідок протікання труби ЦО (центральне опалення). Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище вимог закону та обставин справи належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 7 698 грн 00 коп.та витрат на проведення оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт та визначення розміру шкоди в сумі 1 400 грн 00 коп. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю з наведених вище підстав. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.ч.1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При поданні апеляційної скарги відповідачем був сплачений судовий збір у розмірі 1261 грн 20 коп., а отже указана сума підлягає стягненню з позивача на користь позивача. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Верховного Суду №308/15007/15-ц від 15 травня 2019 суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). У апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про стягнення з позивача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав угоду про надання правової допомоги № 29102020/1 від 29 жовтня 2020 року з АО «Ліга правового захисту», довідку-розрахунок № 1 про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання правової допомоги від 29 жовтня 2020 року, згідно з якою вартість 1 години роботи адвоката встановлена сторонами у розмірі 40 %, встановленої законом на 1 січня року надання правової допомоги мінімальної заробітної плати ( на січень 2020 року - 4 723 грн 00 коп., а 40% - 1889 грн 20 коп). Відповідно до указаної довідки адвокатом витрачено 1 годину на ознайомлення із матеріалами справи та 2 години на складення апеляційної скарги, а всього 5 667 грн 60 коп. Саме вказана сума сплачена відповідачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1611 від 29 жовтня 2020 року ( а.с.197-200). Аналізуючи надані відповідачем докази на підтвердження заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає його фактичним, обґрунтованим та співмірним обсягу послуг, що були надані адвокатом відповідачу. Вказаний розмір позивач не оспорює та клопотання про його зменшення не заявила. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 261 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 667 грн 60 коп., а всього - 6 928 грн 80 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 261 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 667 грн 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: