Постанова 4821 № 705/5073/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1632/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/5073/17 Категорія: 314000000 Коваль А.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Храпка В.Д., Бондаренка С.І. Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Коваля А.Б., по справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, - в с т а н о в и в : У листопаді 2017 року позивач Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області (далі - Управління праці) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг . В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, проживає у АДРЕСА_1 , звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради за призначенням щорічної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання , в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі заяв від 10 листопада 2014 року, 10 травня 2015 року, 09 листопада 2015 року та 07 травня 2016 року ОСОБА_1 була призначена адресна допомога відповідно до постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 для отримання грошової допомоги в заяві, крім іншого, заявниця зобов`язана повідомити про наявність у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. У заявах про призначення адресної допомоги від 10 листопада 2014 року, 10 травня 2015 року, 09 листопада 2015 року, 07 травня 2016 року у графі «інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб» ОСОБА_1 власноруч зазначила «ні». При цьому ОСОБА_1 проінформована, що інформація подана у заяві, а також документи, додані до неї, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів, про що свідчить її підпис. Позивач вказує, що під час проведення у червні-вересні 2016 року планової ревізії законності призначення, нарахування та виплати Управлінням праці щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг Державна фінансова інспекція в Черкаській області виявила, що ОСОБА_1 під час звернення за призначенням зазначеної допомоги надала недостовірну інформацію щодо розміщення на депозитному рахунку коштів в сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що підтверджено актом ревізії Державної фінансової інспекції в Черкаській області від 27 вересня 2016 року № 04-15/015. 02 липня 2016 року ОСОБА_1 особисто надала письмове пояснення, яким підтвердила факт наявності депозитного рахунку, але не пояснила, чому вказала недостовірну інформацію у заявах. Переплата допомоги складає 19 783 грн. 25 коп. і 02 липня 2016 року Управління праці видало розпорядження про припинення виплати допомоги та утримання переплати коштів за періоди з 10 листопада 2014 року по 09 травня 2015 року, з 10 травня 2015 року по 09 листопада 2015 року, з 10 листопада 2015 року по 06 травня 2016 року, з 07 травня 2016 року по 30 червня 2016 року в повному обсязі. Також із відповідачем проводились бесіди щодо повернення надміру виплачених коштів у добровільному порядку. 21 жовтня 2016 року на адресу відповідачки було направлено повідомлення №4964/04 про припинення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та вказано суму переплати. Відповідачка кошти не повернула. Оскільки відповідач добровільно не повернула вказану суму допомоги позивач просив стягнути з ОСОБА_1 19 783 грн. 25 коп. та судові витрати. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було добровільно здійснено виплату суми грошової допомоги, відсутність рахункової помилки з його боку та недобросовісності з боку відповідача, а тому кошти не підлягають поверненню. В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновку суду не відповідають обставинам справи, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Управління праці. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає вимоги, які аналогічні вимогам позовної заяви, а також вказує, що судом невірно встановлено обставини справи щодо недобросовісності з боку набувача виплати, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження вини відповідача та її недобросовісності як одержувача адресної допомоги. Судом не було надано оцінки реальним доводам позивача . Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, як така, що перемістилася із зареєстрованої адреси проживання: АДРЕСА_2 , до фактичного місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про взяття на облік за № 7105100208 від 05 листопада 2014 року, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області. 10 листопада 2014 року, 10 травня 2015 року, 09 листопада 2015 року та 07 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці із заявами про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У вказаних заявах ОСОБА_1 у графі «інформація щодо наявності: у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб» вказала «ні». Згідно пояснення ОСОБА_1 від 02 липня 2016 року вбачається, що вона має на депозитному банківському рахунку кошти в банку Укргаз. Згідно розпорядження Управління праці від 02 липня 2016 року ОСОБА_1 припинено виплати допомоги та утримання переплати коштів за період з 10 листопада 2014 року, по 09 травня 2015 року, з 10 травня 2015 року по 09 листопада 2015 року, з 10 листопада 2015 року по 06 травня 2016 року, з 07 травня 2016 року по 30 червня 2016 року в повному обсязі. 20 жовтня 2016 року Управлінням праці направлено ОСОБА_1 повідомлення про припинення надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Порядок надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам визначається Порядком №

505. Питання щодо повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 11 Порядку № 505, згідно з яким, уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За вимогою частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів для покриття витрат на проживання, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно статті 81 ЦПК України має довести позивач. Позивач не надав достовірних доказів недобросовісності відповідача. Ні в позовній заяві, ні в акті Державної фінансової інспекції в Черкаській області не вказана сума коштів, яка знаходиться на депозитному банківському рахунку. Звертаючись до суду із вказаним позовом Управління праці долучило до позовної заяви копію пояснення ОСОБА_1 про наявність у неї коштів на депозитному рахунку, при цьому не вказано, чи сума перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, що суперечить недобросовісності з боку набувача. Інших доказів, які підтверджують недобросовісність відповідача, крім посилання на наявність у відповідача коштів на депозитному рахунку позивачем надано до суду не було. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: