Постанова 4824 № 755/13071/22

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2024 року місто Київ справа № 755/13071/22 апеляційне провадження № 22-ц/824/604/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Чех Н.А. від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, в с т а н о в и в: Короткий зміст обставин справи У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири. Позов мотивовано тим, що тривалий час в будинку АДРЕСА_1 відбувається залиття квартири АДРЕСА_2 , через недбале відношення власників даної квартири до сантехнічного обладнання в межах квартири. 25 жовтня 2020 року відбулось чергове залиття квартири. У зв`язку із встановленим в Україні обмеження через карантин, працівники ЖЕД прийом не проводили і на обстеження не виходили. 22 лютого 2021 року за фактом залиття, уповноваженою комісією було складено відповідний акт про залиття, яким встановлено, що з вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 через недбале відношення власників даної квартири до сантехнічного обладнання в межах квартири відбувається залиття квартири АДРЕСА_4 . Станом на 25 жовтня 2020 року, позивач була власником квартири АДРЕСА_5 . Власником квартири АДРЕСА_6 є відповідач. Внаслідок залиття позивачу було завдано матеріальний збиток, який згідно зі звітом про оцінку розміру матеріального збитку від 19 квітня 2021 року, становить 46 386 грн. 78 коп. Вартість проведеного дослідження становить 5 000 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 46 386 грн 78 коп. та судові витрати в розмірі 5 992 грн 40 коп., з яких: 5 000 грн - вартість проведеного дослідження, 992 грн 40 коп. судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 рокупозов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 46 386 грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. Рішення мотивоване тим, що позивач довела факт залиття квартири, протиправність дій відповідача, розмір шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною дією і шкодою. Разом з тим, вартість складання звіту про оцінку матеріального збитку не підлягає відшкодуванню, оскільки їх оплату здійснювала інша особа. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що акт комісії ЖЕД-412 від 22 лютого 2021 року, який позивач надала на підтвердження вимог, не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, якими визначено форму та зміст акту, у зв`язку з чим суд безпідставно прийшов до висновку про те, що залиття відбулось з квартири відповідача, а причиною є недбале відношення власників до сантехнічного обладнання в межах квартири. Хоча відповідач і був власником квартири у спірний період, проте не проживав у ній більше 10 років. В квартирі були зареєстровані і проживали його колишня дружина та син, а тому вони як наймачі мають нести відповідальність за заподіяння шкоди у випадку наявності їх вини. Позов пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки відповідач на момент звернення з цим позовом до суду не є власником квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Акт складений за відсутності відповідача або наймачів, не містить дати залиття, не вказано винної особи. Відповідно до судової практики Верховного Суду акт, який не містить реквізитів, визначених у Правилах, не може бути допустимим та належним доказом заподіяння майнової шкоди. Також вказує, що в акті про залиття від 22 лютого 2021 року не зафіксовано перелік майна - речей пошкоджених в квартирі внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість. А лише вказано кімнати, кухня і вбиральня, в яких в результаті періодичного залиття відбулось пошкодження шпалер на стінах і стелі, дати залиття не вказано. Проте, у звіті про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих залиттям житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 від 19 квітня 2021 року, який не є висновком експертного дослідження, ТОВ "Українська експертна компанія" використано два акти залиття від 27 червня 2014 року, по якому строк позовної давності закінчився для звернення до суду, і акт від 22 лютого 2021 року. Водночас у звіті вказується пошкодження дверей, лінолеуму, меблів та інші пошкодження стін, підлоги в коридорі, санвузлі, коморі, кухні, кімнаті тощо. Наведене свідчить, що вказаний звіт не є належним та допустимим доказом, зокрема і з тих підстав, що замовником був не позивач - ОСОБА_3 , а інша особа - ОСОБА_5 , який не має жодного відношення до пошкодженого майна. При цьому, ОСОБА_5 з суми зазначеної у звіті, були частково відшкодовано кошти страховою компанією ПАТ "Страхова Компанія Українська страхова група". Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник позивача - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про відсутність правових підстав для її задоволення. Зазначає, що саме відповідач, який був власником квартири АДРЕСА_6 , на момент залиття квартири позивача, відповідно до норм статті 319 ЦК України повинен відшкодувати завдану шкоду майну позивача, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Страховий випадок, за яким ОСОБА_5 отримав страхове відшкодування, стався 13 червня 2022 року, а залиття, яке є предметом розгляду у даній справі - 25 жовтня 2020 року, тобто за 20 місяців до зазначеного страхового випадку. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що, станом на 25 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_5 . 14 листопада 2020 року ОСОБА_3 подарувала квартиру ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою А.І., зареєстровано в реєстрі за № 1291. Станом на 25 жовтня 2020 року ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_6 . 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_7 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О., зареєстровано в реєстрі за № 36519. 20 липня 2022 року Дніпровський районний суд міста Києва розглянув справу № 755/13972/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, та ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач після залиття квартири прийняв у дар (безоплатно) це майно, тобто у стані майна після його затоплення, та на час настання події затоплення квартири він власником цієї квартири не був, а тому право на відшкодування шкоди не набув. В процесі розгляду даної справи судом було установлено, що затоплення квартири АДРЕСА_5 , з приводу якого між сторонами виник спір з відшкодування шкоди, відбулось саме 25 жовтня 2020 року. Рішення не набрало законної сили. Зі змісту акту від 22 лютого 2021 року, затвердженого начальником ЖЕД-412, убачається: "Комісія в складі інженера 2 ктг. ОСОБА_8 , майстра з ремонту ОСОБА_9 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_10 в присутності мешканки ОСОБА_11 , провели візуальний огляд квартири АДРЕСА_5 б після залиття, яке відбувається періодично з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . Будинок 1984 р. забудови, серія ММ-640, 2-ох під`їзний, 9-ти поверховий. Квартира АДРЕСА_4 розташована у 1-му під`їзді на 8-му поверсі. При візуальному огляді квартири виявлено, що внаслідок залиття пошкоджено: кімната: стеля - шпалери; стіна - шпалери; кухня: стеля - шпалери; стіна - шпалери; вбиральня поєднана: стеля - клейове пофарбування; стіна - клейове пофарбування. Ремонт на кухні, коридорі, вбиральні проводився у 2019 року, у кімнаті в 2013 році (зі слів мешканки). Залиття відбуваються періодично з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 через недбале відношення власників до сантехнічного обладнання в межах квартири". Відповідно до копій актів від 16 листопада 2006 року та 27 червня 2014 року убачається, що квартира позивача зазнавала затоплень і раніше, причиною залиття було халатне відношення мешканців вище розташованої квартири - АДРЕСА_3 . Згідно зі звітом № 11-04-2021 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_7 , складеного ТОВ "Українська експертна компанія" від 19 квітня 2021 року, вартість збитку, завданого внаслідок залиття 25 жовтня 2020 року, становить 46 386 грн 78 коп. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року справа № 761/12945/19). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши обставини, встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у справі № 755/13972/21, правильно виходив із того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, наявність збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивача. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили (постанова ВС від 2 травня 2018 рокуу справі № 425/2086/16-ц). Як убачається з матеріалів справи, питання щодо факту і дати затоплення квартири АДРЕСА_5 , вже розглянуто судом при розгляді справи № 755/13972/21 та ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили. Отже, достовірно встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_5 , власником якої на той час був позивач, відбулось саме 25 жовтня 2020 року, у зв`язку з чим доводи відповідача про відсутність доказів щодо дати залиття, на увагу не заслуговують. Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Зазначаючи про відсутність доказів щодо винних осіб у залитті, відповідач не спростував факт залиття квартири позивача саме з належної йому на праві власності квартири, що встановлено актом ЖЕД, та не спростував презумпцію своєї вини. Згідно з частиною 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Отже, той факт, що в квартирі АДРЕСА_6 відповідач не проживав, а проживали його колишня дружина та син, у зв`язку з чим залиття не могло відбутися з його вини, не звільняє ОСОБА_1 , який був власником вказаної квартири на час залиття, від відповідальності щодо відшкодування шкоди, завданої майну позивача. Наголошуючи на своїй відсутності при складанні акту, відповідач не зазначає, які зафіксовані в ньому відомості є такими, що не відповідають дійсності. Не зазначає, яким чином його мали запросити, якщо він у квартирі АДРЕСА_6 не проживав. Аргументи апеляційної скарги про те, що акт, складений працівниками ЖЕД від 22 лютого 2021 року, є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 , не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний акт відповідає вимогам, викладеним у Правилах, у ньому зазначена конкретна причина залиття квартири, джерело залиття, інші достатні для такого документа реквізити, які містять відповідну інформацію. Відомості, які містяться в цьому акті не спростовані відповідачем, а те, що він не проживав в квартирі не звільняє від обов`язку, встановленого статтею 322 ЦК України, як власника квартири, утримувати в належному стані належне йому майно. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №?522/8363/13-ц. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Визначення розміру збитків, спричинених залиттям може бути здійснено різними способами, а саме: безпосередньо в акті про залиття може бути вказано розмір збитків. Розмір збитків визначається також на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією, оцінки вартості матеріальних збитків щодо ремонтно-відновлювальних робіт, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджується сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності, проведенням будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері. Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У даному випадку позивачем визначено розмір збитків, спричинених внаслідок залиття, на підставі звіту № 11-04-2021 про оцінку вартості матеріальних збитків, який складений 19 квітня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Українська експертна компанія". Вказаний звіт відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та в силу норм статей 76-80 ЦПК України є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру збитків. Зазначений звіт з боку відповідача жодним чином не спростований, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків, відповідач також не заявляв, а його доводи щодо часткового відшкодованння збитків страховою компанією є припущенням та спростовуються наявними доказами у матеріалах справи. Водночас колегія суддів не може погодитись із розміром збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем, враховуючи обставини даної справи. Встановлено, що ОСОБА_3 як власнику квартири АДРЕСА_5 , завдано матеріальний збиток, внаслідок залиття її квартири відповідачем 25 жовтня 2020 року. Відповідно до акту комісії ЖЕД-412 від 22 лютого 2021 року, внаслідок залиття пошкоджено: кімната: стеля - шпалери; стіна - шпалери; кухня: стеля - шпалери; стіна - шпалери; вбиральня поєднана: стеля - клейове пофарбування; стіна - клейове пофарбування. Водночас, ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягуючи з відповідача 46 386 грн 78 коп. - вартість збитків, визначених звітом, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до звіту внесено також коридор (Розділ 1.) та комору (Розділ 5.), пошкодження яких внаслідок залиття, у комісійному акті від 22 лютого 2021 року, складеномуЖЕД-412, не зафіксовані. Також у акті не зафіксовано пошкодження дверей у кімнаті та вбиральні (ванна кімната у звіті), пошкодження підлоги у кухні, в той час як вказані об`єкти внесені оцінювачем до звіту. З наведеного слідує, що не підлягають відшкодуванню збитки за пошкодження майна, не включеного до акту про залиття. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 14 листопада 2020 року ОСОБА_3 подарувала належну їй на праві квартиру АДРЕСА_6 , у стані після його затоплення (з наявними пошкодженнями), що встановлено рішенням у справі 755/13972/21. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 до відчуження квартири здійснила витрати на відновлення пошкоджень, матеріали справи не містять. Тобто, ОСОБА_3 зазнала збитки у зв`язку з пошкодженням майна, проте не може нести витрати на відновлення свого порушеного права шляхом виконання ремонтних робіт у квартирі, у зв`язку з її відчуженням. За вказаних обставин та зважаючи на те, що до вартості матеріальних збитків (відповідно до звіту про оцінку від 19 квітня 2021 року), окрім вартості матеріалів включено і вартість будівельних робіт, пов`язаних з відновленням становища квартири, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають лише реальні збитки, яких позивач зазнала внаслідок залиття квартири. Так, згідно з "Розділом

2. Кімната" звіту вартість матеріалів, виробів, конструкцій становить 4 713 грн 91 коп., з яких відшкодуванню не підлягає 117 грн 39 коп. (вартість піни монтажної для ремонту дверей); згідно з "Розділом

3. Кухня" звіту вартість матеріалів, виробів, конструкцій становить 3 816 грн. 88 коп., з яких відшкодуванню не підлягає 1 292 грн 35 коп. (вартість лінолеуму (підлога)); згідно з "Розділом

4. Ванна кімната" звіту вартість матеріалів, виробів, конструкцій становить 570 грн 65 коп., з яких відшкодуванню не підлягає 117 грн 39 коп. (вартість піни монтажної для ремонту дверей). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення майнової шкоди, зменшивши її розмір до 7 574 грн. 31 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди змінити, зменшити її розмір з 46 386 грн 78 коп. до 7 574 грн 31 коп. В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: